Справа № 133/1099/17

Провадження № 22-ц/772/1552/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Слободяний О. Є.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 рокуСправа № 133/1099/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого cудді Якименко М.М.,

суддів: Сала Т.Б., Зайцева А.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кирилюк Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2018 року, постановлене суддею Козятинського міськрайонного суду Вінницької області О.Є. Слободяним,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_5 звернулась до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору. Свої вимоги вона обґрунтовувала наступним.

У серпні 2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір № 014/ 035-05/60553, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 30100,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 15 серпня 2018 року.

Договором передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється щомісячними рівними частинами відповідно до графіку платежів, не пізніше 15 числа кожного місяця. У забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором 15 вересня 2008 року між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7 був укладений договір поруки № 014/35-05/4478.

У зв'язку з тим, що за вказаним кредитним договором виникла заборгованість, банк звернувся до суду з позовом про її стягнення, який на даний час знаходиться на розгляді в суді.

Не погоджуючись з вимогами банку ОСОБА_5, як відповідач, заявила клопотання про призначення експертизи, з висновку якої їй стало відомо про порушення її прав як споживача під час укладення зазначеного кредитного договору. Зокрема вона вказувала, що у кредитному договорі не визначена належним чином та в повному обсязі сукупна вартість кредиту, реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту. Також ОСОБА_5 посилалась на те, що графіком погашення кредиту сума щомісячних платежів встановлена лише у доларах США, що є незаконним оскільки банк надав кредит у національній валюті, а тому і повернення відсотків та тіла кредиту повинно бути також у національній валюті. Крім того позивач зазначила, що в укладеному договорі не була зазначена сукупна вартість кредиту, тобто загальний розмір грошових коштів, які вона має сплатити банку у зв'язку з повним виконанням своїх зобов'язань.

У подальшому позовні вимоги були уточнені (а.с.97). З огляду на такі обставини вона просила визнати недійсним кредитний договір та, застосувавши наслідки недійсності правочину, визнати недійсним договір іпотеки та договір поруки.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області позов було задоволено частково. Визнано недійсним кредитний договір № 014/035-05/60553 від 15 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з моменту його укладання. В решті вимог відмовлено.

З таким рішенням не погодився ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на те, що судом першої інстанції не було повно та об'єктивно досліджено всі обставини у справі, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення судом незаконного та необґрунтованого рішення, просив його скасувати та відмовити у позові.

Відповідно до п.8 ч.1 Перехідних положень ЦПК України Апеляційний суд Вінницької області здійснює повноваження до утворення апеляційних судів в апеляційних округах.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, сторін у справі, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, прийшов до такого висновку.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що дійсно мали місце несправедливі умови договору кредиту. ОСОБА_5 внаслідок отримання від Банку неповної, нечіткої та недостовірної інформації була позбавлена можливості реально оцінити суму переплати по кредиту та доцільність його отримання, позбавлена можливості здійснити свідомий вибір при укладанні кредитного договору, що призвело до порушення прав позичальника, як споживача фінансових послуг. Волевиявлення позивача в момент укладання кредитного договору внаслідок навмисного ведення її в оману іншою стороною щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, а тому укладений між ОСОБА_5 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір слід визнати недійсним з моменту його укладання. Зокрема, суд дійшов висновку, що договір не містить сукупної вартості кредиту, тобто ціни договору, а це є по суті відсутністю однієї з істотних умов договору; право банку змінювати процентну ставку по кредиту при відсутності такого права у позичальника призводить до істотного дисбалансу договірних прав сторін та суперечить вимогам ст.632 ЦК України.

Апеляційний суд з таким висновком районного суду не погоджується з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_5 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ( правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») 15 серпня 2008 року було укладено кредитний договір № 014/035-05/60553, згідно з яким «Райффайзен Банк Аваль» надав ОСОБА_5 кредит в розмірі 30100 доларів США шляхом видачі готівки через касу на строк до 16 серпня 2018 зі сплатою 14,35 % річних. Сторонами було також підписано додаток №2 до кредитного договору «Сукупна вартість кредиту» від 15 серпня 2008 та додаток №2 «Перелік комісій (тарифів) «Райффайзен Банк Аваль», інших фінансових зобов'язань позичальника, що входять до сукупної вартості кредиту від 15 серпня 2008. Документ під назвою «Графік погашення кредиту» сторонами підписаний не був. Сторонами був підписаний також документ без назви, в якому у цифровому виразі зазначені суми боргу та дати погашення боргу та відсотків.

Судом встановлено, що пунктом 7.1 кредитного договору № 014/035-05/60553 від 15.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_5та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», передбачено, що позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів (додаток №1 до цього договору).

З наданої представником відповідача кредитної справи та оригіналу кредитного договору (з додатками) суд встановив, що документ під назвою «Графік погашення кредиту та інших платежів» - додаток №1 до кредитного договору сторонами підписаний не був та в матеріалах кредитної справи відсутній. Наявні в матеріалах кредитної справи орієнтовні графіки погашення кредиту є додатками не до кредитного договору № 014/035-05/60553 від 15 серпня 2008 року, а є додатками до додаткових угод, які укладались у 2009 році.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору№ 014/035-05/60553 від 15 серпня 2008 року кредитор має право в односторонньому порядку на власний розсуд без згоди позичальника, але не частіше одного разу в шість місяців, змінити процентну ставку за кредитом у разі настання подій, які мають безпосередній вплив на вартість (збільшення вартості кредитних ресурсів установи кредитора та не залежать від волі сторін). Аналогічне право позичальника в договорі відсутнє.

Судом також встановлено, що по справі № 133/730/16 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про дострокове стягнення заборгованості солідарно була проведена судово-економічна експертиза.

Згідно з висновком експерта №2108 від 30.01.2017, у відповіді на п'яте питання експерт зазначив, що «кредитний договір від 15.08.2008 р. № 014/035-05/60553 не містить в собі в повному обсязі необхідні (істотні) умови для договорів даного типу, в тому числі - належної загальної (сукупної) вартості кредиту для споживача та її детального розпису, зокрема як в її процентному значенні, так і в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором ( в тому числі - реальної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту), що є недотриманням вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 №168.»

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За положеннями статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частинами першою, третьою та четвертою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За положеннями статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Частинами 1,2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення договорів) передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Частиною 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення договорів) передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки (частина п'ята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час укладення договорів).

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення договорів) визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до положень, закріплених у п. 2 ч. 1, ч. ч. 2, 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом ненадання або надання у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору.

Зі змісту кредитного договору від 15 серпня 2018 року вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо надання банком кредиту у розмірі 30100,00 доларів США (п. 1.1.1 Договору). Встановлена процентна ставка становить 14,35% річних (п.1.2.1. Договору). Пунктом 4.1. статті 4 «Коригування процентної ставки» визначено право банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за кредитом, за наявності підстав, визначених у цій статті договору та за певних умов.

Відповідно до графіку погашення кредиту від 15 серпня 2008 року, який міститься в матеріалах справи (а.с. 158), що підписаний позивачем, вбачається, що ОСОБА_5 повинна сплатити протягом часу, на який встановлено зобов'язання, 30100,00 на погашення боргу, 26735,84 на погашення відсотків, а всього 56835,84. Згідно додатку 2 від 15 серпня 2008 року валюта кредиту встановлюється в доларах США. Сума кредиту становить 30100,00.

Розділом 15 кредитного договору передбачено, що позичальник засвідчує та гарантує, що він має необхідний обсяг правоздатності та дієздатності для укладення та виконання цих договорів, володіє достатнім рівнем платоспроможності та кредитоспроможності, укладення та виконання цих договорів не суперечить жодним положенням договорів, укладених позичальником з іншими особами або положенням інших правочинів, дія яких поширюється на позичальника; усвідомлює та гарантує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам (інтересам його сім'ї), є розумними та справедливими.

За змістом п. 15.7 Договору позичальник підтвердив, що він перед укладенням цього договору у письмовій формі був повідомлений про орієнтовну сукупну вартість кредиту та не має зауважень та претензій щодо наданої інформації.

У додатку № 2 до кредитного договору визначена сукупна вартість кредиту, зокрема, сума та валюта кредиту, вартість заставного майна, строк на який надано кредит, розмір відсоткової ставки, комісії за користування кредитом, розмір щомісячного платежу та форма погашення (рівними платежами), загальна сума відсотків та страхових платежів за період користування кредитом; визначений розмір платежів за послуги третіх осіб (страхування життя, нерухомості, експертна оцінка нерухомості, послуги нотаріуса).

Таким чином посилання позивача на те, що їй не було надано інформації щодо точної суми коштів, які надаються в кредит, та що вона не була обізнана з точною сумою разом з відсотками за користування кредиту, яку їй доведеться сплатити спростовуються доказами, які містяться у справі.

Умови договору щодо зміни банком розміру процентів в односторонньому порядку не можуть бути визнані такими, що призводять до порушення норм закону України «Про захист прав споживачів», оскільки даний кредитний договір був укладений 15 серпня 2008 року, тобто до внесення змін в законодавстві згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (вступив в силу 12 грудня 2008 року).

Відповідно до пункту 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 , банки зобов'язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначаючи при цьому значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

На банки покладається також обов'язок зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту (пункт 3.3 Правил).

Отже, апеляційним судом встановлено, що перед укладенням сторонами вищезазначеного кредитного договору, відповідач у письмовій формі надав позивачу в повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»; сторони узгодили всі його істотні умови, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, річну відсоткову ставку, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; позивач особистим підписом засвідчив та підтвердив, що перед укладенням цих договорів вона повідомлена у письмовій формі про всі умови споживчого кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту (відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року), та не має зауважень, претензій щодо надання інформації (при цьому зазначив, що надана їй інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною). Виконання банком зазначених умов підтверджено самим позивачем, який особисто підписав кредитні договори, чим засвідчив отримання вищевказаної інформації та те, що вона погодилась з умовами договорів. У момент укладення кредитного договору позивач не мала жодних зауважень щодо змісту цих правочинів, протягом тривалого часу виконувала свої зобов'язання із повернення кредитних коштів, які отримала, та сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, при підписанні кредитного договору всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність його умов вимогам законодавства, на що позивач посилається у своїй позовній заяві.

Апеляційний суд вважає, що позивач не довела у встановленому ЦПК України порядку, що при укладенні договору їй була надана інформація не в повному обсязі, що в свою чергу вказує на необґрунтованість її позовних вимог.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами. Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так як апеляційна скарга Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" підлягає задоволенню, то судовий збір в розмірі 1762,00 грн, який був сплачений Товариством, згідно квитанції № 1829 від 19 червня 2018 року ( а.с. 194), за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_5 на його користь.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 1762, 00 гривні в рахунок відшкодування сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 серпня 2018 року.

Головуючий /підпис/ М.М. Якименко

Судді: /підпис/ Т.Б. Сало

/підпис/ А.Ю. Зайцев

Відповідно до оригіналу:

Головуючий