У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого - судді	Мороза М.А.,
суддів	Верещак В.М., Пошви Б.М.,
за участю прокурора засуджених	Кривов'яза Я.І. ОСОБА_1 та ОСОБА_2

 

розглянула в судовому засіданні 3 травня 2007 року в м. Києві  кримінальну справу за касаційним скаргами засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2006 року, яким:

 

                                   ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше тричі судимого: 1) 29.01.1996 р. за ст.ст. 81, 44 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна; 2) 30.05.1997 р. за ст.ст. 140 ч. 2, 81 ч. 3, 45 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна; 3) 17.09.1998 р. за ст.ст. 140 ч.2,3 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією ½ всього майна, звільненого від покарання у зв'язку з його відбуттям 26.06.2002 р., засуджено -

за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання остаточно 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

                                   ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Кіровограда, в силу ст. 89 КК України не судимого,  засуджено -

за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання остаточно 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, не судимого, засуджено -

за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 104 засуджений ОСОБА_3. від кримінальної відповідальності звільнений з іспитовим строком один рік.

                                  

                                   ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, не судимого, засуджено -

за ч. 3 ст. 185, 69 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 75 засуджений ОСОБА_4. від кримінальної відповідальності звільнений з іспитовим строком один рік.

 

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, не судимого, засуджено -

за ч. 3 ст. 185, 69 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 104 засуджений ОСОБА_5. від кримінальної відповідальності звільнений з іспитовим строком один рік.

 

            На підставі ст. 76 КК України засуджені ОСОБА_3., ОСОБА_4. і ОСОБА_5. зобов'язані повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

 

            Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2. солідарно на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

            Постановлено стягнути на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_7. в дольовому порядку із засуджених: ОСОБА_3. - 1800 грн., ОСОБА_4. - 310 грн. і ОСОБА_2. - 2971 грн.

 

Як визнав суд, ОСОБА_3., ОСОБА_4. і ОСОБА_5., діючи за попередньою змовою групою осіб, близько 20 години 5 січня 2006 року, шляхом проникнення до приміщення сховища запасних частин до сільськогосподарчої техніки приватного підприємця “ОСОБА_7”, розташованого по АДРЕСА_1, таємно викрали майно загальною вартістю 920 грн.

6 лютого 2006 року близько 2 години неповнолітній ОСОБА_3., який перебував у нетверезому стані і діяв повторно за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1. та ОСОБА_2., шляхом проникнення до вищезазначеного сховища, таємно викрали майно приватного підприємця ОСОБА_7. загальною вартістю 3186 грн., а 15 лютого 2006 року  близько 2 години ті ж особи таким-же способом із зазначеного сховища повторно викрали запчастини до сільгосптехніки на  суму 1975 грн.

17 лютого 2006 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1. перебуваючи у нетверезому стані домовились вчинити розбійний напад на ОСОБА_8. та його вбивство з метою заволодіння майном останнього. Приблизно в 19 годин 30 хвилин, діючи за попередньою змовою, вони проникли через вибите ними-ж вікно до будинку АДРЕСА_2, де стали наносити руками й ногами велику кількість ударів у різні частини тіла потерпілому, спричинивши йому безліч тілесних ушкоджень. Після побиття потерпілого, з метою вбивства останнього, здавили його шию руками і шнуром, у такий спосіб убили його та заволоділи його грошима в сумі 400 грн.

 

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи вирок в частині засудження за крадіжки чужого майна, та в частині доведеності його вини і правильності кваліфікації його дій за епізодом убивства ОСОБА_8, просить вирок суду змінити й пом'якшити призначене йому покарання.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1., не оспорюючи вирок в частині засудження за крадіжки чужого майна, та в частині доведеності його вини і правильності кваліфікації його дій за епізодом убивства ОСОБА_8,   просить вирок змінити і пом'якшити призначене йому покарання, а в доповненнях до касаційної скарги - просить вирок змінити й перекваліфікувати його дії за епізодом убивства ОСОБА_8 на статті, які передбачають відповідальність за неповідомлення про вчинення тяжкого злочину з тих підстав, що він убивство потерпілого не вчиняв.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засуджених ОСОБА_2. та ОСОБА_1., які підтримали доводи касаційних скарг, думку прокурора про відсутність підстав для їх задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги ОСОБА_2. і ОСОБА_1. задоволенню не підлягають.

 

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2. та ОСОБА_1. у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами і є правильним.

 

Обґрунтовуючи свій висновок, суд послався у вироку, насамперед, на показання самих засуджених, які вони давали на досудовому слідстві під час неодноразових допитів з участю захисників, а засуджений ОСОБА_1. також і під час відтворення обстановки і обставин події, в яких вони детально й послідовно розповідали про обставини вчинення злочинів, та, вказуючи на роль один одного, одночасно викривали себе у вбивстві ОСОБА_8

Їх зміст зводився до того, що після сумісного вживання спиртних напоїв у квартирі ОСОБА_1., ОСОБА_2 став скаржитись на наявні у нього борги і запропонував вчинити напад і вбивство ОСОБА_8 з метою заволодіння його грошима. ОСОБА_1. спочатку відмовився від нападу на ОСОБА_8, а наступного дня погодився і разом з ОСОБА_2. пішли до будинку потерпілого. При цьому, ОСОБА_2 узяв у нього на підвіконні синтетичну нитку для удавлення потерпілого, а він узяв 2 пари носків та 2 целофанові пакети, щоби надіти їх на руки та ноги, і уникнути залишення слідів рук і взуття на місці вчинення злочину. Підійшовши до будинку, ОСОБА_2 вкинув у туалетну яму собаку, щоби вона не створювала зайвого галасу, а ОСОБА_1. вибив вікно у будинку і проник до нього, відкривши двері будинку. У коридор будинку вийшов потерпілий, якого вони стали бити як у будинку, так і у дворі, куди він вибіг. Разом наносили потерпілому удари руками і ногами по різних частинах тіла, а ОСОБА_1. також і палицею. Після того, як потерпілий не міг більше чинити активний опір, ОСОБА_2 став здавлювати його шию шнуром, а потім вони разом здавлювати його шию руками. Після втрати потерпілим свідомості, вони  занесли тіло потерпілого до будинку, накрили пальтом, а самі відшукали та заволоділи грошима, яких виявилось 400 грн. Поділивши викрадені  гроші,  вжили спиртні напої і розійшлись.

Зазначені показання засуджених знайшли своє об'єктивне підтвердження показаннями свідка ОСОБА_9,який виявив 18.02.2006 р. труп ОСОБА_8, та потерпілої ОСОБА_6 яка зазначила, що її батько проживав сам у будинку і проживав на пенсію.

За даними висновків судово-медичної експертизи на тілі ОСОБА_8  виявлено численні садна і синці на обличчі, грудної клітки, рани і крововиливи в різних ділянках голови, а також численні сліди від здавлення шиї потерпілого тупими предметами, а також петлею, що обумовило механічну асфіксію, від якої настала його смерть. (т.1, а.с. 87-100, 106-109).

За даними висновків судово-імунологічної експертизи на куртці, що була виявлена і вилучена у помешканні ОСОБА_2., виявлена кров, яка могла належати ОСОБА_8 (т.1, а.с. 19).

Дослідивши всі ці та інші докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що узгодженість дій винуватих, які з достатньою силою впродовж тривалого часу наносили потерпілому численні удари в життєво-важливі органи і здавлювали його шию шнуром і руками, свідчить про наявність у них єдиного умислу, спрямованого на заподіяння смерті потерпілому.

 

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1. і ОСОБА_2. за ч. 4 ст. 187 та п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною. Покарання  засудженим призначено у відповідності з вимогами закону, з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про їх особи, а також всіх обставин, які мають значення для справи, у тому числі і тих, що пом'якшують покарання, і на які вказується у касаційних скаргах.

 

Будь-яких даних, які свідчили б про необ'єктивність, упередженість органів досудового слідства або суду, порушення ними кримінально-процесуального закону, не встановлено.

 

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

           

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2 залишити без задоволення а вирок Апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - без зміни.

 

с у д д і:

 

Верещак В.М                            Мороз М.А.                            Пошва Б.М.