№ 11-113/07 Головуючий у 1 інстанції Невар О.В.
ч.2 ст.121 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 02 березня 2007 року
Колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинського області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
судців Матата О.В., Бешти Г.Б.
з участю прокурора ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Маневицького районного суду від 24 листопада 2006 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 уроженця с Рудники Маневицького району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, не працюючого, у відповідності до вимог ст. 89 КК України не судимого, засудженого за ч.2 ст.121 КК України до 8 років позбавлення волі.
Запобіжний захід - тримання під вартою щодо засудженого залишено до вступу вироку в законну силу.
Вироком вирішено питання речових доказів у справі.
Стягнуто з засудженого в доход держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 659 гривень.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 21 серпня 2006 року, близько 21 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і знаходячись в кухні житлового будинку АДРЕСА_1, під час суперечки з своїм братом ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних відносин з останнім, наніс йому один удар ножем господарсько-побутового призначення в область грудної клітки, заподіявши проникаюче колоте-різане поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням лівої легені, лівобічного гемопневмотораксу, садна лівої гомілки, що призвело до гострої крововтрати, а в подальшому і смерті потерпілого, що стверджується висновком судово-медичної експертизи НОМЕР_1 від 21.09.2006 p..
У поданій на вирок апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого і обставин скоєння інкримінованого злочину вважає призначене покарання надто м'яким. Стверджує, що судом не враховано засудження ОСОБА_2 раніше за скоєння особливо тяжкого злочину, а також систематичні конфлікти з потерпілим в результаті яких тому наносились тілесні ушкодження ножем і сокирою. Просив вирок скасувати і постановити свій вирок.
У поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_2, не погоджуючись з вироком суду, вважає його незаконним в частині призначеного покарання. Просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Стверджує, що при проведенні досудового і судового слідства оговорив себе. Дав неправдиві покази, так як працівниками правоохоронних органів щодо нього було застосовано насильницькі дії які призвели до короткочасного розладу здоров'я. Кримінальна справа щодо нього сфабрикована працівниками міліції.
2
У запереченні на апеляцію, прокурор, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції зазначив, що вина засудженого у скоєнні інкримінованого діяння доведена повністю. В судовому засіданні доведено вчинення засудженим інкримінованого йому у вину злочину.
Заслухано доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції. Прокурор підтримав апеляцію подану прокурором в суді першої інстанції з наведених в ній підстав, просив відмовити в задоволені апеляції поданої ОСОБА_2. Засуджений подану ним апеляцію підтримав з підстав в ній зазначених, просив вирок скасувати, а справу скерувати на новий судовий розгляд у суд першої інстанції. Розглянувши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів судової палати знаходить, що апеляції прокурора і засудженого не підлягають до задоволення.
Винність засудженого ОСОБА_2 у вчиненні умисного спричиненні тяжкого тілесного пошкодження, що спричинило смерть потерпілого за обставин, зазначених у вироку, доведена сукупністю досліджених у судовому засіданні й належно оцінених судом доказів, а його діям у цій частині дано правильну юридичну оцінку.
Зокрема, сам засуджений як в ході проведення досудового так і судового слідства повністю визнав свою вину в умисному заподіянні ножового поранення потерпілому, що спричинили його смерть.
Так під час допиту в якості підозрюваного /а.с. 60-62/ ОСОБА_2, розповідаючи про обставини нанесення удару ножем брату, повідомив, що ручка цього ножа була пошкоджена на кінці.
Свої показання ОСОБА_2 підтвердив під час проведення відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису /а.с.65-66/. Знайомлячись із відеозаписом в присутності свого захисника ОСОБА_2 /а.с.68/ будь-яких зауважень, заяв та доповнень не висловлював.
Будучи ознайомлений із правом на захист в ході судового розгляду справи і відмовившись від захисника, ОСОБА_2 показав, що під час сварки із братом вдарив того ножем /а.с.230/.
Зазначені показання послідовні, підтверджуються і узгоджуються з іншими доказами по справі.
Зокрема, з висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи вбачається, що ОСОБА_2 в ході її проведення повідомляв, що маючи «під рукою» ніж «шторхнув» брата /а.с.81-82/.
Свідок ОСОБА_5, який перебував на лікуванні в Маневицький ЦРЛ разом з ОСОБА_2, показав, що останній розповідав про те, що наніс удар ножем брату під час бійки/а.с.231/.
З показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 часто виникали конфлікти, при цьому був випадок, коли ОСОБА_2 наносив ОСОБА_2 ножове поранення /а.с. 231/.
Окрім того, згідно висновку судової медико-криміналістичної експертизи /а.с. 93-95/ не виключається можливість заподіяння пошкоджень ОСОБА_3 вилученим під час додаткового огляду місця події ножем /а.с. 5-15/, у якого пошкодження ручка.
З урахуванням наведеного та оскільки факт психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю у ОСОБА_2 під час перебування того в камері попереднього утримання підтверджений документально /а.с. 183-185/, версія засудженого про застосування до нього недозволених методів слідства з метою отримання визнавальних показань розцінюється як спосіб захисту і ухилення від відповідальності за вчинене.
Твердження засудженого в апеляції про порушення його права на захист не ґрунтується на матеріалах справи. Так, згідно протоколу затримання /а.с. 56/ ОСОБА_2 відмовився від захисника. Органами досудового слідства, незважаючи на відмову ОСОБА_2, був призначений захисник, який брав участь в ході досудового слідства. Ознайомившись з матеріалами справи /а.с.208/ ОСОБА_2 подав заяву, в якій відмовився від послуг адвоката.
Оскілки в даному випадку участь захисника не є обов'язковою, доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу.
Суд першої інстанції призначив засудженому ОСОБА_2 покарання, яке відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
В повній мірі враховані обставини, викладені в апеляції прокурора, тому судом обгрунтовано призначено ОСОБА_2 хоча і ближче до нижньої межі санкції ч. 2 ст. 121 КК України, однак не мінімальне покарання і таке, яке є необхідним і достатнім для виправлення самого засудженого, запобігатиме вчиненню нових злочинів як ОСОБА_2 так і іншими особами.
За таких обставин, підстав для скасування вироку, про що ставиться питання в апеляціях, колегія суддів не вбачає.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора Маневицького району та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Маневицького районного суду від 24 листопада 2006 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.