Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відстроченні сплати судового збору

          27 серпня 2018 р.                                                  Справа №0540/7448/18-а  

          приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського,  1

 Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проф-Альянс», місцезнаходження: 58000, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Лугова, буд. 198

до відповідача: Головного управління ДФС у Донецькій області, місцезнаходження: 87526, Донецька область. М. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 17 квітня 2018 року № НОМЕР_1 про зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 1646019 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 441504,75 грн., та № НОМЕР_2 про збільшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 743735 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 185933,75 грн.

                                                    В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проф-Альянс», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 17 квітня 2018 року № НОМЕР_1 про зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 1646019 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 441504,75 грн., та № НОМЕР_2 про збільшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 743735 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 185933,75 грн.

Разом з позовною заявою позивачем надано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що ТОВ «Проф-Альянс» не має в своєму розпорядженні достатніх грошових коштів для сплати судового збору, оскільки не здійснює господарську діяльність за останні періоди та не має можливості акумулювати кошти для його сплати у короткий термін. Також, позивач зазначає, що не подання позову саме зараз призведе до того, що зобов’язання з податку на додану вартість вважатимуться узгодженими. Позивач відповідно до вимог статті 133 КАС України просив суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” № 3674-VI від 8 липня 2011 року, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За приписами ст. 2 вищевказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Суд зазначає, що статтею 5 Закону України “Про судовий збір” визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у

З наведеного вбачається, що якщо майновий стан особи не дає можливості оплатити судові витрати, суд на свій розсуд за клопотанням особи може прийняти одне з таких рішень:

-          зменшити розмір належних до оплати судових витрат;

-          звільнити особу від оплати судових витрат повністю або частково;

-          відстрочити оплату судових витрат на визначений строк;

-          розстрочити оплату судових витрат на визначений строк.

Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Загальні засади щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом, а не обов’язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.05.2010 року у справі “Пелевін проти України”, зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі” зазначено, що вимога сплатити судовий збір цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму від ВССУ 17.10.2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах” єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Також суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Однак позивачем при подачі позову не надано жодного доказу скрутного майнового стану та клопотання про витребування доказів, як передбачено частиною 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку не можливості подати доказ у встановлений законом строк. Крім того, позивач при поданні позову не надав доказів, які підтверджують, що позивач здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Відповідно до частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Суд зазначає, що доказів на підтвердження відсутності коштів у позивача до позовної заяви не долучено, а саме лише посилання позивача на складне фінансове становище не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору.

Крім того, положення статті 133 КАС України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» надають суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України «Про судовий збір» у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов'язку сплачувати судовий збір, серед яких юридичні особи відсутні (стаття 5 цього Закону).

Отже у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір» ТОВ «Проф - Альянс» не є особою, які необхідно звільнити від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Таким чином, з огляду на те, що відстрочення сплати судового збору позивачу є правом, а не обов’язком суду та зважаючи на той факт, що ненадходження коштів (обов’язкових платежів) до Державного бюджету ускладнюють виконання державою своїх функцій, у тому числі і соціальних, суд приходить висновку про відмову у відстроченні сплати судового збору до ухвалення судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями Кодексом адміністративного судочинства України, суд

                                                         П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Проф - Альянс» про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею.    

          Суддя                                                                                  Олішевська В.В.