УХВАЛА

29 серпня 2018 року

Київ

справа №812/8228/13-а

касаційне провадження №К/9901/53641/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М., перевіривши матеріали касаційної скарги Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС, Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС 15.06.2018 подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017.

Верховний Суд ухвалою від 06.08.2018 касаційну скаргу скаржника залишив без руху як таку, що подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а підстави, наведені податковим органом у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, є неповажними. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків.

У строк, встановлений судом, скаржник надав клопотання про поновлення процесуального строку, в якому посилається не те, що фактичною перешкодою для сплати судового збору за подання касаційної скарги стала відсутність коштів на сплату судового збору, тобто посилається на аналогічні підстави, які були визнані Верховним Судом неповажними. При цьому інші підстави, які були об'єктивною перешкодою для вчинення процесуальної дії у строк встановлений законом не наводить і доказів не надає.

Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Отже, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованим, а підстави, вказані у ньому, є неповажними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна