Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
23 вересня 2008 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі :
головуючого - судді..................Романова О.В.,
суддів........................Шеніна П.О. і Яковлєва С.В.,
з участю
прокурора............................Руденка В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією та доповненнями до неї засудженого ОСОБА_5 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 лютого 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Балхаш Карагандинської обл. Республіки Казахстан, громадянин України, із загальною середньою освітою, не працюючий, не одружений, житель АДРЕСА_1, раніше судимий :
1.15.09.1987 р. за ст.ст.81 ч.3, 140 ч.2, 220-1 ч.2, 42 КК України 1960 року на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна ; постановою обласного суду від 22.01.1988 р. вирок було змінено - дії перекваліфіковано з ст.81 ч.3 на ст.85 ч.3 КК України 1960 року, а покарання зменшене до 5 років позбавлення волі;
2.09.02.1993 р. за ст. 196-1 ч.1 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі ;
3.23.11.1994 р. за ст.140 ч.2 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна ;
4.17.12.1997 р. за ст.ст.81 ч.3, 141 ч.2, 42, 26 КК України 1960 року на 7 років позбавлення волі та визнаний особливо небезпечним рецидивістом ; постановою районного суду від 16.11.2001 р. його дії були перекваліфіковані на ст.ст.186 ч.2, 185 ч.3 КК України 2001 року, застосована ст.42 КК України 1960 року та міра покарання зменшена до 6 років позбавлення волі;
Справа №11- 597 / 2008
Головуючий у суді 1-ої інстанції Халепа В.Г.
Категорія ст.ст.146 ч.1, 186 ч.1, 187 ч.1 КК України
Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.
5.12.11.2004 p. за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений 18.05.2007 р: умовно-достроково згідно ст. 81 КК України на не відбутий строк -1 рік 3 місяці 02 дні, засуджений до позбавлення волі :
- за ст. 146 ч. 1 КК України на 2 роки ;
- за ст. 187 ч. 1 КК України на 5 років.
- На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому ОСОБА_5 визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2004 року у виді 1 року позбавлення волі і остаточно засудженому ОСОБА_5 призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_5 залишено попередній - тримання під вартою.
Початок строку відбуття призначеного покарання засудженим ОСОБА_5 постановлено обчислювати з дня його затримання - 14 червня 2007 року.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Новоград-Волинський Житомирської обл., громадянка України, із загальною середньою освітою, не працююча, не одружена, маюча на утриманні одну неповнолітню дитину - 1994 року народження, жителька АДРЕСА_1, раніше судима - 23.04.2002 р. за ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 КК України на 7 років позбавлення волі, помилувана Указом Президента України від 24.04.2004 р. і строк покарання був зменшений до 5 років позбавлення волі, звільнена від покарання 15.07.2005 р. умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 28 днів,
засуджена за ст.186 ч.1 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженої
ОСОБА_7 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту і її взято під варту із залу суду.
Початок строку відбуття призначеного покарання засудженою ОСОБА_8 постановлено обчислювати з 19 лютого 2008 року.
Стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_9 на відшкодування завданої матеріальної шкоди із засудженого ОСОБА_5 1412 (одну тисячу чотириста дванадцять) грн. 15 коп., а із засудженої ОСОБА_7 - 360 (триста шістдесят) грн. 00 коп..
Речові докази по справі після набрання вироком законної сили постановлено :
- записку, написану ОСОБА_10, - залишити при справі;
- грошові кошти в сумі 87 (вісімдесят сім) грн. 15 коп., які знаходяться на депозитному рахунку Новоград-Волинського MB УМВС України в Житомирській області - повернути ОСОБА_9 ;
- ключ від гаражних воріт, який переданий на зберігання ОСОБА_11, - залишити останньому ;
- автомобіль марки ГАЗ-3110 (реєстраційний номер НОМЕР_1), переданий на зберігання ОСОБА_12, - залишити останньому.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за незаконне позбавлення волі людини та розбійний напад, а ОСОБА_7 - відкрите викрадення чужого майна за таких обставин.
Так, 10 червня 2007 року близько 18-ої години після спільного розлиття алкогольних напоїв в квартирі АДРЕСА_2, де проживав ОСОБА_11, ОСОБА_5 покликав потерпілу ОСОБА_10 в гараж, який розташований біля вказаного будинку, і примусив її написати записку її співмешканцю - ОСОБА_9, щоб останній надав гроші в сумі 150 грн. пред'явнику даної записки.
ОСОБА_5 з метою перешкодити ОСОБА_10 повідомити ОСОБА_9 про його злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами, незаконно умисно позбавив потерпілу волі, закривши її в приміщенні гаража на внутрішній замок. ОСОБА_10, усвідомлюючи те, що ОСОБА_5 незаконно позбавив її волі, приблизно через дві години звільнилася з приміщення гаража, відкривши засуви гаражних дверей зсередини.
Цього ж дня близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_5 і ОСОБА_7 з метою отримання грошей по записці, написаній ОСОБА_10, на автомобілі таксі марки ГАЗ-31105 (реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_12 прибули до будинку АДРЕСА_2, де в квартирі НОМЕР_2 проживає ОСОБА_9, і з дозволу останнього прослідували в його помешкання. ОСОБА_9, ознайомившись із змістом записки, пред'явленої ОСОБА_5, відмовився виконати вимогу останнього передати йому гроші в сумі 150 грн.. ОСОБА_13 з метою подавити його волю, з вимогою негайно передати йому гроші згідно записки умисно наніс ОСОБА_9 кілька ударів руками та невстановленим предметом в голову та кисть правої руки, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рани та синців на лобі, навколо очей, на губах, на лівій вушній раковині, на правій щоці, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на правій кисті. Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_9, усвідомлюючи, що внаслідок похилого віку він не може чинити опір, віддав ОСОБА_13 на його вимогу гроші в сумі 1500 грн., які були у нього в квартирі.
ОСОБА_7, перебуваючи в цей час на кухні будинку ОСОБА_9, з метою відкритого заволодіння майна, належного господарю квартири, взяла з собою майно на загальну суму 632 грн. 50 коп., яке за кілька разів перенесла з будинку на вулицю і погрузила в автомобіль в присутності водія ОСОБА_12.
Викраденими грошима і майном ОСОБА_13 і ОСОБА_7 розпорядилися на власний розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду щодо нього, а справу направити на новий судовий розгляд.
На обгрунтування апеляції її автор посилається на те, що справа була сфабрикована на досудовому слідстві, слідчим були порушені вимоги ст.ст.160, 217 - 218 КПК України (справа не була підшита, а аркуші справи - не пронумеровані).
Крім того, апелянт вказує, що на момент арешту його майно - квартира і речі, не було взято під охорону. В результаті цього на час судового розгляду він був виписаний з квартири.
Під час затримання до нього було застосовано заходи фізичного впливу, що було зафіксовано в санчастині тюрми № 8.
По справі були допущені й інші порушення закону : під час його адміністративного арешту проводилась слідча дія - впізнання потерпілим, де останній не впізнав його ; свідки по справі змінювали свої показання, але суд не прийняв це до уваги ; під час судового слідства він заявляв клопотання про виклик свідків, але суд безпідставно відхилив ці клопотання ; працівник Новоград-Волинської прокуратури із особистої зацікавленості належним чином не перевіряла його заяви і скарги ; суд безпідставно відхилив клопотання його захисника про направлення справи на додаткове розслідування та незаконно позбавив його останнього слова (т.2 а.с.203-205).
В доповненнях до апеляції засуджений ОСОБА_5 ще раз звертає увагу суду апеляційної інстанції на порушення вимог закону, які мали місце на досудовому слідстві та у суді, та просить розібратись у справі (т.2 а.с.209-211).
Засуджена ОСОБА_7 06 травня 2008 року також оскаржила прийняте судом рішення і в апеляції просила пом'якшити призначене їй покарання (т.2 а.с.225), але апеляція була нею подана адміністрації установи з пропуском строку, встановленого КПК України, а тому постановою судді від 22 травня 2008 року її апеляція була визнана такою, що не підлягає розгляду (т.2 а.с.227).
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлева СВ., думку прокурора Руденка В.І., який вважав апеляцію засудженого безпідставною, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора проти її задоволення, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 і ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, при обставинах, викладених у вироку, доведена сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів. З даними висновками і оцінкою доказів погоджується й колегія суддів, так як докази вини засуджених, які наведені у вироку, узгоджуються між собою і давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення у справі.
Зокрема, його вина підтверджується:
1. По епізоду незаконного позбавлення волі ОСОБА_10 :
- докладними показаннями потерпілої на досудовому і судовому слідстві про обставини скоєного щодо неї злочину ; даними досліджених у судовому засіданні протоколів її усної заяви про злочин (т.1 а.с.24), відтворення обстановки та обставин події (т.1 а.с.206-207) та її записки ОСОБА_9 з проханням дати 150 грн. (т.1 а.с.72, т.2 а.с.163, 183, 192) ; свої показання вона також підтверджувала на досудовому слідстві під час очної ставки з ОСОБА_5 (т.1 а.с. 160-161);
- показаннями підсудної ОСОБА_7 і свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 про відомі їм обставини вчинення даного злочину ;
2. По епізоду розбійного нападу на ОСОБА_15 - показаннями потерпілого ОСОБА_9, підсудної ОСОБА_14, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14 та ОСОБА_18, а також даними письмових доказів - протоколу огляду місця події (т.1 а.с.8), висновку експерта № 146 від 19 червня 2007 року про характер, локалізацію та тяжкість виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень (т.1 а.с.58).
Призначаючи засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 покарання, суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання і у відповідності зі ст.65 КК України врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винних, та обставини справи, які пом'якшують (щодо ОСОБА_7) та обтяжують покарання (щодо обох засуджених), а тому колегія суддів вважає, що призначене кожному із засуджених по справі покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження вчинення ними нових злочинів.
Посилання засудженого ОСОБА_5 на порушення слідчим вимог ст. 160 КПК України безпідставне, так як на протязі всього досудового слідства він будь-яких клопотань з приводу прийняття заходів по охороні його майна не заявляв, в тому числі при проведенні слідчих дій за участю його захисника -адвоката ОСОБА_19 (т.1 а.с.32-34, 37, 41-43, 59, 60-61, 65-67, 98, 113-114, 158-159, 203). Більш того за повідомленням КП „Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 18 липня 2007 року № 718 за ОСОБА_5 право власності не зареєстровано (т.1 а.с. 190).
Не грунтується на матеріалах кримінальної справи й твердження засудженого ОСОБА_5 в апеляції про порушення слідчим вимог ст.ст.217-218 КПК України, так як згідно даних протоколу про пред'явлення обвинуваченому та його захиснику матеріалів справи від 12 вересня 2007 року ОСОБА_5 та його захиснику - ОСОБА_19 було пред'явлено матеріали в прошитому та пронумерованому вигляді на 233 аркушах, з якими їх було ознайомлено з 15 год. 10 хв. до 18-ої години. Після вивчення матеріалів справи захисник заявив клопотання, яке було підтримано обвинуваченим (т.1 а.с.234). Крім того, судом був допитаний в якості свідка слідчий Князюк Я.М., який також пояснив, що матеріали справи надавались для ознайомлення у підшитому та пронумерованому стані (т.2 а.с. 177зв.-178).
Будь-які об'єктивні дані про застосування щодо ОСОБА_5 насильства, погроз та інших незаконних заходів під час затримання з метою домогтись його показань в матеріалах справи відсутні, а тому це посилання слід також визнати безпідставним.
Відсутні в матеріалах справи процесуальні документи, які б свідчили про проведення слідчих дій під час адміністративного арешту ОСОБА_5. З повідомлення Новоград -Волинського МРВ УМВС України в Житомирській області він, як адмінарештований, утримувався в камері № 1 ІТТ по 14 червня 2007 року, а ОСОБА_7 у суміжній камері НОМЕР_2 (т.1 а.с.81).
Посилання засудженого в апеляції на неприйняття до уваги зміні свідками показань не грунтується на положеннях ст.ст.67, 323 ч.3 КПК України.
Заявлені ОСОБА_5 клопотання про виклик і допит певних осіб в якості свідків були розглянуті судом і за цими клопотаннями були прийняті відповідні процесуальні рішення. Судом приймались необхідні заходи, передбачені законом, щодо їх виклику, явки та примусової доставки.
На момент закінчення судового слідства всі учасники процесу не мали будь-яких клопотань і доповнень (т.2 а.с.183зв.).
Відповідно до вимог ст.260 ч. 1 КПК України в судовому засіданні керує головуючий і згідно ст.272 ч.1 КПК України своїм рішенням може видалити підсудного із залу суду. З протоколу судового засідання вбачається, що : до закінчення судового слідства підсудний ОСОБА_5 заявив клопотання про його вивід із залу суду, та висловився категорично, що в разі якщо це не буде виконано, то він „вскриє себе" (т.2 а.с.181зв.); підсудного було видалено із залу судових засідань через порушення ним встановленого законом порядку (т.2 а.с.185зв.). Тому посилання засудженого в апеляції на незаконність прийнятого рішення є безпідставним.
Що ж стосується інших обставин, про які йдеться в апеляції ОСОБА_5, то їх з'ясування не впливає як на доведеність винності засудженого, так і на правильність кваліфікації його дій.
Суттєвих порушень норм кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування вироку, у справі не встановлено.
Наведені в апеляції ОСОБА_5 доводи про те, що справу щодо нього сфабриковано, а докази його винності сфальсифіковано, необгрунтовані.
При перевірці матеріалів справи не виявлено даних стосовно того, що під час збирання (формування) та процесуального закріплення доказів були чи могли бути допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону, та даних, котрі б давали підстави вважати недостовірними чи недопустимими зібрані у справі докази. Немає також підстав вважати, що цю справу могло бути сфабриковано, як про це йдеться в апеляції засудженого ОСОБА_5. Не виявлено й порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли б перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок.
Крім того, як видно із протоколу судового засідання, суд дослідив усі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи, а тому посилання в апеляції ОСОБА_5 на однобічність судового слідства у справі безпідставне.
Не знаходячи підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
ухвалила:
апеляцію та доповнення до неї засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 лютого 2008 року щодо нього ж та ОСОБА_7 - без зміни.