Справа № 462/785/16-ц                                        Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/783/1988/18                                Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1П.

Категорія:27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        27 серпня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. і ОСОБА_2,

за участю: секретаря Цапа П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, на заочне рішення Залізничного районного суду міста Львова від 15 листопада 2017 року,

                                        В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство „АКЦЕНТ-БАНК” (в подальшому – „Банк”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 27 352 грн. 27 коп.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 27.07.2012 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір за результатами укладення якого згаданий відповідач отримав кредитну картку «Універсальна», яку 05.11.2013 року відповідачу було переоформлено на кредитну картку «Gold» відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у розмірі 13 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Gоld» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом. Однак, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконує і станом на 17.12.2015 року в нього утворилась заборгованість перед Банком у розмірі 27 352 грн. 27 коп., яка і є предметом позовних вимог (а.с. 2-7).

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ - БАНК» 27 352 грн. 27 коп. боргу по кредитному договору № б/н від 27.02.2012 року та 1 378 грн. судового збору, а всього - 28 730 грн. 27 коп. (а.с. 108).

Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 16 травня 2018 року заяву представника ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду міста Львова від 15 листопада 2017 року залишено без задоволення (а.с. 112-113, 161) і представник відповідача оскаржив це рішення в загальному порядку.

       Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити Банку у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

       Апелянт „піддає сумніву правомірність нарахування пені, штрафів відсоткової ставки” та вважає, що ці доводи не були прийняті до уваги судом першої інстанції.

Покликається на те, що призначену судом по справі експертизу документів фінансово-кредитних операцій проведено не було у зв’язку з тим, що сторони по справі не надали на вимогу експерта необхідні для проведення такої експертизи документи, та стверджує, що відповідачу не надходило будь-якої вимоги про надання документів, а тому просить згадану експертизу призначити суд апеляційної інстанції (а.с. 167).

       Апелянт і його представник, будучи своєчасно належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 192, 194, 196-197, 199-200), в судове засідання не з’явилися і про причини такої неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Матеріалами справи безспірно стверджується, що щонайпізніше 31 березня 2016 року відповідачу вже було відомо про претензії Банку до нього та наявність з цього приводу даного позову в суді (а.с. 39).

Відповідач (апелянт), „піддаючи сумніву правомірність нарахування пені, штрафів відсоткової ставки”, не звернувся (як клієнт/позичальник) до Банку з приводу з’ясування своїх «сумнівів» щодо обґрунтованості заявлених Банком до нього позовних вимог – доказів про наведене ним до суду подано не було і матеріали справи таких не містять.

Ухвалою суду від 21.03.2017 року було задоволено клопотання представника відповідача та призначено по справі експертизу документів фінансово-кредитних операцій (а.с. 90).

10 липня 2017 року експертною установою матеріали справи було повернуто до суду через неможливість дачі висновку судово-економічної експертизи у зв’язку з неподанням сторонами необхідних для цього документів: зокрема – відповідачем не було подано розрахункові документи щодо всіх витрат, понесених ним, як позичальником, при виконанні умов кредитного договору (за кредитною карткою «Gold» від 27.07.2012 року) (а.с. 94, 98-99).

За змістом положень статей 83 та 84 ЦПК України, докази у справі подаються до суду сторонами та іншими учасниками справи і у разі неможливості самостійно надати докази учасник справи вправі подати клопотання про витребування цих доказів судом, однак у цьому клопотанні повинно бути зазначено (зокрема) вжиті ним заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Матеріалами справи також безспірно стверджується, що щонайпізніше 07 грудня 2017 року відповідачу і його представнику було відомо про причини того, що вище згадану експертизу проведено не було і про заочне рішення по справі (а.с. 112-113), однак до суду документів, які вимагав експерт саме від відповідача, останнім (як і його представником) подано так і не було: в тому числі – і при подачі апеляційної скарги.

Так само, як не було подано відповідачем (апелянтом) до суду доказів стосовно того, що він не може самостійно подати на вимогу експерта документи, які стосуються відкриття кредитної картки саме йому, як клієнту Банку, та здійснення операцій саме на його рахунку), які експерт вимагав у Банку.

Статтею 106 ЦПК України (в редакції, яка є чинною ще з 15 грудня 2017 року) учасникам справи надано право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

В той же час, ні апеляційна скарга, ні клопотання про призначення експертизи від 31 травня 2018 року не містять доводів стосовно того, чому відповідачем/апелянтом не було використано надане йому згаданою статтею 106 ЦПК України право самостійно замовити проведення експертизи по справі.

Таким чином, апелянтом (відповідачем) поданий Банком розрахунок позовних вимог не спростовано та не надано іншого розрахунку, який би спростовував розрахунки Банку, а також не вжито жодних заходів для можливості проведення експертизи, як одного з можливих доказів по справі, зокрема – щодо самостійного подання до суду необхідних для цього документів.

За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, залишити без задоволення, а заочне рішення Залізничного районного суду міста Львова від 15 листопада 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 27 серпня 2018 року.

       Головуючий

       Судді: