ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2009 року № 7773/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого – Стародуба О.П.,
суддів – Шавеля Р.М., Пліша М.А.,
при секретарі судового засідання – Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області на постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в січні 2009 року звернувся до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області про нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії, покликаючись на те, що у зв»язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень чинного законодавства України, на підставі якого йому було нараховано пенсію, в 2007-2008 роках відповідач зобов»язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати його пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни. Просив нарахувати на його користь недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за 2007-2008 роки.
Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2009 року позов задоволено частково . Зобов»язано управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 пенсію з урахуванням підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до абзацу 1 частини 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачено, який саме орган та з яких коштів повинен здійснювати виплату підвищення пенсії дітям війни, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Вимоги щодо підвищення пенсії за 2007-2008 роки задоволено, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2007-2008 роки, якими було зупинено підвищення пенсії дітям війни у відповідні періоди, визнані неконституційними і втратили чинність з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р. – часу ухвалення відповідних рішень Конституційним судом України.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічного-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому управлінням Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивача в частині соціальних виплат за 2007 р. є обґрунтованими.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти колишня редакція статті 6 Закону. Таким чином, позовні вимоги щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. підлягають до задоволення.
Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванні та виплаті пенсій в Україні покладені саме на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2009 року по справі №2а-130/09 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: Р.М. ШАВЕЛЬ
М.А. ПЛІШ
Повний текст ухвали складено 08.12.2009 року