АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/4454/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1826/18Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С.Б.

Суддів Прядкіної О.В., Хіль Л.М.

за участю секретаря: Кальник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27 червня 2018 року у складі головуючого судді Парахіної Є.В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання незаконним та скасування наказу, відшкодування моральної шкоди. 

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та, подавши 19 лютого 2016 року заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, остаточно просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «Полтаваобленерго» № 334 від 29.09.2015 року «Про проведення розслідування» та стягнути з ПАТ «Полтаваобленерго» на його користь 1 300 000 грн. моральної шкоди, завданої у зв’язку з порушенням його громадянських і трудових прав та свобод, а саме: 500 000 грн. моральної шкоди, завданої в результаті настання негативних наслідків для його репутації та самооцінки; 50 000 грн. моральної шкоди, завданої йому як інваліду в результаті погіршення стану здоров’я у зв’язку з позбавленням права на санаторно-курортне лікування; 100 000 грн. моральної шкоди, завданої в результаті погіршення стану здоров’я у зв’язку з ненаданням творчої відпустки та позбавлення права на творчу діяльність; 100 000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок погіршення взаємовідносин з оточуючими людьми – товаришами, в сім’ї; 100 000 грн. моральної шкоди, завданої прийняттям незаконного наказу № 334 від 29.09.2015 року та незаконного позбавлення організаційно-розпорядчих функцій, можливості користуватись службовим автотранспортом, відключення службового комп’ютера від корпоративної комп’ютерної системи та телефону.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 27 червня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Полтаваобленерго» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 15 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ПАТ «Полтаваобленерго» в дохід держави судовий збір в сумі 1500 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що наказ № 334 від 29.09.2015 року є незаконним, оскільки в ньому не вказано строк дії, що є підставою для його скасування, а розмір стягнутої моральної шкоди не охоплює моральних збитків, які завдано йому незаконними діями відповідача.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

       Згідно пункту другому частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що з 1998 року позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Полтаваобленерго», з 01 січня 2015 року по 29 жовтня 2015 року обіймав посаду директора з правової роботи.

29 травня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до керівництва ПАТ «Полтаваобленерго» із заявою від 28 травня 2015 року про надання йому творчої відпустки тривалістю 3 місяці з 17 червня 2015 року для написання монографії, необхідність якої підтвердив довідкою Видавництва «Право» Національної академії наук України та Національного юридичного університету імені ОСОБА_3 № 1 від 06.04.2015 року, згідно якої монографія ОСОБА_2 на тему «Темпоральні характеристики зобов’язального права» включена до плану випуску видань на поточний рік.

За результатами розгляду вказаної заяви ПАТ «Полтаваобленерго» повідомило ОСОБА_2 листом № 01-1/7235 від 11.06.2015 року про те, що однією з обов’язкових умов (критерієм) для надання творчої відпустки є успішне поєднання основної діяльності із творчою роботою, а враховуючи його тривалу відсутністю на роботі, питання про надання творчої відпустки буде розглянуте після його виходу на роботу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 лютого 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року, визнано незаконною бездіяльність ПАТ «Полтаваобленерго» щодо ненадання творчої відпустки директору з правових питань ОСОБА_2 для написання монографії за його заявою від 28.05.2015 року.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що за період трудової діяльності у ПАТ «Полтаваобленерго» ОСОБА_2 успішно поєднував трудову діяльність з творчою, у 2010 році та 2013 році йому надавалися творчі відпустки для написання монографій з метою здобуття наукового ступеня доктора наук.

Також встановлено, що з 05.01.2015 року по 23.01.2015 року включно ОСОБА_2 перебував у щорічній основній відпустці, а з 19.02.2015 року по 26.06.2015 року включно - на лікарняному, з 27.06.2015 року мав приступити до роботи, проте не вийшов, наказ про відпустки підприємством не видавався, натомість 18.06.2015 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави із позовом до ПАТ «Полтаваобленерго» про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання винести наказ про надання творчої відпустки, відшкодування моральної шкоди.

Вважаючи, що він перебуває у творчій відпустці, на роботу ОСОБА_2 вийшов 29.09.2015 року.

В цей же день ПАТ «Полтаваобленерго» видано наказ № 334 «Про проведення розслідування», яким до закінчення службового розслідування позбавлено ОСОБА_2 організаційно-розпорядчих функцій, канцелярії заборонено приймати від нього та на його адресу кореспонденцію, позбавлено права користуватися службовим автомобілем, відключено електронний зв'язок корпоративної комп’ютерної системи та телефон.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 9 частини другої статті 16, статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди. завданої внаслідок порушення її прав.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування, а отже і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що внаслідок порушення відповідачем права позивача на творчу відпустку для написання монографії за його заявою від 29.05.2015 року, позивачеві завдано моральної шкоди, оскільки такі дії відповідача викликали психологічні переживання та страждання у позивача.

