Справа № 11-130/07 р.                                                 Головуючий у 1 інстанції Сівчук А.Є.

ст. 186 ч. 2, 187 ч. 1 КК України                                                      Доповідач Лозовський А.О.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

2 березня   2007 р.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Лозовського А.О.

суддів   Матвієнко Н.В., Силки Г.І.

з участю прокурора ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 14 грудня 2006 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Луцька, працюючогоІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, судимого 10.10.2001 року Луцьким міським судом за ст.ст. 17, 117 ч. З, 141 ч. 2, 44, 42 КК України в ред. 1960 р. до 3 років позбавлення волі, звільнений 21.10.2003 р. за відбуттям покарання.

засуджено за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі; за ст. 187 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно до відбуття ОСОБА_2 визначено 5 років позбавлення волі.

Цивільні позови задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_4  2000 грн. моральної шкоди; в користь потерпілої ОСОБА_5  1800 грн. матеріальної шкоди та 2500 грн. моральної шкоди.

Вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що повторно 3.06.2006 року близько 3 год., знаходячись неподалік зупинки «Площа злуки» по вул. Б.Хмельницького м. Луцька, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою відкритого викрадення чужого майна, із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилось у нанесенні ударів кулаками та ногами по тулубу та обличчю ОСОБА_4, відкрито викрав у потерпілого мобільний телефон «Нокіа 3120» вартістю 520 грн. з футляром вартістю 35 грн., з сім-карткою мобільного оператора «ЮМС» вартістю 50 грн., на рахунку якого було 25 грн., спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 630 грн.

Він же повторно, 2.07.2006 р. близько 2 год., знаходячись поблизу нічного клубу «Клеопатра», що по вул. Шевченка м. Луцька, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя

2  та здоров'я потерпілої, вчинив на останню напад, який виразився у нанесенні удару кулаком в живіт ОСОБА_5, від якого остання впала на землю та здавлюванні шиї потерпілої, що утруднювало можливість дихання потерпілої і відкрито викрав золоті вироби, а саме: золотий ланцюжок вартістю 250 грн. з хрестиком вартістю 100 грн. та кулон у вигляді літери «К» вартістю 100 грн., золоті сережки вартістю 500 грн., два золотих кільця вартістю відповідно 250 грн. та 200 грн., два золотих браслети вартістю відповідно 250 грн. та 200 грн., а всього викрав золотих виробів вагою 18 грамів, спричинивши матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 1800 грн. При цьому потерпілій заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В апеляціях засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 вказується, що суд безпідставно не прийняв до уваги показання ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_6 про те, що потерпілим ОСОБА_4 було пошкоджено футболку та куртку засудженого. В основу обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 КК України суд поклав лише пояснення потерпілого ОСОБА_4, які є суперечливими. Оскільки ОСОБА_2 не заперечує того факту, що він дійсно відібрав телефон у ОСОБА_4 з метою відшкодування спричиненої йому шкоди, то дії засудженого підпадають під ознаки самоуправства. Наведені судом докази не підтверджують вчинення ОСОБА_2 розбійного нападу на ОСОБА_5. Показання цієї потерпілої є суперечливими і не узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи. Пояснення свідків, на які послався суд у вироку, не узгоджуються між собою. Суд не навів мотивів, чому він не взяв до уваги і відкинув пояснення самого ОСОБА_2 Засуджений ОСОБА_2 не погоджується з розміром стягнутої в користь ОСОБА_4 моральної шкоди, оскільки потерпілий йому також спричинив тілесні ушкодження і був ініціатором бійки. В апеляціях ставиться питання про зміну вироку, перекваліфікацію дій ОСОБА_2 зі ст. 186 ч. 2 на ст. 356 КК України і про закриття справи в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 187 КК України на підставі ч. 1 ст. 6 КК України та обрання відносно засудженого покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, який виклав обставини справи та доводи апеляцій, прокурора, який пропонував залишити вирок без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати в кримінальних справах вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів стверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Під час проведення на досудовому слідстві відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_2 останній детально розповів і показав на місці за яких обставин він відібрав телефон у потерпілого ОСОБА_4 (а.с. 21).

Ці показання повністю співпадають з поясненнями потерпілого ОСОБА_4.

Посилання в апеляціях на те, що показання потерпілого ОСОБА_4 є суперечливими безпідставні, оскільки він із самого початку досудового слідства на протязі всього часу ведення справи стверджував, що саме ОСОБА_2 напав на нього і з застосування насильства пограбував.

З

Факт продажу ОСОБА_2 викраденого у ОСОБА_4 мобільного телефону свідчить про його умисел на грабіж.

Показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо обставин, за яких ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_5 познайомились і відлучались з бару «Клеопатра» повністю співпадають між собою і з поясненнями самої потерпілої ОСОБА_5, яка давала постійно послідовні показання відносно обставин вчинення на неї розбійного нападу.

Оскільки показання ОСОБА_2 спростовуються іншими дослідженими у судовому засіданні доказами суду не було необхідності зазначати у вироку чому саме він не бере до уваги його показання.

Пошкодження одягу ОСОБА_2, якщо такі мали місце, ніяким чином не підтверджують того факту, що вони заподіяні саме потерпілим ОСОБА_4

Будь-яких суттєвих суперечностей між показаннями потерпілої ОСОБА_5 і висновком судово-медичної експертизи не встановлено.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за статтями 186 ч. 2 та 187 ч. 1 КК України є вірною.

Підстав для зміни чи скасування вироку відносно ОСОБА_2 колегія суддів судової палати в кримінальних справах не знаходить.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Луцького міськрайонного суду від 14 грудня 2006 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_3 без задоволення.