У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Харцизського міського суду Донецької області від 11 квітня 2006 року.

            Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

            Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 червня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

            ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за незаконне придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинений повторно, за обставин, викладених у вироку.

            У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2. просить вирок щодо засудженого ОСОБА_1 змінити, виключити з обвинувачення кваліфікуючу ознаку злочину у виді повторності та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України. При цьому захисник посилається на те, що 7 грудня 2005 року ОСОБА_1 наркотичних засобів нікому не збував і цей факт не можна визнати доведеним. Крім того захисник вказує на порушення порядку проведення обшуку житла засудженого 5 січня 206 року, що, на його думку, спростовує обвинувачення стосовно вилучених наркотичних під час його проведення наркотичних засобів.         

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, обгрунтовані доказами, які є в матеріалах справи, були ретельно досліджені в судовому засіданні та отримали об'єктивну оцінку у вироку. Про те, що досліджені судом докази є допустимими, а їх оцінка судом правильною, визнав і апеляційний суд у своїй ухвалі, залишивши апеляцію захисника без задоволення. При цьому колегія суддів зазначає, що висновки апеляційного суду в цій частині в касаційній скарзі не оскаржуються.

Перевіривши матеріали справи за доводами касаційної скарги, що є аналогічними з доводами апеляції, висновки суду першої та апеляційної інстанції по суті обвинувачення ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули зміну судових рішень в оскарженій частині, органами досудового слідства, судами першої та апеляційної інстанції ні щодо підстав порушення кримінальної справи, ні щодо дотримання вимог кримінально-процесуального закону при проведенні конкретних слідчих дій, а також щодо всебічності, повноти і об”єктивності дослідження зібраних у справі доказів та їх належної оцінки у вироку суду першої інстанції і ухвалі апеляційного суду не допущено.

При цьому колегія суддів виходить також із вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, якою касаційному суду не надано повноважень для перевірки обставин, визначених у ст.ст. 368 та 369 КПК України. Тому у колегії суддів немає й підстав для визнання окремих доказів недопустимими, також для виключення з вироку частини обвинувачення ОСОБА_1

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, судом правильно застосовано кримінальний закон і злочинні дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України.

З урахуванням тяжкості злочину, колегією суддів не встановлено й підстав для застосування ст. 75 КК України. Таких підстав не дають й викладені у вироку та ухвалі дані про особу засудженого. Тому касаційна скарга і в цій частині задоволенню не підлягає.

            На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

            у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_2 відмовити.

СУДДІ :

            Міщенко С.М.                        Глос Л.Ф.                           Кліменко М.Р.