Судове рішення 2а-9347/08/1370 від 02.11.2010

Судове рішення #7342122

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-9347/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2009 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі - Фейдаш Х.М.,

за участю представників позивача Галицького Р.М., Стефака Т.В., представників відповідача Залізного А.З., Людкевича Р.Я., Палія Ю.В., Пастернак У.І., Тенети Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2008 року № 0000642301/0 та № 0000662301/0, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» (далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі-ДПІ) , в якому просить в изнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.05.2008 року № 0000642301/0 та № 0000662301/0. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що податковий орган за наслідком проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2007 року безпідставно прийшов до висновку про порушення вимог п.1.9 ст.1, пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо не нарахування та не сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 1 398 868,50 грн. за другий квартал 2007 року та прийняв оспорюване податкове повідомлення-рішення від 07.05.2008 року № 0000662301/0 та безпідставно прийшов до висновку про порушення вимог пп.1.20.1, пп.1.20.51 п.1.20 ст.1, пп.4.1.3, п.4.1 ст. 4, пп.7.4.1 пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 вищезгаданого закону в зв’язку з чим занижено, зокрема, податок на прибуток за три квартали 2007 року та прийняв оспорюване податкове повідомлення-рішення від 07.05.2008 року № 0000642301/0.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги уточнили та просять в изнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.12.2008 року № 0000642301/3 та № 0000662301/3. П росять уточнений позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у заперечення та додаткових поясненнях, вважають висновки викладені в акті перевірки №234/23-1/00152388 від 17.04.2008 року обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення правомірні. П росять відмовити в задоволенні позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 грудня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс-Галичина» створене на виконання Указу Президента України від 15.06.1993 року №210/93 «Про корпоратизацію підприємств» і відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затверджене Постановою Кабміну від 05.07.1993 року №508 на базі державного підприємства «Дрогобицький нафтопереробний завод», зареєстроване виконавчим комітетом Дрогобицької міської Ради народних депутатів 25.04.1994 року, реєстраційний номер 67-р. Свідоцтво про державну реєстрацію від 24.10.1996 року №610 та взято на облік в ДПІ 25.04.1994 року, реєстраційний номер 145. Зареєстроване платником ПДВ 18.07.1997 року, свідоцтво №18237231.

Судом встановлено, що на підставі направлення працівниками ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2007 року , про що 17.04.2008 року складено Акт №234/23-1/00152388 в якому зазначено, зокрема, порушення вимог п.1.9 ст.1, пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств » щодо не нарахування та не сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 1 398 868,50 грн. за ІІ кв. 2007 року та порушення вимог пп.1.20.1, пп.1.20.51 п.1.20 ст.1, пп.4.1.3, п.4.1 ст. 4, пп.7.4.1 пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 вищезгаданого закону в зв’язку з чим занижено, податок на прибуток за три квартали 2007 року на суму 165 326,00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: від 07.05.2008 року №0000642301/0, яким визначено Товариству суму податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 36 455,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 26 045,00грн., та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10 410,00грн. та від 07.05.2008 року №0000662301/0, яким визначено Товариству суму податкового зобов’язання за платежем авансовий внесок з податку на прибуток нарахований на суму дивідендів в розмірі 4 196 605,50грн., в тому числі основного платежу на суму 1 398 868,00грн., та штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 797 737,00грн.

За наслідком адміністративного оскарження рішенням ДПІ від 07.07.2008 року №8968/10/25-005 залишено без змін податкові повідомлення – рішення від 07.05.2008 року № 0000642301/0 та № 0000662301/0, а скаргу Товариства без задоволення. За наслідком прийняття цього рішення ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.07.2008 року № 0000642301/1 та № 0000662301/1.

Рішенням ДПА у Львівській області №20268/10/25-005/836 від 18.09.2008 року залишено без змін податкові повідомлення – рішення від 07.05.2008 року № 0000642301/0 та № 0000662301/0 та від 10.07.2008 року № 0000642301/1 та № 0000662301/1, а скаргу Товариства без задоволення.

27.11.2008 року ДПА у Львівській області листом внесено зміни до рішення від 18.09.2008 року №20268/10/25-005/836 про результати розгляду повторної скарги Товариства згідно якого ДПА у Львівській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ від 07.05.2008 року №0000642301/0 та в цій частині рішення ДПІ від 07.07.2008 року №8968/10/25-005 про результати розгляду первинної скарги, а скаргу Товариства в цій частині – без задоволення та скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ від 07.05.2008 року №0000662301/0 в частині 104 405,25 грн. основного платежу авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів та в цій частині рішення ДПІ від 07.07.2008 року №8968/10/25-005 про результати розгляду первинної скарги, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ від 07.05.2008 року №0000662301/0 та рішення ДПІ від 07.07.2008 року №8968/10/25-005 про результати розгляду первинної скарги залишає без змін, а скаргу Товариства – без задоволення.

28.11.2008 року №11769/6/25-0115 ДПА України своїм рішенням скаргу Товариства залишила без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі (з врахуванням листа ДПА у Львівській області від 27.11.2008 року №26193/10/25-005/1086 «Про внесення змін до рішення від 18.09.2008 року №20268/10/25-005/836 про результати розгляду повторної скарги») - без змін. За наслідком прийняття цього рішення ДПІ прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 05.12.2008 року №0000642301/3 та № 0000662301/3.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями – рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.12.2008 року № 0000642301/3 суд зазначає наступне.

