Справа № 22ц-155/2010 Головуючий у першій інстанції
Карапута Л.В.
Категорія-цивільна Доповідач – Шевченко В.М.
У Х В А Л А
Іменем України
11 січня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Лакізи Г.П.
суддів: Шевченка В.М., Коренькової З.Д.
при секретарі: Марченко О.О.
з участю: ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Акціонерного банку „Синтез” на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Акціонерного банку „Синтез” про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі Акціонерний банк „Синтез” просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 листопада 2009 року, а саме в частині задоволення вимог ОСОБА_6 про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 549 грн. 60 коп. та ухвалити нове рішення в цій частині.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при вирішенні питання стосовно відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 549 грн. 60 коп., яку надав позивачу фахівець в галузі права згідно договору № 8Ф/09 від 30.07.2009 року, суд порушив норми процесуального права.
Апелянт зазначає, що відповідно до п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов”язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу. Статтею 56 ЦПК передбачено, що особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається до участі у справі ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. ОСОБА_7 з моменту подачі позовної заяви і до закінчення розгляду справи діяв як представник позивача. Особа, яка має процесуальний статус представника сторони, що передбачено ст.ст. 26, 42 ЦПК, не може одночасно мати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу, а отже ЦПК не відносить до судових витрат витрати за послуги представника в суді.
Також, зазначає, що банк на даний час має тимчасові фінансові труднощі, а тому відшкодування вартості витрат на правову допомогу негативним чином вплине на інтереси інших вкладників.
Оскаржуваним рішенням стягнуто з Акціонерного банку „Синтез” на користь ОСОБА_6 грошові кошти згідно з договором банківського вкладу № 070708/23-04 від 07.07.2008 року в сумі 30000 грн., нарахованих та невиплачених відсотків в сумі 157 грн. 81 коп., штрафу в сумі 2201 грн. 24 коп., витрати на ІТЗ в розмірі 30 грн., судовий збір в сумі 323 грн. 59 коп., витрати на правову допомогу в сумі 549 грн. 60 коп., а всього на загальну суму – 33262 грн. 24 коп.. Стягнуто з відповідача на користь держави витрати на ІТЗ в розмірі 90 грн..
Вислухавши суддю – доповідача, пояснення. ОСОБА_6 та її представника, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається із доводів апеляційної скарги, АК „Синтез” оскаржує рішення суду в частині відшкодування на користь позивачки витрат на правову допомогу в розмірі 549 грн. 60 коп., а отже відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.59 Конституції України кожен має право на правову допомогу.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов”язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, який є фізичною особою – підприємцем та має право на надання правової допомоги 30.07.2009 року укладений договір № 8Ф09 (а.с. 12), згідно умов якого юрист зобов”язується в інтересах замовника надавати юридичні послуги, а саме здійснювати представництво замовника в суді, надавати пов”язану з цим юридичну допомогу та юридичні та консультативні послуги. Із квитанції №1107302 вбачається що ОСОБА_6 понесені грошові витрати на правову допомогу у зв”язку зі зверненням її до суду та розглядом справи в суді ( ас.31).
Суд першої інстанції вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат ретельно перевірив обсяг часу і роботи, що вимагається від фахівця у галузі права для належного виконання ним доручення пов”язаного з підготовкою та розглядом даної цивільної справи, і дійшов вірного, обґрунтованого висновку про те що витрати позивачки на правову допомогу в сумі 549 грн.59коп., відповідають граничному розміру компенсації таких витрат із розрахунку 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.
Доводи АБ „Синтез” про те, що адвокат ОСОБА_7 в суді здійснював представництво інтересів позивачки ОСОБА_6, а не був допущений до участі у справі як особа, що надає правову допомогу відповідно до вимог ст. 56 ЦПК України, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, враховуючи роз’яснення, що містяться в рішенні Конституційного Суду України у справі від 30.09.2009 р. № 23-рц/2009 (справа про право на правову допомогу). Згідно з названим рішенням Конституційного Суду, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз’яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах тощо. Вибір форми та суб’єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб’єктами права. За висновком, що міститься в рішенні Конституційного Суду, положення частини 1 статті 59 Конституційного Суду України про конституційне право кожного на правову допомогу, є нормою прямої дії, і навіть за умови, якщо це право не передбачене відповідними законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена у його реалізації (в тому числі і процесуальними кодексами, які містять приписи, що звужують зміст та обсяг такого права).
Таким чином, виходячи з того, що ОСОБА_7 який надавав ОСОБА_6 консультації та роз”яснення з правових питань, складав їй позовну заяву до суду, брав участь в судовому засіданні, заявляючи при цьому клопотання і надаючи докази, даючи суду усні пояснення з приводу спору, суд першої з дотримання норм процесуального законодавства прийшов до правильного висновку що правова допомога яка надавалася позивачці оплатно підлягає стягненню на її користь з відповідача
Отже, враховуючи вищевикладене, а саме те, що судом першої інстанції відповідно до вимог закону ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, як в основній його частині, так і в частині, що оскаржується АК „Синтез”, апеляційний суд не знаходить підстав для його скасування, а тому приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги та залишення рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Акціонерного банку „Синтез” – відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 листопада 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді :