ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"27" липня 2006 р. | Справа № 15/68/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Картере В.І.
суддів: Пироговського В.Т., Жекова В.І.
при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області від 20.04.06р.
по справі № 15/68/06
за позовом Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії ”Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор”, м Миколаїв
до: скаржника
про скасування податкових повідомлень - рішень
за участю представників сторін:
від позивача –Бурим В.В.,
від відповідача –Баришніков А.О., Цюра П.С.,
В С Т А Н О В И В:
Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії ”Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” (далі-позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом та доповненням до нього, в остаточній редакції яких просило скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва:
- від 27.12.05р. № 0032733270/0 і № 0032742370/0;
- від 19.01.06р. № 0032732370/1 і № 0032742370/1;
- від 17.02.06р. № 0032732370/2 і № 0032742370/2.
Вказані податкові повідомлення-рішення оформлені відповідачем з посиланням на порушення позивачем приписів п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п. 6.2 ст.6, пп. 7.7.2 та пп. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при застосуванні нульової ставки ПДВ при наданні послуг по завантаженню на судна зернових, що поставляються на експорт іншими підприємствами.
На думку позивача висновок ДПІ про порушення позивачем вказаних норм не ґрунтується на чинному законодавстві.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 20.04.06р. (суддя Середа О.Ф.) позов задоволено повністю.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що навантаживши експортовані зернові на судна позивач надав послуги які є супутніми щодо експорту цих зернових і при цьому, ні норми законодавства, на які послався відповідач у оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях, ні інші норми законодавства не містять правової норми, згідно якої право на застосування нульової ставки ПДВ при експорті супутніх послуг має лише експортер товару, щодо якого такі послуги супутніми.
Крім того, місцевий господарський суд послався на відсутність у відповідача правових підстав для проведення перевірки, за результатами якої були оформлені оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, в адміністративному позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Зокрема ДПІ, вважає невірним наведений вище висновок суду першої інстанції, щодо аналізу норм законодавства, яким врегульовано порядок застосуванні нульової ставки ПДВ при наданні послуг на експорт і посилаючись на приписи п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п. 6.2 ст.6, пп. 7.7.2 та пп. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 247 Митного кодексу України, п.16 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 9.06.97р. №574 та Інструкцію про порядок заповнення вантажної митної декларації, затверджену наказом Державної митної службі України від 09.07.97р. №307, стверджує про те, що навантаження товару вважається супутніми послугами і оподатковується за нульовою ставкою лише у тому разі, коли ці послуги надаються тим платником податку , що експортує товар, з відображенням таких послуг у складі митної вартості у відповідній графі вантажної митної декларації.
Крім того, у апеляційній скарзі ДПІ зазначила, що перевірка позивача, за наслідками якої оформлені оспорювані податкові повідомлення-рішення, була здійснена на прохання позивача здійснити позапланову виїзну перевірку з питань бюджетного відшкодування за липень-вересень 2005р., а тому ДПІ вважає, що дана перевірка була здійснена правомірно.
Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає постанову місцевого господарського суду законною і обґрунтованою та просить залишити її без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії ”Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість підприємством за період липень –вересень 2005р., за наслідками якої виявлені порушення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.2 ст.6, п.п. 7.7.2,7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” за результатами якої складено акт перевірки № 848/23-700/00954969 від 15.12.05р.
За висновками, викладеними в даному акті перевірки позивач, порушуючи п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п. 6.2 ст.6, пп. 7.7.2 та пп. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірно застосував нульову ставку ПДВ при наданні послуг по навантаженню на судна зернових, що експортуються іншими підприємствами у зв’язку з чим задекларована позивачем сума бюджетного відшкодування за липень –вересень 2005р. у розмірі 181 187 грн. підлягає зменшенню на 162 464 грн., а саме: за липень 2005р. –на 34 844 грн.. за серпень 2005р. –на 63 883грн., за вересень 2005р. –63 737 грн., а також позивачу підлягає донарахуванню ПДВ – у загальній сумі 224 071грн., в тому числі: за серпень –153 967 грн., за вересень –70 104 грн.
На підставі акту перевірки №848/23-700/00954969 від 15.12.2005р., ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва податковим повідомленням-рішенням від 27.12.05р. № 0032732370/0, зменшила позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень 2005р. на 34844грн., за серпень 2005р. на 63883грн., за вересень 2005р. на 63737грн., а всього на 162464грн., а податковим повідомленням-рішенням від 27.12.05р. №0032742370/0 визначила позивачу податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 224071грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 82618грн.
Податковими повідомленнями-рішеннями від 19.01.06р. №0032732370/1 і № 0032742370/1 та від 17.02.06р. № 0032732370/2 і № 0032742370/2 позивачу визначені ті ж самі податкові зобов’язання, що й зазначеними вище податковими повідомленням-рішенням, однак вони були оформлені і направлені позивачу згідно вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01р. №253, після відмови у задоволенні скарг позивача, поданих у адміністративному порядку на рішення про визначення податкових зобов’язань, прийняті на підставі акту перевірки №848/23-700/00954969 від 15.12.2005р.
Втім, висновки викладені у зазначеному акті перевірки не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Так, Законом України «Про податок на додану вартість»визначено платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.
Згідно пункту 6.2 статті 6 цього ж Закону, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.
Пунктом 1.14 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що супутніми є послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.
Згідно приписів статті 274 Митного кодексу України - до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені, - на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України.
Згідно статті 16 Закону України "Про єдиний митний тариф" при визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури - на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.
Відповідно пункту 8 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою КМ України від 09.06.97 р. № 574, ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснювала митне оформлення товарів.
Згідно пункту 1.8. «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 р. № 307, для визначення митної вартості товару встановлюється момент перетину митного кордону, а саме: при морських і річкових перевезеннях - при експорті - здійснення або завершення митного оформлення в порту навантаження на території України.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає документи, перелік яких визначений у пункті 14 «Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України»затвердженого постановою КМ України від 28.08.03 р. № 1375, а саме:
- угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;
- рахунок-фактуру (інвойс) І банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок - про форм) для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;
- угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;
- рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу).
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою підприємства позивача було документально підтверджено, що послуги по навантаженню зернових, при наданні яких останній застосував "0" ставку податку на додану вартість, були надані саме у зв’язку із експортом цих зернових. При цьому за умовами договору поставки зернових на експорт підприємства експортери сплатили постачальникам вартість доставки експортного вантажу до Миколаївського портового елеватору, а останньому оплатили вартість навантаження експортного вантажу на судна. Отже вартість супутніх експорту послуг, включена експортерами до митної вартості експортованих товарів.
З урахуванням наведених обставин ствердження відповідача про те, що що навантаження товару вважається супутніми послугами і оподатковується за нульовою ставкою лише у тому разі, коли ці послуги надаються тим платником податку , що експортує товар, з відображенням таких послуг у складі митної вартості у відповідній графі вантажної митної декларації відхиляється апеляційним господарським судом, оскільки воно суперечить наведеним вище нормам матеріального права.
З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для визначення позивачу податкових зобов’язань з ПДВ та відповідних штрафних санкцій у зв’язку із наданням послуг по навантаженню зернових, що поставлялися на експорт у липні-вересні 2005р.
Також, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду стосовно того, що відповідач не мав передбачених статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»правових підстав для проведення позапланової виїзної перевірки підприємства позивача.
При цьому слід зазначити, що ствердження скаржника про наявність заяви позивача про здійснення такої позапланової перевірки не підтверджено відповідними доказами, а також заперечується позивачем. Отже таке ствердження не відповідає фактичним обставинами справи, а тому відхиляється апеляційним господарським судом.
З урахуванням наведених обставин місцевий господарський суд цілком правомірно дійшов висновку про відсутність у ДПІ правових підстав для здійснення позапланової перевірки позивача з питань бюджетного відшкодування за липень-вересень 2005р., оскільки така перевірка була здійснена без дотримання конституційного принципу, визначеного у п. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного, оскаржена постанова є обґрунтованою і законною і підстави для її скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 162, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 20.04.06р. по справі №15/68/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач: В.І. Картере
Судді: В.Т. Пироговський
В.І. Жеков