Статтею 4.1 Закону №334 передбачено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств » від 28.12.1994 року №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Як встановлено судом та зазначено в Акті перевірки згідно договору найму № 32/06-074 від 26.12.2006 року між Товариством та суб’єктом господарської діяльності фізичною особою ОСОБА_8 укладено договір найму, згідно якого Товариство надає у платне строкове користування цілісний майновий комплек – базу відпочинку «Черемшина» та матеріально-технічні цінності, що знаходяться за адресою Львівська області Миколаївський район с.Лугове. Згідно договору оренди місячна орендна плата становить 1 250,00 грн.

Як встановлено судом, орендар ОСОБА_8 не є пов’язаною особою в розумінні п.1.26 Закону №334, оскільки будучи фізичною особою не здійснює контроль над платником податку.

Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).

Так, зокрема, п.1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону №334, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з пп.2.3.4 п.2.3 ст.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів. Окрім того, будь-який висновок акта перевірки, який стосується оцінки повноти та своєчасності виконання платником своїх зобов’язань перед бюджетом, має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих в ході перевірки. Базою для перевірки виступають дані бухгалтерського обліку або дані первинних документів, які надано для перевірки.

Як вбачається з Розділу 3.1.1 Валовий дохід Акта перевірки та письмових пояснень на позовну заяву наданих ДПІ та підтриманих в судовому засіданні представниками відповідача в цьому розділі не описано порушень, яке спричинило заниження валового доходу на вартість послуг по користуванні основними засобами, що належать Товариству, наданих в безоплатне користування Дочірньому підприємству «Фабрика свічок Галичина» та не включено вартість даних послуг у скоригований валовий дохід по даних перевірки (порівняльна таблиця по валових доходах). Крім цього в Акті перевірки у скоригований валований дохід по даних перевірки (порівняльна таблиця по валових доходах) включено тільки податок на прибуток в сумі 6 502,00грн. від отриманого Товариством доходу за оренду майна, а не весь дохід в сумі 26 008,00грн.

Суд зауважує, що визначення розміру звичайних цін шляхом співставлення розміру амортизаційних відрахувань, нарахованих на об’єкти оренди (основні фонди), та розміру плати за орендне користування, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено.

Згідно із приписами п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону №334, якщо не доведено те, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Оскільки податковим органом не доведено факт надання Товариством послуг оренди ОСОБА_8 за цінами, нижчими за звичайні, а тому суд приходить до висновку, що у даному випадку звичайною вважається ціна послуг оренди, погоджена Товариством та суб’єктом господарської діяльності фізичною особою ОСОБА_8, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Суд вважає, що відповідач не довів в ході судового розгляду правомірність свого твердження про заниження податку на прибуток за три квартали 2007 року, оскільки, частково порушенння в Акті перевірки не зафіксовані, що є неприпустимим, а інші порушення, ті що зазначені в Акті перевірки, відповідачем не були обґрунтовані, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.12.2008 року № 0000642301/3 підлягає до скасування.

Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.12.2008 року № 0000662301/3 суд зазначає наступне.

Як вбачається з Виписки з реєстру власників іменних цінних паперів наданої консалтинговою фірмою «Реєстратор» акціонером Товариства є Фонд державного майна України, який володіє 25% акцій.

Згідно ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України №68 від 29.01.2007 року «Про затвердження Порядку відрахувань господарськими організаціями до Державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)» та Наказом Фонду Державного майна України від 12.02.2007 року №249 «Щодо затвердження нормативів відрахувань до фонду дивідентів» передбачено, що Товариство зобов’язано у 2007 році до загального фонду Державного бюджету України сплачувати частину отриманого прибутку (доходу) у розмірі 40 % чистого прибутку (доходу), розрахованого на 25% частики (акцій), що належить державі.

Як вбачається з Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до держбюджету у 2007 році – звітний період перший квартал 2007 року, що був поданий до ДПІ - частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до держбюджету за підсумками І кв. 2007 року становить 417 621,00 грн.

Як встановлено судом, підтверджено Актом перевірки та представниками відповідача в судовому засіданні, згідно банківського платіжного доручення №5482, призначення платежу-держдивіденти за І квартал 2007 року Товариством сплачено до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону №334 під поняттям дивіденди розуміють платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів), у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державними не корпоратизованими, казенними чи комунальними підприємствами на користь, відповідно, держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Пунктом третім ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Згідно з підпунктом 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону №334 емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Враховуючи вищевикладені положення та положення абзацу першого та абзацу другого п. 16.4 ст. 16 Закону №334 за результатами фінансово - господарської діяльності у 2007 році авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, мали сплачуватись державними некорпоратизованими, казенними чи комунальними підприємствами, до яких не відноситься позивач організаційно-правова форму діяльності якого – Відкрите акціонерне товариство, створене шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, як це передбачено п.1.1 Статуту.

Суд вважає, що відповідач не довів в ході судового розгляду правомірність свого твердження про наявність у позивача обов’язку щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на виплачену до бюджету частину чистого прибутку за результатами діяльності у 2007 році, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.12.2008 року № 0000662301/3 підлягає до скасування.

Згідно п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Усі сумніви щодо доведеності неправомірності господарської діяльності трактуються на користь позивача.

Судом враховано, що відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, обов’язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А у відповідності до вимог п.1 ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Суд вважає, що посадові особи ДПІ у акті перевірки та представники ДПІ в судовому засіданні не навели будь-яких доказів та обґрунтувань правомірності прийнятих ДПІ рішень, а тому і відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.3 та пп. 17.1.9 Закону №2181.

У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтвердженні матеріалами справи, доведені у судовому засіданні і підлягають до задоволення, а тому слід скасувати податкові повідомлення-рішення 05.12.2008 року № 0000642301/3 та № 0000662301/3.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення 05.12.2008 року № 0000642301/3 та № 0000662301/3.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст.254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05.01.2010 року.

Суддя /підпис/ Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шинкар Т.І.