ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20999/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, В.І. Студенець, І.В. Ткач

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді - Т.М. Зварич,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018р.

у складі колегії судів: С.О. Алданова- головуючий, А.І. Мартюк, Б.О. Ткаченко

та на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2018р.

суддя: Ю.М. Смирнова

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Екс-Райт"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

1. Національний банк України;

2. Публічне акціонерне товариство "Уманьавтодор";

3. ОСОБА_7

про визнання правочинів недійсними

за участю представників:

від позивача: Дмітрішин Д.М.

від відповідача: не з'явилися,

від третьої особи-1: Ванда С.В.

від третьої особи-2: не з'явилися,

від третьої особи-3: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт" про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 30.01.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. та зареєстрованого за №248; договору про відступлення права вимоги від 30.01.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. та зареєстрованого за №249; визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги від 30.01.2015р. за договором застави рухомого майна (обладнання) №3806-22-10 від 20.07.2010р.; про відступлення права вимоги від 30.01.2015р. за договором поруки №3808-22-10 від 20.07.2010р.; про відступлення права вимоги від 30.01.2015р. за договором застави товарів в обороті №5005-22-11 від 01.09.2011р.; про відступлення права вимог від 30.01.2015р. за договором застави майнових прав №3729-22-12 від 18.05.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні договори відступлення прав вимоги за договорами забезпечення укладені на виконання договору факторингу №6082-20/15-7 від 22.01.2015р., який визнано недійсним рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2016р. у справі №910/13192/16. З огляду на наведене, позивач, на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України, стверджує, що договори забезпечення є недійсними у зв'язку з недійсністю договору факторингу.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2018р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018р., позов задоволено повністю, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 30.01.2015р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. зареєстрований в реєстрі за №248, укладений між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт". Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 30.01.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. та зареєстрований в реєстрі за №249, укладений між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт". Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 30.01.2015 р. за договором застави рухомого майна (обладнання) №3806-22-10 від 20.07.2010 р., укладений між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт". Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 30.01.2015 р. за договором поруки №3808-22-10 від 20.07.2010 р., укладений між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт". Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 30.01.2015 р. за договором застави товарів в обороті №5005-22-11 від 01.09.2011 р., укладений між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт". Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 30.01.2015 р. за договором застави майнових прав №3729-22-12 від 18.05.2012 р., укладений між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт".

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки договори відступлення прав вимоги за договорами забезпечення укладені на виконання договору факторингу №6082-20/15-7 від 22.01.2015 р., який за рішенням суду визнано недійсним, а також враховуючи, що спірні договори укладені без надання на це згоди Національного банку України як заставодержателя за договором застави майнових прав №09/ЗМП від 04.03.2014 р., що є порушенням ст. 586 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про заставу" та п. 3.4.5. договору застави, позовні вимоги є обгрунтованими.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "Уманьавтодор", не погоджуючись з рішенням та постановою, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

На думку скаржника, позивачем не доведено існування будь-якої з обставин, з наявністю якої закон пов'язує можливість визнання правочину недійсним. Посилання на ст. 216 ЦК України скаржник вважає помилковим, оскільки застосування наслідків недійсності правочину має на меті повернення сторонами всього, що ними було отримано внаслідок його виконання. При цьому, укладення оспорюваних договорів не може розглядатись як отримання виконання за договором факторингу з огляду на те, що предметом договору факторингу було саме право грошової вимоги до боржника за грошовим зобов'язанням.

Також у скарзі стверджується про помилковість посилань господарських судів на таку підставу визнання недійсними оскаржуваних судових рішень, як відсутність згоди НБУ на їх укладення, оскільки в позовній заяві позивач не посилався на цю підставу позову та подавалась заява про зміну підстави позову. Тому скаржник вважає, що суди вийшли за межі заявлених позовних вимог.

4. Позиції інших учасників справи

Національний банк України у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскільки договір факторингу визнано недійсним в судовому порядку, укладені на його виконання договори відступлення права вимоги також є недійсними у відповідності до ст. 216 ЦК України.

Крім того НБУ звертає увагу, що майнові права за кредитним договором знаходяться в заставі у НБУ. Проте Національний банк України не надавав письмової згоди на зміну заставодержателя.

ПАТ "Банк "Київська Русь" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що спірні договори не є самостійними, а є похідними від недійсного договору факторингу. Також позивач посилається на норми ст. 24 Закону України "Про іпотеку", за якою відступлення за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

20 липня 2010р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПАТ "Уманьавтодор" як позичальником було укладено кредитний договір №3804-22-10 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті).

04 березня 2014 р. між Національним банком України як заставодержателем та ПАТ "Банк "Київська Русь" як заставодавцем було укладено договір застави майнових прав №09/ЗМП, в т.ч. майнових прав, що виникають з кредитних договорів, що укладені між ПАТ "Банк "Київська Русь" і юридичними особами, зокрема з кредитного договору №3804-22-10 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 20.07.2010 р.

Пунктом 3.4.5 вказаного договору застави майнових прав передбачено, що заставодавець зобов'язаний не вносити надалі змін до кредитних договорів та забезпечувальних договорів без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.

22 січня 2015 р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" як клієнтом та ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт" як фактором укладено договір факторингу №6082-20/15-7.

За вказаним договором факторингу ПАТ "Банк "Київська Русь" передало ТОВ "ФК "Екс-Райт" право вимоги за кредитним договором №3804-22-10 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 20.07.2010р., який укладено між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПАТ "Уманьавтодор".

Згідно з п. 2.3 договору факторингу разом з відступленням права вимоги за кредитним договором клієнт відступає факторові права вимоги за договором забезпечення, яким забезпечується виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме:

- договір застави №48872-49.12 від 13.06.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М., зареєстрований за №195;

- договір іпотеки №48870-49.12 від 13.06.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М., зареєстрований за №194;

- договір застави рухомого майна (обладнання) №3806-22-10 від 20.07.2010 р. (зі змінами та доповненнями), укладений між клієнтом та боржником;

- договір поруки №3808-22-10 від 20.07.2010 р. (зі змінами та доповненнями), укладений між клієнтом та ОСОБА_7;

- договір застави товарів в обороті №5005-22-11 від 01.09.2011 р. (зі змінами та доповненнями), укладений між клієнтом та боржником;

- договір застави майнових прав №3729-22-12 від 18.05.2012 р. (зі змінами та доповненнями), укладений між клієнтом та боржником (далі - договори забезпечення).

02 лютого 2015 р. між ТОВ "ФК "Екс-Райт" та ПАТ "Банк "Київська Русь" підписано акт приймання-передачі права вимоги за договором факторингу №6082-20/15-7 від 22.01.2015 р., відповідно до якого клієнт передає (відступає) право вимоги до ПАТ "Уманьавтодор" за кредитним договором №3804-22-10 від 20.07.2010р. з додатковими угодами та додатками до нього, укладений між клієнтом та ПАТ "Уманьавтодор", фактору, а фактор цим приймає права вимоги.

На виконання вимог п. 2.3 договору факторингу 30.01.2015 р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" як первісним заставодержателем та ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт" як новим заставодержателем були укладені договори про відступлення права вимоги за договорами забезпечення, якими забезпечується виконання зобов'язань за кредитним договором №3804-22-10 від 20.07.2010 р.

Зокрема, 30.01.2015р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" як первісним заставодержателем та ТОВ "ФК "Екс-Райт" як новим заставодержателем укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. та зареєстрований в реєстрі за №248, за умовами якого первісний заставодержатель відступає (передає), а новий заставодержатель набуває (приймає) усе та будь-яке належне первісному заставодержателю право вимоги за договором застави №48872-49.12 (з усіма договорами про внесення змін до нього), укладеним між первісним заставодержателем та ПАТ "Уманьавтодор" як заставодавцем, та посвідченим 13.06.2013 р. приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М., зареєстрований за №195.

30 січня 2015 р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" як первісним заставодержателем та ТОВ "ФК "Екс-Райт" як новим заставодержателем укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. та зареєстрований в реєстрі за №249, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає (передає), а новий іпотекодержатель набуває (приймає) усе та будь-яке належне первісному іпотекодержателю право вимоги за договором іпотеки №48870-49.12 (з усіма договорами про внесення змін до нього), укладеним між первісним іпотекодержателем та ПАТ "Уманьавтодор" (як іпотекодавцем), та посвідченим 13.06.2013р. приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М., зареєстрований за №193.

30 січня 2015 р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" як первісним заставодержателем та ТОВ "ФК "Екс-Райт" як новим заставодержателем укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний заставодержатель відступає (передає), а новий заставодержатель набуває (приймає) усе та будь-яке належне первісному заставодержателю право вимоги за договором застави рухомого майна (обладнання) №3806-22-10 від 20.07.2010 р. (з усіма договорами про внесення змін до нього), укладеним між первісним заставодержателем та ПАТ "Уманьавтодор".

30 січня 2015 р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" як первісним кредитором та ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт" як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) усе та будь-яке належне первісному кредитору право вимоги за договором поруки №3808-22-10 від 20.07.2010 р. (з усіма договорами про внесення змін до нього), укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_7.

