РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2008 року     м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:  головуючого   Федорової А.Є.,

суддів :  Мизи Л.М., Процик М.В.

при секретарі Непомнящій О.О., розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ТОВ Одеське Виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство «Біостимулятор» на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Одеське Виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство «Біостимулятор» про стягнення компенсаційних виплат за затримку розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Одеське Виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство «Біостимулятор» про стягнення компенсації за втрату частини заробітної* плати при порушенні термінів її виплати та за затримку розрахунку при звільненні у сумі 8459 грн.

Позивачка зазначала, що працювала у відповідача заступником головного бухгалтера і 4 травня 2007 року була звільнена за п.1 ст.3б КЗпП України (за згодою сторін).

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 13 грудня 2007 року з відповідача на її користь стягнута заборгованість по заробітній платі у розмірі 9823, 81 грн. та компенсація   втрати частини заробітку в розмірі 16916 грн.

Посилаючись на те, що відповідач несвоєчасно виконав рішення суду, а виконав його лише 2 квітня 2008 року, позивачка просила задовольнити позов на підставі ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день його фактичної виплати, тобто за 3, 5 місяців, виходячи з її середньомісячної заробітної плати до звільнення у розмірі 2416, 57 грн..

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2008 року позов задоволено на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за затримку виплати заробітної плати в розмірі 8458 грн. та судові витрати на користь держави.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи.

Головуючий в першій інст.: Пепеляшков О.С.    

Справа № 22ц-4485/08

Доповідач: Федорова А.Є.

    Категорія 51

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка працювала у відповідача заступником головного бухгалтера і 4 травня 2007 року була звільнена з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін).

При звільненні позивачки відповідач не здійснив своєчасний розрахунок по виплаті заробітної плати, тому рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 13 грудня 2007 року, яке набрало законної сили, з відповідача на її користь була стягнута заборгованість по заробітній платі станом на день звільнення в сумі 9823, 81 грн. та компенсація втрати частини заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 16916 грн. (а.с.7, 8)

Згідно з листом Другого відділу державної виконавчої служби Суворовського РУЮ у м.Одесі № 8702 від 16 травня 2008 року рішення суду виконано 02 квітня 2008 року.(а.с.13) Позивачка підтвердила, що зазначену в рішенні суду суму вона одержала повністю.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач не здійснив своєчасний розрахунок при звільненні ОСОБА_1, тому зобов'язаний на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України виплатити працівнику його середній заробіток у розмірі 2416, 57 грн. за весь час затримки, а саме: з 14 грудня 2007 року по 02 квітня 2008 року, тобто за 3, 5 місяців, що складає 8458 грн.

Проте такі висновки суду не грунтуються на законі.

Правила статей 116, 117 КЗпП України стосуються лише випадків затримки видачі розрахунку при звільненні працівника. їх дія не поширюється на спори, предметом яких є виплата компенсації за несвоєчасне виконання рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у п.22 постанови від 22 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив, що у випадку несвоєчасного виконання рішення суду присуджена за рішенням суду сума заробітної плати підлягає індексації відповідно до Закону «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р.№ 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, за наявності відповідних умов.

Всупереч вимог закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, суд не врахував, що рішення Суворовського районного суду від 13 грудня 2007 року набрало законної сили, що виключає можливість повторного стягнення компенсації втрати частини заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи.

Відповідно до ст.ст.11, ч.1 ст. 303 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб в межах заявлених ними вимог. Апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити за межі вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Із змісту позовної заяви та пояснень позивачки в суді першої інстанції вбачається, що вона просила стягнути компенсацію за втрату частини заробітку через порушення термінів її виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який був здійснений відповідачем за рішенням суду лише 02 квітня 2008 року, виходячи з середнього заробітку до її звільнення з роботи у розмірі 2416, 57 грн.

В засіданні апеляційного суду позивачка підтвердила зміст та розмір своїх позовних вимог і наполягає на тому, що відповідач повинен виплатити їй саме середній заробіток за весь час затримки розрахунку, що складає 8458 гри. (2416, 57 х 3, 5 місяців затримки).

За таких обставин суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За правилами ст.309 ЦПК порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Враховуючи, що судом при вирішенні спору неправильно застосовані норми матеріального права, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст.ст. 81, 88 ЦПК з позивачки в дохід держави підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ Одеське Виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство «Біостимулятор» задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2008 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати при порушенні термінів її виплати та за затримку розрахунку при звільненні у сумі 8458 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.