Разом з тим при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції безпідставно не урахував висновок судово-психологічної експертизи № 3660 від 31 серпня 2017 року, проведеної судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф.. ОСОБА_4 ОСОБА_5 за ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2016 року.

Даючи правову оцінку даному висновку щодо розміру моральної шкоди, суд першої інстанції послався на застосування експертом ОСОБА_4 встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_6 № 14.1.04 Реєстру методик проведення судових експертиз, застосування якої рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року припинено.

Разом з тим, суд не взяв до уваги, що експертом дана методика не застосовувалась, що вбачається із вступної та дослідницької частини висновку.

Використання під час проведення експертизи наукової та довідкової літератури відповідно до переліку, затвердженого Міністерством юстиції України, є правом експерта.

Відповідно до пункту 1.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1950/5) під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

Згідно Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 2 жовтня 2008 р. № 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2008 р. за № 924/15615 (пункти 13, 14) поряд з атестованими методиками під час проведення судових експертиз також використовуються джерела інформації, які не підлягають атестації і є обов'язковими для застосування на території України, зокрема: нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР тощо.

У разі потреби під час проведення експертиз також можуть використовуватись науково-технічна та довідкова література, перелік якої затверджується наказом Міністерства юстиції України та не є вичерпним, інформаційні бази даних з мережі Інтернет, а також програмні продукти, рекомендовані для використання в експертній практиці рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України 30.07.2010 № 1722/5 відповідно до пункту 14 Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, до Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується при проведенні психологічної експертизи, включено монографію ОСОБА_6 «Компенсация морального вреда: анализ и комментарии законодательства и судебной практики – М.: ОСОБА_7, 2004. – 320 с.» (пункт 176 додатку № 18 до наказу Міністерства юстиції України 30.07.2010 № 1722/5).

Дана наукова праця ОСОБА_6, як рекомендована література, використана експертом при проведенні судово-психологічної експертизи (висновок № 3660 від 31 серпня 2017 року), що не суперечить вказаним нормам законодавства.

Отже, висновок судово-психологічної експертизи відповідає вимогам статей 77, 78 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів і відхилення його судом з наведених у рішенні мотивів є безпідставним.

Доказів на спростування висновку судово-психологічної експертизи відповідачем по справі не надано та відповідно обставин, на яких ґрунтуються заперечення позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині не доведено.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Керуючись принципом розумності, суд має виходити з об’єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як доказ заподіяння моральної шкоди, слід враховувати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілого щодо характеру завданих йому немайнових втрат.

Враховуючи характер та тривалість порушення права позивача, негативні наслідки протиправних діянь відповідача, з якими позивач пов’язує спричинення йому моральної шкоди, що знайшло підтвердження й у висновку судово-психологічної експертизи № 3660 від 31 серпня 2017 року, колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначений судом першої інстанції розмір грошового відшкодування моральної шкоди не є належною та достатньою сатисфакцією за понесені позивачем немайнові втрати, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні зі збільшенням розміру грошового відшкодування моральної шкоди у зв’язку з позбавленням позивача права на творчу відпустку в межах стверджуваної позивачем та доведеної експертним дослідженням моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги позивача в частині визнання незаконним наказу ПАТ «Полтаваобленерго» № 334 від 29 вересня 2015 року «Про проведення розслідування» з моменту його виконання та скасування з 30 вересня 2015 року є необґрунтованими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Судом вірно встановлено, що відсутність позивача на роботі з 27 червня 2015 року давала роботодавцю право на проведення службової перевірки з відстороненням його від виконання посадових обов’язків директора з правової роботи та зупиненням користування корпоративною комп’ютерною мережею, корпоративним зв’язком та службовим транспортом, що є власністю підприємства та надаються працівникам задля забезпечення умов нормальної роботи під час виконання ними трудових обов’язків, а позивачем не доведено правових та фактичних підстав визнання оскаржуваного наказу незаконним. 

Через відсутність протиправності дій відповідача в цій частині, судом обґрунтовано відмовлено у відшкодуванні моральних страждань ОСОБА_2, отриманих внаслідок обмеження його прав наказом № 334.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов’язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення у справі «ОСОБА_8 проти Іспанії» (Garsia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26 із подальшими посиланнями).

Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи оскаржене рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

       За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення права позивача на творчу відпустку, в іншій частині рішення є законним та обґрунтованим й доводами апеляційної скарги не спростовується.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави  від 27 червня 2018 року змінити в частині визначення розміру моральної шкоди, збільшивши розмір грошового відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на користь ОСОБА_2, з 15 тис. грн. до 100 тис. грн.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27 червня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя:                підпис                        ОСОБА_1

Судді:                                        підпис                        ОСОБА_9

                                       підпис                        ОСОБА_10

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області                                                ОСОБА_1