Справа Ms 22ц-7054/08    

Головуючий у першій інстанції: Боженко Л.В.

Категорія: 21    

Суддя-доповідач: Дерев'янко О.Г.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 жовтня 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого- Дерев'янка О.Г.,

Суддів:     Красвітної Т.П., Ремеза В.А.,

при секретарі     Горобець К.В.,

розглянувши в судовому засіданні у місті Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору дарування, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 року ОСОБА_4 звернулася з зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що її чоловік ОСОБА_6, з яким вона перебувала в шлюбі з 15.02.1959 і який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, подарував 02.04.2004 відповідачу будинок АДРЕСА_1, придбаний подружжям у 1983 році, розпорядившись спільним майном подружжя без її згоди, тому позивачка просила суд визнати недійсним договір дарування від 02.06.2004, посвідчений Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою.

Рішенням Павлоградскього міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2008 року в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду скасуванню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 15.02.1959 (а.с.9). В 1983 році в будинок АДРЕСА_1 вселилися та були зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в 1985 році виписалися ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а з 2000 року зареєстрований онук позивачки - ОСОБА_10 (а.с.24)

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

З матеріалів справи вбачається, що посилання позивачки на те, що вона не давала своєї згоди чоловіку на розпорядження спільним сумісним майном - спірним будинком, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_4, власноруч нею підписана, про надання згоди своєму чоловіку ОСОБА_6 на дарування домоволодіння по вул.  Папаніна, 6 в с Богданка, що посвідчена секретарем виконкому Богднівської сільської Ради 25 травня 2004 року для Другої Павлоградської державної нотаріальної контори (а.с.41).

За висновком проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса почеркознавчої експертизи №2392 від 09 червня 2008 року

підписи у заяві від 25 травня 2004 року та копії реєстрового запису №215 журналу реєстрації нотаріальних дій виконкому Богданівської сільради виконані ОСОБА_4, що знаходилася під впливом відносно постійного внутрішнього «збиваючого» фактору, до якого можна віднести її старечий вік (а.с.55-59).

Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12, який є сином позивачки, та секретар сільської Ради ОСОБА_13, підтвердили той факт, що ОСОБА_4 достеменно було відомо про договір дарування будинку і вона власноруч підписала заяву про згоду на дарування будинку (а.с.73-74, 75зворот-76-зворот).

За змістом ч.б ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу, зокрема, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін та свідків, підстав для того, щоб не брати висновок експерта до уваги немає, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, а з матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 311 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, і протягом двох місяців може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.