Постанова

Іменем України

28 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 409/2524/15-ц

провадження № 61-709 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області у складі судді Максименко О. Ю. від 29 серпня 2017 року та рішення апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Єрмакова Ю. В., Назарової М. В., Орлова І. В. від 12 грудня 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.

Встановив:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі - ПАТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.

Позовна заява мотивована тим, що між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 укладено договір про іпотечний кредит від 14 березня 2007 року № 2965, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 200,00 дол. США.

Відповідно до умов договору позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування у розмірі 12,5 % річних. Кредит надано на 120 місяців з терміном погашення не пізніше 14 березня 2017 року на придбання квартири. Одночасно відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним щомісячно ануітетним платежем в сумі 193,22 дол. США не пізніше останнього робочого дня кожного звітного місяця. Також відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,1 % від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення. В якості забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором укладено договір поруки від 14 березня 2007 року № 2091 з ОСОБА_5

З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачами укладено договір поруки від 14 березня 2007 року № 2091. Однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість.

Таким чином, просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2007 року № 2965 у розмірі 10 401,36 дол. США.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 29 серпня 2017 року позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2007 року № 2965 станом на 12 червня 2017 року в загальному розмірі 10 401,36 доларів США; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконував зобов'язання по сплаті заборгованості за кредитним договором, а тому позов підлягає задоволенню. При цьому, судом враховано вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», тому відсотки за користування кредитом за період призову відповідача і до його звільнення в запас не нараховано.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 12 грудня 2017 року рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 29 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнутосолідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на користь ПАТ«Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 14 березня 2007 року №2965 станом на 12червня 2017 року в сумі 5045,84 дол.США; стягнутоз ОСОБА_4, на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 14березня 2007 року №2965 станом на 12червня 2017 року в розмірі 5355,52 дол.США; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції вимогам закону у повній мірі не відповідають, тому рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення з урахуванням шестимісячного строку пред'явлення вимог до поручителя.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків про часткове задоволення позову, оскільки судами порушено норми матеріального права та неправильно застосовано норми процесуального права.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27 лютого 2018 року вказану справу передано на розгляд до Верховного Суду.

Сторони не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого окремо.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За змістом пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Судами установлено, що між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 укладено договір про іпотечний кредит від 14 березня 2007 року № 2965, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 200 дол. США. Відповідно до умов договору плата за користування кредитом становить12,5 % річних. Кредит надано на 120 місяців з терміном погашення не пізніше 14березня 2017 року на придбання квартири. Одночасно відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним щомісячно ануїтетними платежами в сумі 193,22 дол. США не пізніше останнього робочого дня кожного звітного місяця.

14 березня 2007 року між ОСОБА_5 з однієї сторони, відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» з другої сторони, та ОСОБА_4 з третьої сторони, укладено договір поруки № 2091, згідно умов якого поручитель ОСОБА_5 зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за договором про іпотечний кредит від 14 березня 2007 року № 2965, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

27 липня 2015 року ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України та з 23 вересня 2015 року до 06 лютого 2016 року. ОСОБА_4 брав безпосередньо участь в зоні АТО на території Донецької та Луганської областей і 12 грудня 2016 році звільнений у запас на підставі підпункту «Є» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором про іпотечний кредит утворилася заборгованість станом на 12червня 2017 року, в загальному розмірі 10 401,36 дол.США.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, оскільки позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання за тілом кредиту не пред'явив вимоги до поручителя, поруку припинено в частині щомісячних платежів до 25 лютого 2015 року. Що стосується заборгованості за тілом кредиту в період з 25 лютого 2015 року до 12 червня 2017 року, то порука не може бути припинене, оскільки стосується відповідальності поручителя за період до закінчення шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначає, що судами взято за основу неправильний розрахунок заборгованості поданий банком, однак ОСОБА_4 не подавалися до судів зустрічні розрахунки заборгованості за кредитним договором. Крім того, посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано заяву про застосування строків позовної давності, проте із заявою про застосування строку позовної давності відповідач до суду першої інстанції не звертався. Також ОСОБА_4 порушує клопотання про направлення справи на новий розгляд у суд за місцем проживання відповідачів, однак заяви про передачу справи в інший суд за місцем проживання відповідачів не подавав.

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанцій надав належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року у справі № 409/2524/15-ц зупинено виконання рішення апеляційного суду Луганської області від 12 грудня 2017 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З урахуванням того, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України колегія поновлює рішення апеляційного суду Луганської області від 12 грудня 2017 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 29 серпня 2017 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Луганської області від 12 грудня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська