Справа 22ц-21371\2008
Головуючий в 1 інстанції Щеняєва І.Б.
Категорія 26 (1 )
Доповідач Митрофанова Л.В.
УХВАЛА
Іменем України 21 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого: судді Митрофанової Л.В. суддів: Соколан Н.О., Барильської А.П. при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Бершадської Людмили Станіславівни розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 червня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про перерахунок страхових виплат та стягнення недоплати по щомісячних страхових виплатах та компенсації, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 червня 2008 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ВАТ «КЗРК»), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кривому Розі (далі Відділення фонду) про перерахунок страхових виплат та стягнення недоплати по щомісячних страхових виплатах та компенсації.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду як незаконного та необгрунтованого і ухвалення нового про стягнення з ВАТ «КЗРК» на його користь різниці між належною і фактично виплаченою сумами щомісячних виплат відшкодування шкоди за період з 01.01.1996 року по 01.04.2001 року в розмірі 7909, 10 грн., компенсації втрати частини щомісячних виплат в розмірі 5812, 85 грн., та з Відділення фонду різниці між належною і фактичною сумами щомісячних страхових виплат за період з 01.04.2001 року по 01.11.2006 року в розмірі 28282, 37 грн., щомісячно з 01.11.2006 року стягувати страхову виплату в розмірі 1034, 38 грн. до виникнення обставин для порахунку страхових виплат або їх припинення. Зокрема, суд безпідставно відмовив у застосуванні до виплат відшкодування шкоди коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів, судом невірно трактовано поняття строку позовної давності та безпідставно застосовано норми галузевих тарифних угод в частині перерахування сум відшкодування шкоди та ст. 71 ЦК України (в ред. 1963 року), які не підлягають застосуванню.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстава.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з червня 1983 року по червень 1994 року працював підземним прохідником 6 розряду шахти «Родіна» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого стало ВАТ "КЗРК", у шкідливих умовах праці. У зв'язку із чим отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 27.06.1994 року йому встановлено 25% втрати професійної працездатності, при наступних переоглядах ступінь
втрати профпрацездатності змінювався та висновком МСЕК з 08.07.1996 року встановлено 35% до 14.11.2002 року, висновком МСЕК від 18.11.2002 року ступінь втрати змінено до 45%.
У зв'язку з частковою втратою працездатності позивачу відповідачем провадились виплати відшкодування втраченого заробітку із розрахунку базового середнього заробітку по професії позивача відкоригованого на ступінь втрати працездатності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 18.07.1994 року, що діяла до 03.10.1997 року, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Положення про перерахунок сум відшкодування шкоди передбачено Галузевими угодами між Міністерством промислової політики України та добровільними об'єднаннями і ЦК профспілок на 1995 - 2000 pp., а саме: роботодавець проводить перерахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків одночасно з підвищенням на підприємстві тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати за даною професією.
Діючими на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовими актами визначено порядок нарахування та перерахунку сум відшкодування шкоди працівникові у зв'язку із ушкодженням здоров’я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Госпрозрахункові підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей, самостійно визначають зростання коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та терміни їхнього запровадження.
Тому колегія суддів вважає, що суд вірно відмовив позивачу у перерахунку призначених підприємством сум відшкодування шкоди позивачеві, починаючи з 01.01.1996 року по 01.04.2001 року за відсутності доказів про фактичне підвищення заробітної плати за професією позивача в оспорювані періоди, оскільки ВАТ «КЗРК» в межах своїх повноважень та виходячи із фінансових можливостей визначив розмір коефіцієнтів зростання тарифних ставок і посадових окладів.
Так, згідно з Постановою адміністрації і профспілкових комітетів ВО «Кривбасруда» № 1\6 від 26.01.1996 року, на підприємстві тарифні ставки збільшені у 2, 5 рази, а фактичний ріст заробітної плати складає 1, 25 рази за рахунок перегляду структури заробітної плати.
З 01.06.1997 року відповідно до сумісної Постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВО «Кривбасруда» від 21.05.1997 року № 3\91\06, тарифні ставки збільшені у 1, 25 рази без збільшення заробітної плати працюючих.
З 01.01.1998 року відповідно до сумісної Постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВО «Кривбасруда» від 25.12.1997 року № 6\195 «Про перегляд структури заробітної плати», тарифні ставки збільшені в 1, 3 рази без фактичного росту заробітної плати.
З 01.07.1999 року, 01.01.2000 року та з 01.05.2000 року підприємство перерахувало суми відшкодування шкоди відповідачу на коефіцієнти фактичного збільшення заробітної плати, відповідно на 1, 15; 1, 1; 1, 193, що не суперечить закону, оскільки заробітна плата на підприємстві, у тому числі за професією позивача, збільшилася саме на такі коефіцієнти.
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для перерахунку суми втраченого заробітку у зв'язку з ушкодженням здоров’я позивачеві,
починаючи з 01.01.1996 року у зв'язку із чим, також, відсутні підстави для стягнення компенсації втрати частини щомісячних страхових виплат.
Оскільки, на час передачі особової справи до Відділення Фонду ВАТ «КЗРК» правильно визначив розмір щомісячних регресних виплат, то колегія суддів погоджуючись із судом першої інстанції, вважає, що не було підстав для перерахунку страхових виплат з 01.04.2001 року та стягнення заборгованості.
Відділенням Фонду проводилися перерахування щомісячних страхових виплат позивачу відповідно до постанов правління Фонду : від 14.03.2002 року № 3 ( коефіцієнт -1, 193), від 04.03.2003 року № 3 (коефіцієнт 1, 182), від 24.02.2004 року № 5 (коефіцієнт 1, 152), від 25.02.2005 року № 3 ( коефіцієнт 1, 238), від 06.03.2006 року № 3 (коефіцієнт 1, 203), - і проведений перерахунок належних ОСОБА_2 страхових виплат ґрунтується на законі.
Доводи позивача у скарзі про те, що суд безпідставно відмовив у застосуванні до виплат відшкодування шкоди коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів, судом безпідставно застосовано норми галузевих тарифних угод в частині перерахування сум відшкодування шкоди не можуть бути взяті до уваги, спростовуються вищенаведеним, оскільки ОСОБА_2 не надано суду жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог щодо фактичного підвищення заробітної плати за оспорюваний період, у зв'язку з чим відсутні передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог.
Доводи скарги про те, що судом невірно трактовано поняття строку позовної давності та безпідставно застосовано ст. 71 ЦК України (в ред. 1963 року), коли повинні застосовуватися норми ст.. 238 ЦК України (в ред. 2004 року) є необгрунтованими, оскільки спірні правовідносини виникли до 2004 року, тому до них повинні бути застосовані норми Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року.
Враховуючи те, що при вирішенні спору судом правильно застосовані норми матеріального права та має місце відповідність висновків суду обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення необхідно залишити без змін в порядку ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 червня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.