ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-1593/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2009 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.
за участю представника позивача Куксова В.Г., представника відповідача Юрченка Ю.А..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Сетвік” до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень №1653/10/23-219 та №1654/10/23-219 від 28.01.2009 року, -
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство “Сетвік” (далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова (далі-ДПІ), просить скасувати податкове повідомлення-рішення №1654/10/23-219 від 28.01.2009 року. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідком проведеної перевірки Товариства ДПІ безпідставно прийшла до висновку про завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік в сумі 84 497,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 15 993,00 грн. за четвертий квартал 2006 року.
Ухвалою суду в порядку ст.116 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАСУ) адміністративну справу №2а-1594/09/1370 за позовом Закритого акціонерного товариства “Сетвік” до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №1653/10/23-219 від 28.01.2009 року об’єднано з вищевказаним позовом для спільного розгляду.
В судовому засіданні представник позивача об’єднаний позов підтримав з підстав, викладених у позовних заявах та пояснив, що Товариство правомірно віднесло витрати по оплаті комісійної винагороди банку згідно договору про надання кредиту до складу валових витрат. Окрім того, Товариство обгрунтовано віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за березень-червень 2008 року на загальну суму 3 179,00 грн. за надані ТзОВ “Профліга” Товариству роботи(послуги) та не відповідає за несплату податку до бюджету останнім. Просить об’єднаний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у запереченях та поясненнях на позов. Вважає, що право на формування податкового кредиту виникає лише при фактичному надходженні сум податку на додану вартість до Державного бюджету України від контрагента ТзОВ “Профліга”. Також зазначив, що законодавством не передбачено можливість віднесення до складу валових витрат комісії за управління кредитом. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 грудня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168) та Законом України ?Про оподаткування прибутку підприємств? від 28.12.1994 року №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334).
Судом встановлено, що ЗАТ «Сетвік» 18.06.2004 року зареєстроване Управлінням державної реєстрації Львівської міської Ради за №20021 та взято на облік в ДПІ у Франківському районі м.Львова 29.06.2004 року за №000761, є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.
ДПІ з 29.10.2008 року по 09.12.2008 року була проведена планова виїзна перевірка дотримання ЗАТ «Сетвік» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.06 року по 30.06.08 року, за результатами якої складено акт від 14.01.2009 року №42/23-2/33073065 у якому, зокрема, у розділі Валові витрати вказано про порушення Товариством пп.5.2.1 та пп.5.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: Товариство безпідставно віднесло до валових витрат витрати по сплаті комісійної винагороди банку за управління кредитом чим завищило від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік в сумі 84 497,00 грн. та занизило податок на прибуток на загальну суму 15 993,00 грн. за четвертий квартал 2006 року; у розділі Податковий кредит встановлено порушення п.1.7 ст.1 та пп.7.4.5 ст.7 Закону №168: оскільки правочин, укладений між ЗАТ «Сетвік» та ТзОВ «Профліга», нікчемний з тих підстав, що контрагент позивача несплатив податок до бюджету, а відтак Товариством зменшено надходження до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 3 179,00 грн., в тому числі за березень 2008 року – 584,00 грн., за квітень 2008 року – 1 667,00 грн., за червень 2008 року – 928,00 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення №1653/10/23-219 від 28.01.2009 року, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 4 768,50 грн. з яких за основним платежем 3 179,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 589,50 грн. та №1654/10/23-219 від 28.01.2009 року, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток на суму 23 989,50 грн. з яких за основним платежем 15 993,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7 996,50 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями – рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення №1653/10/23-219 від 28.01.2009 року суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно договору №211/803 від 21.03.2008 року укладеного між ЗАТ “Сетвік” (Замовник) та ТзОВ “Профліга” (Виконавець), Виконавець зобов’язується виконати роботи по перенесенні вузла обліку газу на середній тиск на базі лічильника газу ТЕМП G 100 1/100 та поставку потрібних матеріалів. Обсяг робіт встановлюється кошторисом, вартість робіт 14 780,00 грн.
Судом встановлено, що для встановлення вузла обліку газу з лічильником ТЕМП G 100 1/100 ТзОВ «Профліга» було залучено генпідрядника ТзОВ «Полум’я», яке згідно акта приймання виконаних підрядних робіт від 30.05.2009 року прийняло такі роботи від ТзОВ «Полум’я».
Згідно акта здачі приймання робіт(надання послуг) від 30.05.2008 року роботи по монтажу вузла були прийняті ЗАТ “Сетвік” від Виконавця ТзОВ “Профліги”. Роботи проплачень в розмірі 14 778,00 грн. в тому числі 2 463,00 грн. ПДВ, що підтверджується рахунком №211/803, банківськими виписками про рух коштів. Окрім того, згідно акта здачі прийняття робіт(надання послуг) від 30.05.2008 року ТзОВ «Профліга» провела заміну вхідної засувки для ЗАТ «Сетвік», що підтверджується рахунком №212/803 на суму 660,00 грн. без ПДВ та 132,00 грн. ПДВ, банківськими виписками та податковою накладною №620000031 від 27.06.2008 року на загальну суму 5 570,00 грн. у т.ч. ПДВ 928,33 грн. з яких 660,00 грн. оплата за заміну вхідної засувки без ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, вузол комерційного обліку газу в складі лічильника газу ТЕМП G 100 1/100 прийнятий ВАТ «Львівгаз» в експлуатацію. Лічильник газу у 2009 році пройшов повірку.
ТзОВ «Профліга» за наслідком проплати наданої роботи склало податкові накладні №4020000010 від 02.04.2008 року на загальну суму 8 333,33 грн. у т.ч. ПДВ 1 666,67 грн. та №620000031 від 27.06.2008 року на загальну суму 5 570,00 грн. у т.ч. ПДВ 928,33 грн.
Згідно договору №02/110 від 27.02.2008 року між ЗАТ “Сетвік” (Замовник) та ТзОВ “Профліга” (Виконавець), Виконавець приймає на себе виготовлення Проекту ліміту на скид забруднювальних речовин в систему міської каналізації для отримання дозволу на 2008 рік. Обсяг робіт встановлюється кошторисом, вартість робіт 3 503,98 грн. в т.ч. ПДВ 584,00 грн.
Згідно акта здачі приймання виконаних робіт від 31.03.2008 року дані роботи були прийняті ЗАТ “Сетвік” від Виконавця ТзОВ “Профліги”. Факт виконання таких робіт підтверджується копією проекту, який погоджений всіма належними установами, рахунком №27/02-10, банківськими виписками про рух коштів. ТзОВ «Профліга» за наслідком проплати наданої роботи склало податкову накладну № 3310000101 від 31.03.2008 року на загальну суму 3 503,98 грн. у т.ч. ПДВ 584,00 грн.
Як зазначено в акті перевірки, за наслідками господарських операцій проведених між ЗАТ «Сетвік» та ТзОВ «Профліга» відповідно до ст. 7 Закону №168 у Товариства виникло право на податковий кредит, а в свою чергу у ТзОВ «Профліга» виник обов’язок щодо декларування податкового зобов’язання. Зокрема Товариством включено до податкового кредиту в березні 2008 року -584,00 грн., в квітні 2008 року – 1 667,00 грн., в червні 2008 року – 928,00 грн., проте ТзОВ «Профліга» податкову звітність до органів податкової служби не подає, податку до бюджету не сплачує, що підтверджує нікчемність правочину між господарюючими суб’єктами. Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.
Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт надання зазначених вище послуг підтверджується договорами, актами про виконання, платіжними документами, письмовими доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.
Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Отже, Закон №168 не пов’язує право покупця на виникнення податкового кредиту з ПДВ з виконанням зобов’язань щодо сплати ПДВ іншими платниками цього податку. Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.
Суд зауважує, що віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону №168, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення №1654/10/23-219 від 28.01.2009 року суд зазначає наступне.
Як встановлено в судовому засіданні, 18 травня 2005 року між ЗАТ “Сетвік” та Акціонерним товариством “Кредит Банк (Україна)” було укладено кредитний договір №159/05-к предметом якого було надання Товариству кредиту в сумі 2 020 000,00 доларів США для оплати будівельних матеріалів та іншого зі сплатою відсотків у розмірі 12 % річних від суми кредитної заборгованості строком до 18 квітня 2011 року. Надалі між сторонами укладались додаткові угоди про внесення змін до кредитного договору №159/05-к від 18.05.2005 року: від 20 липня 2005 року, від 25 листопада 2005 року, від 29 грудня 2005 року, від 15 травня 2006 року (Акціонерне товариство “Кредит Банк (Україна)” переіменовано у ВАТ “Кредобанк”), від 17 травня 2006 року, від 22 травня 2006 року.
09 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним банком “Райффайзенбанк Україна” та ЗАТ “Сетвік” укладено Договір про надання кредиту №CR 06-450/В00 згідно якого Банк надає Товариству кредит в розмірі, що не первищує 4 200 000,00 доларів США. Згідно умов договору Товариство зобов’язане використовувати кредитні кошти в розмірі 3 691 500,00 доларів США на погашення існуючої заборгованості за кредитом ВАТ “Кредобанк”, суму 508 500,00 доларів США на погашення існуючої заборгованості за договорами, строк дії до 07.11.2014 року. Згідно п.1.3.6 Товариство (Позичальник) сплачує банку комісію за управління кредитом впродовж дії Договору, в розмірі 1% від Ліміту фінансування відповідно до графіку сплати
Як встановлено в судовому засіданні на виконання умов цього договору Товариство перерахувало банку комісію за управління кредитом 84 840,00 грн. відповідно до платіжного доручення №1 від 10.11.2006 року та 63 630,00 грн. відповідно до платіжного доручення №124 від 21.12.2006 року, а всього за четвертий квартал 2006 року –148 470,00 грн.
Відповідно до п.1.32 Закону №334, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Підпунктом 5.5.1. Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Враховуючи те, що кошти надані Товариству згідно Договору про надання кредиту від 09 листопада 2006 року , були спрямовані на погашення існуючої заборгованості за кредитом ВАТ “Кредобанк” та на погашення існуючої заборгованості за договорами, а умови цього договору були сприйнятливіші на відміну від умов попереднього кредитного договору( строк погашення нового договору у 2014 року в порівнянні з 2011 роком у попередньому), тобто кредитні кошти були спрямовані на здійснення господарської діяльності позивача та забезпечили подальше нормальне функціонування такої діяльності, та з врахуванням того, що сплата комісії банку за управління кредитом була істотною умовою Договору про надання кредиту та погоджена сторонами Договору, а тому суд вважає правомірним віднесення позивачем витрат по сплаті комісійної винагороди банку за управління кредитом до складу валових витрат, оскільки така плата є витратами в розумінні пп. 5.5.1. Закону №334 і без сплати цих коштів банку у відповідності до кредитного Договору Товариство не отримало б кредиту.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та безпідставно прийшов до висновку про донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому і відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підставні, обгруновані матеріалами справи та доведені в судовому засіданні, а тому слід позов задовольнити повністю.
Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Сетвік” 6,80 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №1653/10/23-219 від 28.01.2009 року та №1654/10/23-219 від 28.01.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Сетвік” 6,80 грн. судового збору.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст Постанови виготовлений 04.01.2010 року.
Суддя /підпис / Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно.
Суддя Шинкар Т.І.
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-1593/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
( вступна та резолютивна частини постанови)
28 грудня 2009 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.
за участю представника позивача Куксова В.Г., представника відповідача Юрченка Ю.А..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Сетвік” до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень №1653/10/23-219 та №1654/10/23-219 від 28.01.2009 року, -
ВСТАНОВИВ:
При розгляді справи суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ч. 3 ст. 160 КАС України відкласти складення повного тексту постанови суду на п”ять днів з дня закінчення розгляду справи, проголосивши вступну і резолютивну частину постанови. З мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися 04.01.2010 року.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №1653/10/23-219 від 28.01.2009 року та №1654/10/23-219 від 28.01.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Сетвік” 6,80 грн. судового збору.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя Шинкар Т.І.