30 січня 2015 р. між ПАТ "Банк "Київська Русь"(первісний заставодержатель) та ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт" (новий заставодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний заставодержатель відступає (передає), а новий заставодержатель набуває (приймає) усе та будь-яке належне первісному заставодержателю право вимоги за договором застави товарів в обороті №5005-22-11 від 01.09.2011 р. (з усіма договорами про внесення змін до нього), укладеним між первісним заставодержателем та ПАТ "Уманьавтодор".

30 січня 2015 р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" (первісний заставодержатель або первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт" (новий заставодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний заставодержатель відступає (передає), а новий заставодержатель набуває (приймає) усе та будь-яке належне первісному заставодержателю право вимоги за договором застави майнових прав №3729-22-12 від 18.05.2012 р. (з усіма договорами про внесення змін до нього), укладеним між первісним кредитором та ПАТ "Уманьавтодор" (далі вищевказані договори від 30.01.2015р. - договори відступлення).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2016 р. у справі №910/13192/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 р., договір факторингу №6082-20/15-7 від 22.01.2015 р., укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт" та ПАТ "Банк "Київська Русь", визнано недійсним.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

За положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Верховний Суд констатує, що згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вбачається із встановлених судами обставин, спірні договори відступлення прав вимог за забезпечувальними договорами були укладені сторонами саме на виконання договору факторингу №6082-20/15-7 від 22.01.2015 р. При цьому, дана обставина безпосередньо зазначена і в тексті самих договорів відступлення.

Верховний Суд констатує, що метою забезпечення виконання зобов'язання є захист інтересів кредитора за основним зобов'язанням від порушень боржником взятих на себе зобов'язань. Правова суть забезпечення полягає в тому, що забезпечена сторона, крім прав за основними зобов'язаннями, наділяється також додатковими правами, якими вона може скористатися у разі неспроможності боржника або в інших випадках, передбачених законом чи договором.

Тобто, згадані вище договори застави, іпотеки та поруки були укладені саме з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №3804-22-10 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 20.07.2010р.

Оскільки договір факторингу визнано судом недійсним, в силу ст. 216 ЦК України такий правочин не створив правових наслідків ані у вигляді переходу до ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт" права вимоги за кредитним договором №3804-22-10 від 20.07.2010р. і, відповідно, заміни кредитора в основному зобов'язанні, ані у вигляді виникнення у банку обов'язку відступити разом з відступленням права вимоги за кредитним договором прав вимоги за договорами забезпечення (як це передбачено п. 2.3 договору факторингу).

Враховуючи, що заміна кредитора в основному зобов'язані не відбулась, та беручи до уваги правову природу забезпечення виконання зобов'язання, відступлення прав вимоги за забезпечувальними договорами не спрямоване на настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав згідно ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України для визнання спірних договорів недійсними.

Крім того, господарськими судами обох інстанцій встановлено, що внаслідок укладення спірних договорів відступлення фактично внесено зміни до забезпечувальних договорів в порушення п. 3.4.5 договору застави майнових прав №09/ЗМП від 04.03.2014р., укладеного між Національним банком України та ПАТ "Банк "Київська Русь", без згоди Національного банку України.

Вказане, між іншим, свідчить про те, що спірні договори відступлення суперечать положенням ст. 586 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про заставу" та п. 3.4.5. договору застави майнових прав №09/ЗМП від 04.03.2014 р.

Посилання скаржника на помилкове застосування судами, зокрема ст. 216 ЦК України, відхиляється Верховним Судом, оскільки, як вбачається з викладеного вище, оспорювані договори укладались саме на виконання договору факторингу №6082-20/15-7 (п. 2.3 договору).

Твердження у касаційній скарзі про помилковість посилань господарських судів на відсутність згоди НБУ на укладення спірних договорів, оскільки в позовній заяві позивач не посилався на цю підставу позову, також відхиляються Верховним Судом, оскільки, по-перше, у позові вказується про укладений з Національним банком України договір застави майнових прав №09/ЗМП від 04.03.2014 р., а по-друге, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Таким чином, вказуючи, що спірні договори відступлення суперечать положенням ст. 586 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про заставу" та п. 3.4.5 договору застави майнових прав №09/ЗМП від 04.03.2014 р., суди не вийшли за межі позовних вимог, а навпаки, повно і всебічно дослідили всі обставини справи на підставі поданих сторонами доказів.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Уманьавтодор" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2018р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018р. у справі №910/20999/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя В. І. Студенець

Суддя І.В. Ткач