Справа № 1-19/2010 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    14 січня 2010 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого                    Бобровського І.М.

при секретарі                                   Зацепіній І.О.

за участю прокурора                      Вдовиченка К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, 17.11.1985 р. н., уродж. ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, середньої освіти, не одруженого, дітей не має, підприємця, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого

за  ч. 2 ст. 172 КК України

ВСТАНОВИВ:

Під час здійснення підприємницької діяльності, а саме роздрібної торгівлі в магазині «Продукти»в м. Южноукраїнську по вул. Молодіжній, 4/2-3, підсудний ОСОБА_1 використовував працю найманих працівників – продавців.

03.10.2008 р. в м. Южноукраїнську по вул. Молодіжній, 4 ОСОБА_1, грубо порушуючи законодавство України про працю, а саме ст. 21-24 КЗпП України щодо обов’язковості укладення трудового договору, прийняв на роботу продавцем у продовольчий магазин "Продукти" ОСОБА_2, жительку м. Южноукраїнська, яка має дитину віком до чотирнадцяти років – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, при цьому трудовий договір з останньою не уклав.

В подальшому ОСОБА_1, грубо порушуючи законодавство України про працю, використовував працю ОСОБА_2 до 14.09.2009 р., тобто 11 місяців 11 днів, без оформлення з нею трудових відносин, без ведення трудової книжки, що є грубим порушенням ст. 48 КЗпП України, що позбавляло працівника належним чином оформленого трудового стажу, без права на відпустку що є грубим порушенням ст. 74 КЗпП України,  без обліку виконуваної працівником роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, що є порушенням ст. 30 Закону України «Про оплату праці», без здійснення обов’язкових відрахувань до бюджету, Пенсійного фонду, фондів соціального страхування, що є порушенням ст. 8 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб",  ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 3-5 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що позбавляло працівника права на одержання встановлених законодавством компенсацій та страхових виплат, негативним чином впливало на майбутнє пенсійне забезпечення ОСОБА_2 через несплату пенсійних внесків.

Таким чином, в період роботи з 03.10.2008 р. до 14.09.2009 р. трудові права ОСОБА_2, на одержання встановлених трудовим законодавством гарантій та компенсацій, були суттєво обмежені і порушені підсудним ОСОБА_1.

В судовому засіданні підсудний провину в злочині визнав повністю, щиросердо кається. Пояснив, що  з 17.08.2006 року  здійснює підприємницьку діяльність в м. Южноукраїнську по вул. Молодіжній,4/2-3, орендуючи магазин «Продукти». Вид підприємницької діяльності – оптово-роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами. В магазині «Продукти» працюють згідно трудових договорів від 03.10.2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9  Трудові договори з ними укладалися і реєструвалися у Вознесенському міськрайонному центрі зайнятості. ОСОБА_2 працювала продавцем продовольчих товарів в зазначеному магазині з 03.10.2008 року без оформлення письмового трудового договору в зв’язку з тим, що вона, коли він взяв в оренду магазин і оформляв трудові договори з працівниками, збиралася звільнятися, а потім передумала і працювала майже рік. Запис про її роботу  в її трудову книжку не вносилися, оскільки з нею не був укладений трудовий договір. Заробітна плата ОСОБА_2 виплачувалась один раз місяць, на початку наступного місяця за попередній, без оформлення відомостей виплати заробітної плата. Заробітна плата виплачувалась особисто. Внески до обов’язкових страхових фондів не сплачувались. Відомості нарахування заробітної плати по ОСОБА_2 також ніколи не велись. ОСОБА_2 працювала до 13.09.2009 року і припинила роботу в зв’язку з працевлаштуванням на іншу роботу.

Допитавши підсудного, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю, вчинене щодо матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років.

Вирішуючи питання про покарання, суд враховує ступінь тяжкості  злочину, щиросерде каяття підсудного, його позитивні характеристики, першу судимість.

 Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд

    ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину передбаченому ч. 2 ст. 172  КК України і призначити покарання у вигляді штрафу в сумі 850 гривень.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_1 скасувати.

На вирок можуть бути подані апеляції в Судову палату по кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області, шляхом подання до Южноукраїнського міського суду протягом 15 діб.

Суддя:                                                         І.М. Бобровський