ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"27" липня 2006 р. | Справа № 15/124/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Бойко Л.І.,
суддів Величко Т.А., Разюк Г.П.
при секретарі судового засідання Кійко О.
за участю представників сторін
від позивача: Бурим В.В.
від відповідача: Цюра П.С., Воробйова С.Ю., Баришніков А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області від 05.05.2006р.
у справі №15/124/06
за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор”, м. Миколаїв
до Центральної МДПІ у м. Миколаєві
про скасування податкових повідомлень - рішень
встановила:
Постановою господарського суду Миколаївської області від 5.05.2006р. у справі №15/124/06 (суддя Середа О.Ф.) повністю задоволенні позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” про скасування податкових повідомлень –рішень. Визнані нечинними та скасовані податкові повідомлення –рішення, прийняті Центральною МДПІ у м. Миколаєві: від 02.02.06р. №002312370/0 про відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 33092,00 грн.; від 02.02.06р. №0002302370/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 171045 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 68418 грн.; від 24.02.06р. №0002312370/1 про відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 33092 грн.; від 24.02.06р. №0002302370/1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 171045 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 68418 грн.; від 22.02.06р. №0005322370/0 про відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 53291 грн.; від 22.02.06р. №0005332370/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 108137 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32441 грн. Стягнуто з ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” 85 грн. держмита та 118 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з постановою суду ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, яка є правонаступником Центральної МДПІ у м. Миколаєві, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме на те, що супутні послуги оподатковуються за нульовою ставкою за умови їх надання тим же платником, що експортує товар з відображенням їх у складі митної вартості у відповідній графі вантажо - митної декларації. Послуги, які надаються платником нерезиденту при експортуванні товару на митній території України оподатковуються за ставкою 20% відповідно до п.3.1.1 ЗУ „Про податок на додану вартість”.
Позивач вважає постанову суду обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства і просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає висновки суду такими, що ґрунтуються на всебічному, повному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів виходячи з наступного.
ДП ДАК „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” зареєстрований виконкомом міської Ради народних депутатів м. Миколаєва 11.06.1998р. за №11944, взято на облік у Заводському районі м. Миколаєва 10.08.98р. за №70, зареєстровано, як платник ПДВ з 1997р. Засновником ДАК „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” є державна акціонерна компанія „Хліб України”.
В січні 2006р. Центральною МДПІ м. Миколаєва здійснена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ ДАК „Хліб України” ДП „Миколаївський портовий елеватор” за жовтень 2005р. та складено Акт від 23.01.2006р. №9/23-700/00954969, в якому вказано про порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1, п.6.2 ст.6, п.п.7.7.2, п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України від 3.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, в результаті чого, сума бюджетного відшкодування за жовтень 2005р. зменшена на 33092 грн. та донараховано ПДВ у розмірі 171045 грн. На підставі цього Акту Центральна МДПІ у м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення рішення від 2.02.2006р. №0002312370/0 про зменшення за жовтень 2003р. суми бюджетного відшкодування на 33092 грн., та податкове повідомлення –рішення від 2.02.06р. №0002302370/0, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ на 239463 грн. (171045 грн. –основний платіж, штрафні санкції –68418 грн.).
Рішенням Центральної МДПІ у м. Миколаєві від 20.02.06р. №5342/10/25-000 скарга позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення –рішення від 2.02.06р. залишені в силі, на підставі чого позивачу направлені податкові повідомлення –рішення від 24.02.06р. №0002312370/1 та №0002302370/1.
В лютому 2006р. Центральною МДПІ м. Миколаєва здійснена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ позивачем та складений Акт від 16.02.2006р. за №28/23-700/00954969, в якому вказано про порушення ДП п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1, п.6.2 ст.6, п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України від 3.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”.
На підставі цього акту Центральною МДПІ у м. Миколаєві прийнято податкове повідомлення –рішення від 22.02.2006р. №0005322370/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2005р. на 53291 грн. та від 22.02.2006р. №0005332370/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 140578 грн. (основний платіж –108137 грн., штрафні санкції –32441 грн.).
Не погоджуючись з висновками Центральної МДПІ у м. Миколаєві позивач звернувся з позовом про визнання нечинними вищевказаних податкових повідомлень –рішень, посилаючись на те, що Центральна МДПІ не мала жодних підстав для проведення позапланових виїзних перевірок та на те, що висновки МДПІ, що право на застосування нульової ставки з ПДВ при експорті супутніх послуг має лише експортер товару, щодо експорту якого такі послуги є супутніми, є безпідставними.
Суд першої інстанції погодився з позовними вимогами ДП ДАК „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор”, задовольнив їх у повному обсязі та вказав, що відповідач при проведенні позапланових виїзних перевірок, вийшов за межі і порушив вимоги Закону України „Про податок на додану вартість”, „Про систему оподаткування”, „Про державну податкову службу в Україні”.
Судова колегія вважає, що з висновками суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень –рішень погодитися можна, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи між ДАК „Хліб України” ДП „Миколаївський портовий елеватор” та нерезидентами: „Silverstone Commerse Ltd” „OREXIM LIMITED”, „WESTOIL LTD”, „EURO GRAIN AG” у 2005р. укладені договори про надання послуг по перевалці зернових на експорт на судна водного транспорту, відповідно до яких „Виконавець” (ДП ДАК „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор”) надає послуги Замовникам (нерезидентам) по перевалці зернових (організація вигрузки з залізничного вагону чи автотранспорту, прийняття, розміщення, зберігання на елеваторі). Відповідно до умов договору по закінчені навантаження були оформлені Акти про прийняття робіт.
Судом встановлено із наданих документів та пояснень сторін виконання позивачем зобов’язань по вищевказаним договорам, зокрема, копіями ВМД, які підтверджують вивезення зернових у жовтні, листопаді 2005р. за межі митної території України.
Відповідно до вимог п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 ЗУ від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Експорт товарів засвідчений штампом митної служби України на ВМД, відповідно до яких товари вивезені за межі митної границі України.
Відповідно абз.2 ст.274 глави 48 Митного Кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV зі змінами та доповненнями, до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати: якщо вони не були раніше включені, на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетину митного кордону України. Копії ВМД, довідки про вартість послуг по вищевказаним договорам, свідчать про включення в митну вартість товарів вартість цих послуг.
Відповідно до вимог п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, об’єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.
Відповідно до вимог п.1.14 ст.1 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, супутні послуги –послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.
Відповідно до вимог п.6.2 ст.6 ЗУ від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить „0” відсотків до бази оподаткування.
Таким чином, суд правильно дійшов висновку, що роботи, які були виконані позивачем відповідно до умов договорів між ним і нерезидентами по перевалці та відвантаженню вантажів, які направлялись на експорт, є супутніми такому експорту послугами і відповідно до п. 6.2 ст.6 Закону України „Про ПДВ” оподатковуються по ставці „0” до бази оподаткування.
Вищеперелічені послуги надані позивачем в межах вищевказаних договорів, супутніми їх вартість включається у митну вартість товарів, вони нерозривно пов’язані і є частиною експорту. Доказів, що підтверджують надання послуг будь –якого іншого характеру, позивачем не представлено.
Судом вірно зазначено, що вищевказані послуги позивача містять всі ознаки супутніх експорту послуг, які відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” оподатковуються за нульовою ставкою, і посилання відповідача на те, що навантаження, розвантаження, обробка товару будуть вважатися супутніми та оподатковуватися за нульовою ставкою за умови їх надання тим же платником, що експортує товар, відхиляється судом, оскільки закон передбачає, що „0” ставка податку застосовується при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг і не передбачає, що право на застосування „0” ставки має лише експортер товару.
Також є безпідставними посилання відповідача на необґрунтованість позову в зв’язку з відсутністю у останнього п’ятого аркушу ВМД, так як законодавець визначив обов’язковим критерієм для застосування нульової ставки ПДВ наявність у платника оригіналів ВМД не у всіх випадках, а лише при експорті товарів і відповідно до митного законодавства, операції з поставки послуг не оформлюються вантажними митними деклараціями.
Разом з тим, щодо посилань позивача на відсутність у відповідача підстав для проведення перевірки, як-то передбачено ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, то судова колегія вважає їх безпідставними, так як у відповідача були підстави для здійснення позапланової виїзної перевірки відповідно до п.3 ч.6 ст.11 Закону України від 4.12.90р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” зі змінами та доповненнями.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Миколаївської області відповідає вимогам чинного матеріального та процесуального законодавства, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
колегія суддів ухвалила:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 5.05.2006р. у справі №15/124/06 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.І. Бойко
Судді : Т.А.Величко
Г.П. Разюк