Справа № 22-264/2009 рік Головуючий у 1 інстанції Павленко Л.М.
Категорія 53 Доповідач Маширо О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П.
суддів Баркова В.М., Резникової Л.В.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта» на заочне рішення Київського районного суду м.Донецька від 29 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Торгівельна мережа «Сарепта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся керівник товариства з апеляційною скаргою на заочне рішення суду, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1: суд стягнув з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 1 780 грн. та 4 000 грн. моральної шкоди.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка працювала у торгівельній мережі з 10 вересня 2007 року по 14 серпня 2008 року, звільнившись за власним бажанням.
Після звільнення повний розрахунок з позивачкою був проведений тільки 9 вересня, а трудова книжка видана 22 вересня 2008 року, тому суд стягнув з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 1 780 грн.
Оскільки ОСОБА_1 не була своєчасно, у день звільнення, видана трудова книжка, вона не змогла працевлаштуватись одразу після звільнення, тому суд також стягнув на її користь моральну шкоду у сумі 4 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, оскільки судом першої інстанції були порушені вимоги як процесуального, так і матеріального права.
Зокрема, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника підприємства, тому відповідач був позбавлений можливості надати свої докази у справі.
Суд першої інстанції також не врахував, що трудову книжку позивачка не забрала через те, що сама цього не бажала, незважаючи на неодноразові виклики її до відділу кадрів.
Повний розрахунок з ОСОБА_1 був проведений 9 вересня 2008 року із затримкою у 24 дні, тому суд першої інстанції невірно вказав кількість днів затримки, а середньоденний заробіток позивачки суд розрахував, виходячи із гаданого розміру, приблизно наведеного позивачкою, тоді як насправді середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 681 грн., а не 1 414 грн. 50 коп., як вона вказала у позові.
Апелянт також вважає, що позивачка не довела факту спричинення їй моральної шкоди та глибини своїх моральних страждань.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду змінити в частині розміру відшкодованих сум, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 28 жовтня 2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду зі своїм позовом (а.с.103), 3 листопада було відкрите провадження у справі (а.с.10) та після проведення попереднього судового засідання справа була призначена до розгляду по суті позовних вимог на 29 грудня 2008 року (а.с.18).
У попередньому судовому засіданні 17 грудня 2008 року був присутній представник відповідача ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності (а.с.16), про призначення справи до судового розгляду на 29 грудня 2008 року він знав, про що свідчить його підпис у відповідній розписці (а.с.19), тому ніщо не заважало відповідачеві надати свої докази у судове засідання на призначену дату.
При цьому, справа не містить будь-яких заяв відповідача про перенесення з якихось поважних причин слухання справи на іншу дату.
За таких обставин апеляційний суд не може прийняти доводи апеляційної скарги про те, що справа була розглянута за відсутності представника відповідача, тому нібито відповідач не зміг надати свої докази, оскільки представник відповідача ОСОБА_2, уповноважений на участь у справі у встановленому законом порядку, був повідомлений про час та місце судового розгляду, тому в цій частині апеляційний суд не вбачає порушень вимог процесуального права.
Разом з тим, проводячи нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку, суд першої інстанції дійсно виходив з гаданого заробітку позивачки, оскільки вона сама у своєму позові вказує, що її середньомісячний заробіток на її думку становить 1 414,50 грн.
Згідно з довідкою підприємства від 27 грудня 2008 року № 579 середньоденний заробіток позивачки із розрахунку за два місяці перед звільненням становить – 21 грн. 87 коп. (а.с.45).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка була звільнена з роботи з 14 серпня 2008 року на підставі наказу від 8 серпня 2008 року № 1045-к (а.с.42), повний фінансовий розрахунок був з нею проведений 9 вересня (а.с.44), а трудову книжку вона отримала тільки 22 вересня 2008 року (а.с.47), тобто трудова книжка була видана ОСОБА_1 із затримкою на 39 днів.
Апеляційний суд не може прийняти довід апелянта про те, що позивачка з власної вини не отримала своєчасно трудову книжку, оскільки справа не містить ніяких належних доказів на підтвердження цього факту.
Що стосується повідомлення від 8 вересня 2008 року № 329 про звільнення позивачки з роботи та необхідність отримання трудової книжки, то відповідач не надав доказів про те, що це повідомлення дійсно було направлене позивачці та отримане нею до фактичної видачі їй трудової книжки. Навпаки, на а.с.60-61 міститься копія цього повідомлення, яке було отримане нею 3 жовтня 2008 року, про що свідчить відбиток поштового штемпелю, тобто вказане повідомлення позивачка отримала вже після того, як отримала трудову книжку.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час затримки повного з нею розрахунку, а саме: видачі трудової книжки – за 39 днів, виходячи із середньоденного заробітку у 21 грн. 87 коп., та стягнути з підприємства на користь позивачки 852 грн. 93 коп.
21,87 грн. х 39 дн. = 852 грн. 93 коп.
Затримкою у проведенні повного розрахунку з позивачкою та видачі їй трудової книжки ОСОБА_1 дійсно була спричинена моральна шкода, тому висновок суду щодо цього є підставним та обґрунтованим.
Разом з тим, на думку апеляційного суду, визнаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції не повністю врахував обставини справи, а також принципи розумності та справедливості, встановлені законом, тому апеляційний суд вважає, що розмір морального відшкодування слід зменшити та стягнути на користь позивачки 200 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду в частині розмірів проведених відшкодувань змінити та зменшити як розмір середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, так і моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Торгівельна мережа «Сарепта» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Донецька від 29 грудня 2008 року в частині розміру відшкодувань змінити та стягнути з ВАТ «Торгівельна мережа «Сарепта» на користь ОСОБА_1 852 грн. 93 коп. у відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку без утримання податку та інших обов»язкових платежів та 200 грн. моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча:
Судді: