ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2009 року                         справа  № 2а-424/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:       Поплавського В.Ю.

суддів:             Уханенка С.А., Сафронової С.В.,  

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області

на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок надбавки до пенсії як «Дітям війни», -

В С Т А Н О В И Л А  :

В березні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області та подавши уточнений адміністративний позов просив поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів, визнати неправомірною бездіяльність відповідача, щодо нездійснення перерахунку та виплати надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок надбавки до пенсії за вказаний період, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2009  року позовні вимоги задоволенні частково: визнано неправомірною бездіяльність відповідача, щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, перерахунок надбавки до пенсії, у розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням раніше проведених підвищень до пенсії за відповідний період. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.  

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла  висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується відміткою в пенсійному посвідчені.

Згідно ст. 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.

Суд першої інстанції вірно відмовив позивачу в задоволені позовних вимог за 2006 рік. Так, Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік” було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, однак Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно –правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було.

Суд першої інстанції визнаючи поважною причину пропуску звернення до суду посилався на похилий вік позивача, його юридичну необізнаність, а також обмежене коло засобів масової інформації що оприлюднювали рішення конституційного суду.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.  

В своєму запереченні на позов відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України під час розгляду справи в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Крім того в адміністративному позові позивач зазначає, що про порушення своїх прав дізнався лише в листопаді 2008 року, проте з адміністративним позовом звернувся до суду лише в березні 2009 року. Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Зважаючи на це, не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки рішення Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року, на яке посилається позивач, було належним чином оприлюднене в засобах масової інформації.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за 2007 рік задоволенню не підлягають, а тому постанову суду в цій частині слід скасувати та відмовити в задоволенні цих позовних вимог за пропуском строку.

Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV в новій редакції, тому відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV з 22 травня 2008 року.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є помилковими та спростовані вищенаведеними висновками.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.

Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає частковому скасуванню в частині задоволених позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача, щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  перерахунок та виплату надбавки до пенсії у розмірі встановленому ст. 6 Закону України №2195-ІV, та в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону №2195-ІV за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  з урахуванням раніше проведених підвищень до пенсії за відповідний період – постанову суду необхідно залишити без змін.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України  колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2009  року в частині визнання неправомірною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області, щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1 у розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області здійснити перерахунок ОСОБА_1 надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року – скасувати, відмовивши в задоволенні цієї частини позовних вимог.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.

Головуючий:                                   В.Ю. Поплавський

Судді:                                                                                                       С.А. Уханенко

С.В. Сафронова