Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #73394141



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА


Справа № 22-ц/796/6966/2018 Головуючий у 1-й інстанції: Писанець В.А.

757/5305/13-ц Доповідач: Чобіток А.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В. , Ящук Т.І.

при секретарі- Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2, як правонаступника ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року позивач подала до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім'я відповідача.

Заява мотивована тим, що предметом спору є розірвання договору довічного утримання за яким відповідач отримала право власності на квартиру та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину цієї квартири. Обтяження за оспорюваним договором довічного утримання щодо заборони на відчуження майна вже не діє, а на веб-порталі інтернет оголошень міститься заява про продаж вказаної квартири. Тобто існують суттєві обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року заяву позивача про накладення арешту на спірну квартиру задоволено.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Вважає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що обтяження за оспорюваним договором довічного утримання щодо заборони на відчуження майна діє, оскільки, вона не зверталась до нотаріальної контори з питанням про зняття заборони на відчуження спірної квартири, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Також зазначає, що питання про продаж квартири нею не ставилося, та не розміщувала на веб-порталі інтернет оголошень про продаж вказаної квартири.

При цьому ухвалою суду першої інстанції арешт накладений на всю квартиру, хоча предметом спору у даній справі є ? частина квартири, в результаті чого обмежено право відповідача розпоряджатися належним їй майном.

Перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам процесуального права,заслухавши учасників судового процесу, Апеляційний суд міста Києва, який діє відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» приходить до наступного.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України).

Згідно із п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Установлено, що ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_2, у березні 2013 року звернувся до суду з даним позовом, в якому просив розірвати договір довічного утримання, укладений ним 03.12.2010 року з ОСОБА_1, відповідно до якого остання отримала у власність ? частину квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності.

Забезпечуючи позов у зазначений вище спосіб, суд виходив з того, що невжиття заходу забезпечення позову у разі його задоволення може в подальшому утруднити чи унеможливити виконання судового рішення, врахувавши при цьому , що майно на яке накладено арешт і є предметом спору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про необхідність забезпечення позову, оскільки він відповідає нормам процесуального права, зокрема ст.ст. 149,150 ЦПК України, а також роз'ясненням , викладеним у Постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Між сторонами дійсно існує спір, нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт є предметом спору, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірне майно належить відповідачеві ОСОБА_1, а невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково було накладено арешт на всю квартиру АДРЕСА_1, без урахування тієї обставини, що предметом спору є лише ? частина нерухомого майна.

За таких обставин, ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою в повному обсязі, внаслідок чого вона підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року змінити.

Накласти арешт на ? частини квартири АДРЕСА_1, що зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 відповідно до договору довічного утримання від 03.12.2010 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий : Судді:



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація