Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.08.2018 Справа №607/16482/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Грицака Р.М.

за участю секретаря Чех Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третьої особи Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, не спілкується з дочкою, не займається вихованням дитини, не цікавиться станом її здоров'я, фізичним та духовним розвитком, не приймає участі у матеріальному забезпеченні дочки. На даний час дитина проживає з нею та повністю знаходиться на її утриманні та вихованні, у звязку з цим просить суд позбавити відповідача батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_4 подав суду заперечення на позовну заяву в якому зазначив, що викладені у позовній заяві обставини не відповідають дійсності, оскільки сама позивач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дочкою. На даний час він одружений вдруге та виховує ще одну доньку ОСОБА_6, проте дочка ОСОБА_7 приходить до нього на святкування про, що свідчать безліч світлин, які ним додаються. В задоволенні позову просить відмовити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять суд задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнав та суду пояснив, що відповідач має власний бізнес та є матеріально забезпечений і завжди готовий матеріально допомагати своїй дочці ОСОБА_7, однак позивач не зверталася до нього за аліментами на утримання дочки. Також зазначив, що позивач свідомо чинить відповідачу перешкоди у спілкуванні з дочкою, міняє операторів мобільного зв'язку, а тому зустрічі з дочкою не часті. Про рішення служби у справах дітей відповідач не знав оскільки виклику на засідання комісії не отримував. В задоволенні позову просить відмовити.

Представник третьої особи Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з'явився однак подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, за наявними матеріалами. Висновок органу опіки підтримує повністю. Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 року в м. Тернопіль та її батьками є ОСОБА_4 - батько та ОСОБА_1 - мати. 21.05.2009 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2. 24.02.2012 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, що підтверджується відповідною відміткою в паспорті відповідача. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як встановлено в судовому засіданні неповнолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на повному утриманні останньої.

Як вбачається з довідки виданої 25.01.2018 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Н.Б., 11.11.2015 року нею було посвідчено справжність підпису ОСОБА_4 на заяві-згоді про виїзд дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 за кордон, а саме у Словаччину, інші країни Шенгенської угоди, а також США в період з 11.11.2015 року по 11.11.2020 року у супроводі матері ОСОБА_1 чи ОСОБА_10 Також підписи ОСОБА_4 посвідчувалися і на заяві-згоді про виїзд дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 за кордон від: 06.01.2014р., 04.12.2013р., 12.06.2013 р.,29.11.2012 р. Інформація Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4, вказує на той факт, що батько учениці ОСОБА_5 не відвідує школу та не цікавиться навчанням і вихованням дочки.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_12,, ОСОБА_13 вбачається, що останні є вчителями Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 які стверджують проте те, що протягом навчання учениці ОСОБА_5 у початкових та у старших класах, батько дитини успішністю дочки не цікався. Згідно письмових пояснень гр.ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, останні вказують на те, що вони є близькими друзями, знайомити та сусідами ОСОБА_1 та підтверджують, той факт що ОСОБА_1 виховує дочку ОСОБА_7 сама, батько дитини має іншу сім'ю та своєю дочкою ОСОБА_7 не цікавиться, матеріально їй не допомагає.

В матеріалах справи містяться подані відповідачем ОСОБА_4 його фотосвітлини разом із дружиною ОСОБА_1 та дочками ОСОБА_20 та ОСОБА_7.

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_5 суду пояснила, що номер телефону вона не змінювала протягом останніх десяти років, на АДРЕСА_2 вона проживає 11 років, однак протягом п'яти останніх років батько їй не телефонує, не намагається з нею зустрітися, з батьком вона спілкується рідко і лише з її ініціативи. Фотосвітлини подані її батьком зроблені коли їй було 13 років та навіть у той час їх зустрічі з батьком були не часті та не більше 20-30 хв. Останні два роки вона з батьком взагалі не спілкується. Також зазначила, що позбавлення батька батьківських прав є її ініціативою оскільки останній забув про її існування.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є хресною мамою ОСОБА_5 та спілкується із похресницею щодня. Їй відомо, що батько ОСОБА_7 протягом останніх двох років не появляє жодної ініціативи, щодо участі у житті дочки, подарунків на день народження дитини не дарує. З часу розлучення на дні народження до дочки не приходить. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_21, ОСОБА_19 суду повідомили, що вони товаришують із ОСОБА_1 та підтвердили, що лише позивач опікується та виховує дочку ОСОБА_7. Відповідно ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Із змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України вбачається, що батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Пунктом 6 ч.1 ст.3 Цивільного Кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах справедливості, добросовісності та розумності. Відповідно до ч. 1 ст. 3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 5 СК України, держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Згідно із ч.8 ст.7 СК України - регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Найбільш змістовий підхід для реалізації принципу «якнайкращих інтересів дитини» було вироблено Комітетом ООН з прав дитини на підставі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року. У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини є такі елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування, захист і безпеку дитини; вразливе положення; право дитини на здоров'я; право дитини на освіту. Також Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 згадуваного вище рішення у справі «Мамчур проти України»). Таким чином, оцінка найкращих інтересів дитини повинна здійснюватися з врахування усіх вищенаведених елементів з оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Згідно вимог ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення в інтересах дитини. За роз'ясненнями, що містяться в п.п.15,16,18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Як ухилення від виховання дитини розцінюється лише винна поведінка батьків, свідоме нехтування своїми обов'язками.

Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди є актом свідомої поведінки, коли особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно висновку органу опіки та піклування затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №482 від 20.06.2018 року, комісією зокрема із пояснень ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_4 з дочкою ОСОБА_7, 2001 р-н. протягом останніх трьох років не спілкується, не відвідує дочку, не цікавиться її життям, участі у вихованні дитини не бере, матеріально дитині не допомагає. Тому комісія вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_4 не бере участі у вихованні дитини, його неповнолітня дочка позбавлена догляду та будь-якого піклування з боку батька.

Суд критично оцінює твердження відповідача на те, що позивач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_7 у зв'язку з чим він позбавлений можливості належним чином виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки із досліджених доказів, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 ухиляється від своїх обов'язків по вихованню дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: тривалий час, на протязі 5-ти останніх років, не виявляв і не виявляє щодо дочки ОСОБА_7 батьківського піклування, не турбувався про фізичний і духовний розвиток дитини, не виявляв інтересу до забезпечення дитині необхідних їй речей, матеріально дочці не допомагає, не спілкується з дитиною та не сприяє дитині в доступі до культурних та інших духовних цінностей, засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти, і все це в результаті свідомого умисного нехтування своїми обов'язками. Також суд бере до уваги той факт, що на виклик суду відповідач в судове засіданні не з'явився та не надав суду особисті пояснення, щодо його участі у вихованні дочки ОСОБА_7.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що факт ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України. На підставі вищенаведених обставин та враховуючи інтереси неповнолітньої дитини, необхідність умов для її нормального виховання та розвитку, суд вважає, що відповідача ОСОБА_4 слід позбавити батьківських прав по відношенню до неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280, 282, 284, 287, 289 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 164, 165 Сімейного Кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 640 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2018 року.

Головуючий суддяР. М. Грицак