УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
7 серпня 2008 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді: Головчук С.В.
суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І. при секретарі судового засідання Прищепі О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2008 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Коростишівської міської ради про визнання недійсним рішення Коростишівської міської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність, визнання права на отримання земельної ділянки більшої площі та про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою між співвласниками будинку,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2007 року позивач звернулась з вказаним позовом до відповідачів та просила визнати недійсним рішення 9-ої сесії 24 скликання Коростишівської міської ради від 24 липня 2003 року в частині розміру земельної ділянки, яка передана їй у приватну власність, визнати за нею право на земельну ділянку в розмірі 428,1 кв.м., що розташована біля житлового АДРЕСА_1 та визначити порядок користування вказаною земельною ділянкою між нею та ОСОБА_2.
В обгрунтування позову зазначала, що на підставі договору дарування від 12 березня 1990 року їй належить 59/100 ідеальних частин цього будинку, а інша частина в розмірі 41/100 належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу. У фактичному користуванні співвласників будинку перебуває 725,6 кв.м. земельної ділянки. Проте рішенням міської ради їй передано у власність лише 316 кв.м. Крім того не досягнуто згоди з ОСОБА_3, щодо встановлення меж та порядку користування земельною ділянкою.
Рішенням Коростишівського районного суду від 12 червня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Справа 22ц/1531 Головуючий у суді 1-ої інстанції Миколайчук В.Л.
Категорія 45 Суддя-доповідач Забродський М.І
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги.
Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки саме він повинен був встановити порядок користування спірною земельною ділянкою. Крім того, суд не врахував, що вона користується земельною ділянкою більшого розміру понад 15 років і за набувальною давністю має на неї право.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Як вбачаєтьтся з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_1 20 березня 1990 року прийняла у дар 59/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 а ОСОБА_2 5 вересня 1977 року, за договором купівлі-продажу, став власником 41/100 частини цього будинку, який розміщений на земельній ділянці площею 536 кв.м.(а.с.7-8, 80-81).
Відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Рішенням Коростишівської міської ради від 24 липня 2003 року було передано у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_1 площею 316 кв.м., а ОСОБА_2 площею 220 кв.м., що відповідає їх часткам у будинку (а.с. 12-13,44). За таких обставин суд правильно вважав, що підстав для визнання такого рішення міської ради недійсним немає.
Крім того, суд правильно вважав, що відсутні підстави визнавати за позивачкою право власності на земельну ділянку в розмірі 428,1 кв.м., що розташована біля її житлового будинку за набувальною давністю, оскільки відповідно до ст. 119 ЗК України така передача у приватну власність земельної ділянки здійснюється на підставі рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Судом встановлено, що позивачка не зверталась із заявами до цих органів для виділення їй у приватну власність земельної ділянки у зазначеному розмірі.
Відмовляючи у задоволенні позову, щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками житлового АДРЕСА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачка просила встановити цей порядок виходячи із фактичного розміру земельної ділянки 736 кв.м.і свої вимоги не змінила.
Проте з таким висновком суду погодитися не можливо.
Статтею 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
З матеріалів справи видно, що площа земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок по АДРЕСА_1 становить
536 кв.м., з яких 316 кв.м. належить ОСОБА_1, а ОСОБА_2 належить 220 кв.м. Проте між ними не досягнуто згоди, щодо порядку користування цією земельною ділянкою.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції, щодо відмови встановити порядок користування земельною ділянкою, підлягає скасуванню. По справі можливо ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
У справі 15 лютого 2008 року проведено судову експертизу, за висновком якої визначено три варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою(а.с.69-79).
Обираючи один із варіантів суд враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських споруд, можливість проходу з вулиці на подвір'я та бажання сторін. Таким варіантом є другий за яким визначений порядок користування земельною ділянкою площею 536 кв.м. При цьому позивачці виділяється земельна ділянка площею 316 кв.м. в межах визначених літерами А-Б-В-Г-Д-Є-Ж-3-И-И-К-Л-А, а відповідачу земельна ділянка розміром 220 кв.м. в межах визначених літерами А-М-Н-О-Ж-Д-Г-В-Б-А.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 28 січня 2008 року за квитанцією № 6 сплатила 1200 грн. за проведення експертизи(а.с. 115). Тому суд визначає та стягує з відповідача на користь позивачки 600 грн. за її проведення.
Керуючись ст.ст.88,209,303,307,309,313-314,316 ЦПК України, апеляційний суд-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2008 року, в частині відмови у розподілі земельної ділянки скасувати ухваливши нове. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити порядок володіння та користування земельною ділянкою при АДРЕСА_1 площею 536 кв.м. за другим варіантом експертизи №19 від 15 лютого 2008 року та виділити:
ОСОБА_1- земельну ділянку площею 316 кв.м. в межах визначених літерами А-Б-В-Г-Д-Є-Ж-3-І-И-К-Л-А;
ОСОБА_2 земельну ділянку площею 220 кв.м.в межах визначених літерами А-М-Н-О-Ж-Д-Г-В-Б-А.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 600 (шістсот) гривень судових витрат за проведення експертизи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.