Справа № 22-1034/2007 рік                              Головуючий у 1 інстанції Мірошкін 0.1.

Категорія    21                                                    Доповідач Маширо О. П.

УХВАЛА

іменем України

14 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., ІгнатовоїЛ.Є. при секретарі Маслаковій М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Єнакієве на рішення Єнакіївського міського суду від 7 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до   відділення   виконавчої   дирекції   Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Єнакієве про відшкодування моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернулось відділення виконавчої дирекції Фонду з апеляційною скаргою на рішення Єнакіївського міського суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та з відділення Фонду на його користь стягнуто 17 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Суд виходив з того, що позивач довгий час працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості в умовах підвищеної концентрації вугільно-породного пилу, несприятливого мікроклімату, перепадів температури, з високим рівнем шуму. Через такі несприятливі умови праці у позивача розвились професійні захворювання.

Висновком МСЕК від 17 лютого 2003 року ОСОБА_1 уперше було встановлено 30% стійкої втрати професійної працездатності у зв"язку з професійними захворюваннями та третю групу інвалідності, а при повторному огляді 21 жовтня 2004 року - 65% втрати працездатності та третя група інвалідності були встановлені безстроково.

Суд також встановив, що позивач часто лікується у лікувальних закладах, постійно приймає ліки, пригнічений через свою інвалідність та стан здоров"я, змушений призвичаїтись до своїх хвороб та свого самопочуття у зв"язку з цим.

На підставі встановленого суд зробив висновок про те, що позивачеві у зв"язку з професійним захворюванням, частковою втратою працездатності безстроково, зміною звичайних умов та ритму життя була спричинена моральна

2

шкода, тому суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнув з відповідача на його користь 17 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, оскільки Шепелкін не надав до суду ніяких доказів щодо факту спричинення йому моральної шкоди, зокрема, таким доказом може бути спеціальний висновок МСЕК.

Крім того, ст.77 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" було зупинено дію ст.34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України", тобто правової норми, яка регулює відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

У відповідності до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що позивач довгий час працював на підземних роботах у несприятливих, шкідливих умовах, внаслідок чого набув професійних захворювань. Цей факт підтверджується наданими до суду доказами, зокрема, актом розслідування, виписками із історії хвороби, висновками МСЕК від 17 лютого 2003 року та 21 жовтня 2004 року.

Через ушкодження здоров"я позивач постійно відчуває фізичний біль, дискомфорт, змушений систематично лікуватись, порушені його звичайні життєві зв"язки. Стійка втрата професійної працездатності та група інвалідності 21 жовтня 2004 року встановлені йому безстроково, що свідчить про незворотність процесів втрати здоров"я.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано було встановлено, що позивачеві за вказаних обставин була спричинена моральна шкода, тому у відповідності до вимог ст.21 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний відшкодувати потерпілому і моральну шкоду.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань потерпілого, стан його здоров"я, тяжкість завданої шкоди, наслідки ушкодження здоров'я, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках потерпілого.

На думку апеляційного суду при визначенні розміру морального відшкодування суд першої інстанції у повній мірі врахував наведене, навів відповідні мотиви визначення саме такої суми відшкодування, тому стягнуту суму моральної шкоди слід залишити без змін, оскільки ця сума буде найбільш адекватним грошовим еквівалентом ступінню моральних страждань позивача, а також відповідатиме принципам розумності та справедливості.

Апеляційний суд не може прийняти довід відповідача про те, що Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" зупинено дію відповідних

3

правових норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування...", які врегульовують право на відшкодування моральної шкоди, оскільки таке право виникло у позивача ще у 2003 році, коли йому уперше висновком МСЕК від 17 лютого 2003 року було встановлено втрату професійної працездатності через набуті професійні захворювання, а дія відповідних положень Закону була зупинена лише у 2006 році. Оскільки закон зворотної сили не має, апеляційний суд не може прийняти цей довід апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги також були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Єнакієве відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду від 7 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.