УХВАЛА

м. Київ

Суддя Привалов А.І., розглянувши заяву акціонерного товариства «Банк «Січ»

про забезпечення позову

у справі № 910/10550/18

за позовом акціонерного товариства «Банк «Січ»

до                товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»

про             стягнення 11 206 411,89 грн.                                                                  

Без участі представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Банк "Січ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" про стягнення 11 206 411,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором № 104/13 про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 12.08.2013р., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті пені в розмірі 11 191 211,89 грн. та збитків у розмірі 15200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10550/18, справу вирішено розглядати за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 04.10.2018р.

14.08.2018р.  через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, належне товариству з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", та  на рахунки, відкриті товариству з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" в банківських установах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018р. заяву акціонерного товариства «Банк «Січ» про забезпечення позову у справі №910/10550/18 повернуто заявнику без розгляду, у зв’язку з тим, що заява про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст. 139 Господарського процесуального кодексу України.

22.08.2018р. через загальний відділ господарського суду від позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, належне товариству з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", та  на рахунки, відкриті товариству з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" в банківських установах.

Розглянувши заяву акціонерного товариства «Банк «Січ» про забезпечення позову та додані до неї докази, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України,  доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд відзначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме майно та грошові кошти, що належать відповідачеві, в межах ціни позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що предметом спору є стягнення пені, що є штрафною санкцією, нарахованою за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, тобто пеня не є безспірною заборгованістю. Водночас, відсутність позовної вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості, навпаки доводить можливе виконання відповідачем рішення суду у майбутньому.

Також, вимога позивача про накладення арешту на рухоме майно відповідача не відповідає заявленим позовним вимогам, предметом яких є стягнення грошових коштів, а не звернення стягнення на рухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки заявником не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також враховуючи, що заявлені заходи забезпечення позову не відповідають предмету спору, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви акціонерного товариства «Банк «Січ» про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити акціонерному товариству «Банк «Січ» в задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

             Повний текст складено та підписано: 27.08.2018р.

        Суддя                                                                                                                  А.І. Привалов