Справа № 22-290/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Мінаєв І.М.
Категорія 9 Доповідач Маширо О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П.
суддів Баркова В.М., Резникової Л.В.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Слов»янського міськрайонного суду від 23 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ державної виконавчої служби Слов»янського міськрайонного управління юстиції – про витребування майна,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив з того, що на виконанні державної виконавчої служби знаходився виконавчий лист про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1, виданий на підставі рішення суду.
При виконанні цього рішення та примусовому виселенні ОСОБА_1 з квартири, що належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2, було встановлено, що у квартирі є речі, які належать позивачеві.
Це майно було державним виконавцем описане та згідно з актом опису та арешту майна від 21 грудня 2007 року передане на відповідальне зберігання відповідачці ОСОБА_2.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не надав переконливих доказів на підтримку своїх вимог, тому відмовив йому у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням вимог закону.
Суд першої інстанції не врахував, що відповідачка фактично визнала, що вона незаконно утримує його майно, оскільки частину цього майна вона вже вивезла у с.Миколаївка, а інше майно знаходиться у його квартирі, яку вона придбала з торгів.
За таких обставин йому не зрозуміло, чому відповідачка не може повернути йому його майно. У судовому рішенні це питання також не з»ясоване та суд з незрозумілих йому причин не зобов»язав її повернути йому майно, яке ОСОБА_2 прийняла на відповідальне зберігання.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, з таких підстав.
Згідно з п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
На думку апеляційного суду позовні вимоги ОСОБА_1 взагалі не були розглянуті судом першої інстанції, оскільки не були належним чином досліджені надані сторонами докази та не був зроблений відповідний правовий висновок щодо вимог позивача.
У відповідності до вимог ст.215 ЦПК України суд першої інстанції, розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, у мотивувальній частині повинен, зокрема, встановити обставини і визначити відповідно до них правовідносини; викласти мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, проаналізувати докази, які суд бере до уваги або відхиляє; вказати, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду, а якщо були, то ким; тощо.
Натомість оскаржуване судове рішення, окрім цитування окремих правових норм, не містить ані обґрунтованого висновку, ані аналізу наданих сторонами доказів.
У судовому рішенні, зокрема, вказано про те, що інших обставин, ніж ті, що були досліджені судом, сторонами не доведено. Однак з тексту рішення взагалі не вбачається, які ж саме обставини та докази були досліджені судом, не наданий правовий аналіз цих обставин та доказів.
Крім того, суд вказує, що за таких обставин суд приходить до переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Проте що то за обставини і на чому базується таке переконання суду, з оскаржуваного судового рішення не зрозуміло зовсім.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про те, що позивач так і не зрозумів, на підставі ж яких саме доказів суд зробив висновок про відмову йому у позові.
Та й сам цей так званий висновок суду не можна вважати правовим висновком у розумінні вимог ст.215 ЦПК України.
Крім того, у позовній заяві державна виконавча служба була вказана третьою особою. Однак ця установа безпосередньо пов»язана з тими правовідносинами, що виникли між сторонами, тому на думку апеляційного суду при новому розгляді справи слід розглянути питання про можливу доцільність зміни статусу цього учасника процесу та притягнення виконавчої служби до участі у справі також у якості відповідача.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати, справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 311, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Слов»янського міськрайонного суду від 23 жовтня 2009 року скасувати, справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: Судді: