У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2007 року.

         Вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянина України, раніше не судимого,

та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч.1 ст. 140 КК України до 2 років виправних робіт за місцем роботи з утриманням на користь держави 20 % заробітку з кожного.

         Стягнуто з Фінансового управління Ічнянської райдержадміністрації Чернігівської області на корить ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 3933 грн., моральної  20000 грн. та за надання юридичної допомоги 1000 грн.; на користь ОСОБА_5 - моральну шкоду в сумі 2000 грн.

         Згідно з вироком, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджено за неналежне виконання ними своїх професійних обов'язків та недбале ставлення до них за наступних обставин.

         ОСОБА_1, працюючи завідуючим акушерсько-гінекологічним відділенням Ічнянської ЦРЛ, а ОСОБА_2 - лікарем акушером-гінекологом поліклініки та акушером-гінекологом акушерсько-гінекологічного відділення Ічнянської ЦРЛ, неналежно  поставилися до виконання своїх професійних обов'язків, що спричинило смерть породіллі ОСОБА_6

Остання, поступивши 25 грудня 2004 року о 2 годині в пологове відділення Ічнянської ЦРЛ, протягом доби оглядалася ОСОБА_2та ОСОБА_1, які вибрали тактику ведення пологів природним шляхом. Того ж дня о 22год. 25 хв. ОСОБА_6 у присутності ОСОБА_2, яка приймала пологи, природним шляхом народила живу дитину чоловічої статі вагою 4 кг 300 гр. Але третій період пологів ускладнився виворотом матки та матковою кровотечею.

ОСОБА_1, будучи терміново викликаним в пологове відділення для надання практичної допомоги акушеру-гінекологу ОСОБА_2, несумлінно поставився до виконання своїх професійних обов'язків, маючи вищу кваліфікаційну лікарську категорію, відмовився від проведення медичних маніпуляцій по вправленню матки, давши вказівку на проведення такої маніпуляції лікарю ОСОБА_2, яка не­ мала відповідних практичних навичок і атестаційної лікарської категорії, внаслідок чого цю маніпуляцію нею було здійснено не в повному обсязі, хоча будучи дипломованим спеціалістом, вона повинна була володіти методами зупинки маткової кровотечі та навичками по вправленню матки. Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи - вправлення матки, а при його неефективності - оперативне лікування в об'ємі її видалення проведено не було, незважаючи на його можливість в умовах пологового відділення Ічнянської ЦРЛ.

ОСОБА_1 належним чином після некваліфікованої маніпуляції лікарем ОСОБА_2по вправленню матки стан породіллі не оцінив, самоусунувся від надання медичної допомоги ОСОБА_6, залишив пологове відділення, не забезпечивши в порушення вимог посадової інструкції, своєчасне і повне лікування породіллі та корекцію лікувальних процесів, вказівки стосовно подальшого лікування потерпілої надавав по телефону, на подальші виклики з'явитися у пологове відділення не реагував.

У зв'язку з погіршенням стану ОСОБА_6, засуджена ОСОБА_2не в повному обсязі застосовувала інтенсивну інфузійну терапію та переливання крові, не здійснила оперативне лікування по видаленню матки, внаслідок чого розвинулася гостра постгеморагічна анемія на фоні маткової кровотечі, яка виникла в результаті вивороту матки, що згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи стало безпосередньою причиною смерті ОСОБА_6

Неналежне виконання засудженими своїх професійних обов'язків та недбале до них ставлення знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням 26 грудня 2004 року о 2 год.15 хв. смерті потерпілої ОСОБА_6

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2007 року вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2006 року щодо засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в частині призначеного їм покарання та вирішення цивільного позову скасовано, постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст.140 КК України призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі кожному.

На підставі статей 75 і 76 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на них відповідних обов'язків.

Стягнуто з Ічнянської ЦРЛ на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 4933 грн., моральної - 30000 грн. та на користь потерпілого ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 2000 грн.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, поставлено питання про скасування вироку щодо обох засуджених за м”якістю призначеного їм покарання з посиланням на те, що засуджені своєї вини у вчиненому злочині не визнали, після звільнення від відбування покарання продовжують займатися тією ж самою професійною діяльністю, фактично залишившись безкарними.

У касаційних скаргах:

- потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 просять вирок Ічнянського районного суду та вирок Апеляційного суду Чернігівської області щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості, посилаючись на те, що суди не надали правової оцінки ступеню тяжкості вчиненого злочину, характеру суспільної небезпеки та обставинам вчиненого засудженими злочину, у зв”язку з чим не в повній мірі дотримались загальних засад призначення покарання, зазначених у ст.65 КК України.

- засуджений ОСОБА_1 просить вирок Ічнянського районного суду та вирок Апеляційного суду Чернігівської області скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину, пославшись на те, що в нічний час 25.12.2004 року він не надавав ургентної медичної допомоги, виворіт матки стався не з його вини, у лікарні не було необхідної кількості медпрепаратів, а тому проведення належного лікування було неможливе. Крім того засуджений вважає, що органами досудового слідства порушенні вимоги ст.ст. 22 та 98 КПК України.

Засудженою ОСОБА_2 та її захисником вирок апеляційного суду не оскаржено.

Заслухавши доповідача, думку прокурора та потерпілої, які підтримали касаційне подання та касаційну скаргу, пояснення засудженої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення касаційного подання та касаційної скарги потерпілих, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, касаційних скарг потерпілих та засудженого ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а касаційне подання та касаційна скарга потерпілих підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, ретельно дослідивши зібрані у справі докази, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про винність засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України. Фактичні обставини цього злочину прокурором, потерпілими та засудженою ОСОБА_2 не оскаржуються. Більш того, як видно із матеріалів справи, а також пояснень у касаційному суді, ОСОБА_2  у вчиненому нею злочині щиро кається.

Враховуючи фактичні обставини справи, конкретні дії засудженої ОСОБА_2, особу та обставини, що її позитивно характеризують, виходячи також із тяжкості злочину, колегія суддів приходить до висновку, що підстав вважати призначене їй покарання невідповідним тяжкості злочину та її особі внаслідок м'якості, немає. Призначене засудженій покарання відповідає вимогам як ст. 65, так і ст. 75 КК України. Тому доводи касаційного подання та касаційної скарги про скасування вироку щодо засудженої ОСОБА_2 за м'якістю призначеного їй покарання задоволенню не підлягають.

Що ж стосується доводів цього касаційного подання прокурора та касаційної скарги потерпілих про м'якість призначеного покарання засудженому ОСОБА_1, то колегія суддів вважає їх обгрунтованими.

Як правильно зазначено в касаційному поданні та касаційній скарзі, при призначенні покарання ОСОБА_1 апеляційний суд не врахував у повній мірі ступінь тяжкості вчиненого злочину, його характер суспільної небезпеки та конкретні обставини неналежного виконання саме ним своїх професійних обов'язків. Тому доводи касаційного подання прокурора та касаційної скарги потерпілих про те, що внаслідок звільнення від призначеного покарання ОСОБА_1 продовжує працювати на тій же посаді і фактично залишився безкарним, свідчать про м'якість призначеного йому покарання.

У зв'язку з наведеним вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду слід перевірити фактичні обставини вчиненого ним злочину з урахуванням доводів його касаційного скарги. У разі, якщо під час нового судового розгляду справи суд дійде до висновку про вчинення ОСОБА_1 злочину за раніше встановлених судом обставин, то має врахувати, що призначене йому покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України є несправедливим внаслідок м'якості.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

         Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом та касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2007 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати за м'якістю призначеного йому покарання, а справу щодо нього направити на новий судовий розгляд.

Цей же вирок щодо засудженої ОСОБА_2залишити без зміни.

СУДДІ :

         Міщенко С.М.                        Глос Л.Ф.                   Кармазін Ю.М.