ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/19047/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників судового процесу

позивача - Розваляєва Т.С.,

відповідача - Горецький О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙШН"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018

(головуючий - Жук Г.А., судді: Дикунська С.Я., Мальченко А.О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2018

(суддя - Мельник В.І.)

у справі №910/19047/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙШН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний центр "НАФТОХІМ"

про визнання права власності на частку в статутному капіталі та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙШН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НДЦ "Нафтохім" про визнання права власності на частку в статутному капіталі та зобов'язання вчинити дії.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув право власності на частку у статутному капталі відповідача, яке заперечується відповідачем. У зв'язку з цим, позивач просить суд зобов'язати товариство подати до державного реєстратора нову редакцію статуту зі зміною складу учасників товариства, зокрема, з включенням позивача до його складу.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. ТОВ Науково-дослідний центр "НАФТОХІМ" (далі - ТОВ НДЦ "Нафтохім", товариство) створене його учасниками шляхом реорганізації Закритого акціонерного товариства Науково-дослідного центру "Нафтохім" (свідоцтво № 01431 від 20 травня 1996 року).

2.2. Відповідно до п. 3.1, п. 6.3.2 Статуту, додатка №1 (змін) до Статуту, засновниками товариства є: ОСОБА_7, яка володіє 3,044 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_8, яка володіє 1,171% статутного капіталу товариства; ОСОБА_9, яка володіє 3,513 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_10, яка володіє 2,342 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_11, який володіє 2,342 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_12, яка володіє 53,864 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_13, який володіє 33,724 % статутного капіталу товариства.

2.3. 02 серпня 2017 року між ОСОБА_9 як дарувальником та ТОВ "АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙПІН" як обдаровуваним укладено Договір дарування частки в статутному капіталі, за яким дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваному, а обдаровуваний приймає частку у статутному капіталі ТОВ НДЦ "НАФТОХІМ", що становить 3,0 % статутного капіталу товариства.

2.4. 07 вересня 2017 року аналогічний договір дарування укладено між ОСОБА_10 як дарувальником та ТОВ "АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙПІН" як обдаровуваним, предметом якого є 2,34 % статутного капіталу товариства.

2.5. 12 вересня 2017 року між ОСОБА_11 як дарувальником та ТОВ "АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙПІН" як обдаровуваним укладено аналогічний договір дарування частки в статутному капіталі, за яким дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваному, а обдаровуваний приймає частку у статутному капіталі ТОВ НДЦ "НАФТОХІМ", що становить 2,34 % статутного капіталу товариства.

2.6. 21 вересня 2017 року між ОСОБА_8 як дарувальником та TOB "АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙШН" як обдаровуваним укладено Договір дарування частки в статутному капіталі, за яким дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваному, а обдаровуваний приймає частку у статутному капіталі ТОВ НДЦ "НАФТОХІМ", що становить 1,17 % статутного капіталу підприємства.

2.7. Суди дослідили, що чотири засновники ТОВ НДЦ "НАФТОХІМ", які подарували свої частки у статутному капіталі товариства, подали загальним зборам учасників (засновників) ТОВ НДЦ "НАФТОХІМ" заяви, в яких підтвердили передачу (уступку) належних їм часток у статутному капіталі на користь ТОВ "АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙШН" шляхом укладення договорів дарування, зазначили про залишення решти часток за собою, і просили розглянути їхні заяви та здійснити всі необхідні юридично значущі дії у порядку, передбаченому чинним законодавством.

2.8. Позивач також звернувся до відповідача з листом №27/09 від 27.09.2017, в якому зазначив на необхідність внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведення перерозподілу часток, затвердження нової редакції статутних документів та просив повідомити про дату, час і місце проведення загальних зборів, а також порядок денний.

2.9. У відповідь на лист позивача №27/09 від 27.09.2017 відповідач надав копію листа №153-В від 02.10.2017, відповідно до якого позивача було повідомлено, що у ТОВ НДЦ "Нафтохім" відсутня інформація щодо відчуження часток окремих учасників у статутному капіталі товариства та необхідно з'ясувати всі обставини даного питання та отримати всі документи про зміни учасників у статутному капіталі. Рішення про проведення загальних зборів буде повідомлено згодом.

Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у цій справі.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 рішення суду першої інстанції залишене без змін.

3.3. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили таке.

3.3.1. У п. 3.2 договорів дарування (вказані пункти договорів є ідентичними за виключенням суми штрафу) сторонами узгоджено, що остаточним прийняттям обдаровуваним дарунку є прийняття документів, які посвідчують право власності на дарунок та підтверджують проведення реєстраційної дії щодо внесення обдаровуваного до складу учасників підприємства. У випадку, якщо не з вини обдаровуваного, підприємством не буде проведено реєстраційні дії щодо внесення обдаровуваного до складу учасників підприємства протягом трьох місяців з дня укладення цього Договору, дарунок вважається неприйнятим обдаровуваним. У цьому випадку обдаровуваний має право відмовитись від дарунку та стягнути з дарувальника штрафні санкції.

Згідно з п. 2.1 договорів дарування (вказані пункти договорів є ідентичними за змістом) дарунок вважається прийнятим обдаровуваним після укладення цього договору, підписання дарувальником заяви про передачу (уступку) належної частки в статутному капіталі підприємства та проведення реєстраційних дій щодо внесення обдаровуваного до складу учасників підприємства.

За результатами аналізу зазначених пунктів договорів дарування, суди зазначили, що сторони правочину фактично визначили порядок набуття права власності на частки в статутному капіталі ТОВ "НДЦ "НАФТОХІМ" - з моменту проведення реєстраційної дії. При цьому, наслідком відмови в проведенні підприємством реєстраційних дій впродовж трьох місяців є те, що дарунок вважається не прийнятим обдарованим. Тобто, прийняття обдаровуваним дарунку згідно з вищенаведеною умовою правочинів є проведення реєстраційної дії, яка є відкладальною обставиною у розумінні приписів ч. 1 ст. 212 ЦК України.

Оскільки реєстраційні дії щодо внесення змін до складу учасників товариства шляхом включення позивача впродовж трьох місяців з дня укладення договору дарування не вчинено, суди дійшли висновку, що дарунок є таким, що на момент прийняття рішення не прийнятий обдаровуваним.

3.3.2. Крім того суди зазначили, що право участі у товаристві з обмеженою відповідальністю є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв'язку з набуттям права власності на частку в статутному капіталі не відбувається.

Право безпосередньої участі у товаристві з обмеженою відповідальністю особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Суди дослідили направлений позивачем відповідачу лист-вимогу № 27-09 від 27.09.2017 та зазначили, що відомості про укладення договорів дарування лист не містить та такі не були долучені до нього. Таким чином, підставою для залишення без задоволення листа-вимоги позивача стало неподання ним підтверджуючих документів набуття права власності на частки в статутному капіталі - договорів дарування, заяв учасників про відчуження частки, тощо.

Поряд з цим, у листі-вимозі № 27-09 від 27.09.2017 позивачем не ставилась вимога про вступ до складу учасників товариства, з огляду на що суди визнали необгрунтованими доводи позивача про ухилення відповідача від дій щодо включення ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" до складу товариства. Рішення про відмову позивачу у включенні його до складу учасників ТОВ НДЦ "НАФТОХІМ" не приймалось.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання ТОВ НДЦ "НАФТОХІМ" подати реєстратору статут в новій редакції зі зміною складу учасників товариства визнана судами безпідставною, з огляду на те, що суд не вправі підміняти вищий орган управління товариства і втручатись у його господарську діяльність.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.

4.2. Скаржник наголошує на тому, що набуття права власності на частку у статутному капіталі товариства внаслідок укладення договорів дарування надало право позивачу на вступ до ТОВ НДЦ "НАФТОХІМ". Виходячи з цього, на думку скаржника, апеляційний господарський суд неправомірно посилаючись на перше речення пункту 2.1, пункт 3.2 договорів дарування без врахування інших положень договорів, дійшов висновку про встановлення сторонами за договорами відкладальної обставини.

В аспекті зазначеного скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачить п.3.2 договорів дарування, оскільки в продовження тексту пункту 3.2 договорів сторони домовилися, що обдаровуваний має право відмовитися від дарунку у визначеному договорі випадку. Тобто реалізація п.3.2 договорів дарування, на думку скаржника, залежить виключно від його волевиявлення скористатися правом відмови від дарунку чи ні. Обдаровуваний від дарунку не відмовився, а маючи частку у статутному капіталі відповідача, бажаючи це право підтвердити та реалізувати шляхом участі у товаристві, яке перешкоджає йому в реалізації його права, звернувся до суду з позовом у цій справі.

Таким чином, позивач вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а також суперечать положенням ст.112, ч.2 ст.202, ст.204, ч.1 ст.363 та ч.1 ст.626 ЦК України.

4.3. Скаржник також стверджує, що в порушення ч.5 ст.236 ГПК України суд апеляційної інстанції не надав оцінку всім аргументам позивача.

4.4. Разом з тим, в підтвердження своїх доводів про необхідність захисту своїх порушених прав, позивач посилається на судові рішення у справі №910/19473/17 за позовом ОСОБА_12 до позивача та інших учасників товариства, які уклали договори дарування своїх часток, які, на йому думку, підтверджують, що відповідач заперечує дійсність договорів дарування та набутого за ними права на частку у статутному капіталі ТОВ НДЦ "НАФТОХІМ".

4.5. Оцінка листа позивача від 27.09.2017 здійснена неправильно, оскільки різниця між "вимагати" та "просити" для ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" відсутня. Відтак, цей лист безумно є звернення позивача до відповідача з питань затвердження нового складу учасників.

Відповідач від свого обов'язку щодо організації та проведення загальних зборів ухиляється, а також від подання до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації необхідного пакета документів, передбачених ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". У зв'язку з чим обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним.

4.6. 25 липня 2018 року відповідач подав до канцелярії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзив на касаційну скаргу позивача, з клопотанням про поновлення пропущеного строку, встановленого судом для його подання.

В обґрунтування причин пропуску такого строку, відповідач зазначає, що не отримав від позивача копію касаційної скарги, а ознайомився з нею лише 23.07.2018 у суді касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції вважає зазначене клопотання відповідача необґрунтованим та відхиляє його, враховуючи таке.

Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Ухвала про відкриття провадження у справі оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 21.06.2018.

Надіслана судом ухвала отримана відповідачем 27.06.2018, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Строк для подання відзиву на касаційну скаргу був встановлений судом до 18.07.2018. Тобто у відповідача було достатньо часу для реалізації свого права щодо подання відзиву на касаційну скаргу. Доказів неможливості ознайомитись зі змістом касаційної інстанції до закінчення встановленого судом строку, відповідачем не надано.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, відзив відповідача залишається судом касаційної інстанції без розгляду.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до приписів ч.1 ст.300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) полягає у перевірці правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.1.2. У ч.2 ст.300 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі про визнання права власності на частку в статутному капіталі та зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме провести реєстрацію змін до установчих документів, що відбулися у зв'язку з укладенням договорів дарування та переходом права власності на відповідні частки у статутному капіталі відповідача до ТОВ "АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙШН".

Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Як на підставу для подання позову у цій справі позивач посилається на набуття права власності на частку у статутному капіталі ТОВ НДЦ "НАФТОХІМ" на підставі договорів дарування, про які зазначено у пунктах 2.3-2.6 цієї постанови.

5.2.2. Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч.1 ст.722 ЦК України).

За змістом ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.2.3. Так, у п.3.2 договорів дарування сторони погодили, що остаточним прийняттям обдаровуваним дарунку є прийняття документів, які посвідчують право власності на дарунок та підтверджують проведення реєстраційної дії щодо внесення обдаровуваного до складу учасників підприємства. У випадку, якщо не з вини обдаровуваного, підприємством не буде проведено реєстраційні дії щодо внесення обдаровуваного до складу учасників підприємства протягом трьох місяців з дня укладення цього Договору, дарунок вважається не прийнятим обдаровуваним. У цьому випадку обдаровуваний має право відмовитись від дарунку та стягнути з дарувальника штрафні санкції.

Згідно з п. 2.1 договорів дарування дарунок вважається прийнятим обдаровуваним після укладення цього договору, підписання дарувальником заяви про передачу (уступку) належної частки в статутному капіталі підприємства та проведення реєстраційних дій щодо внесення обдаровуваного до складу учасників підприємства. З моменту переходу права власності на дарунок до обдаровуваного, дарувальник втрачає всі права та обов'язки, які були обумовлені його статусом учасника підприємства щодо дарунку.

Аналіз вищенаведених положень договорів у сукупності з нормами чинного законодавства свідчить про те, що погоджуючи такі умови, сторони визначили, коли дарунок вважається прийнятим обдаровуваним і правові наслідки, які настають, у зв'язку із не здійсненням товариством реєстраційних дій щодо внесення обдаровуваного до складу учасників відповідача.

Оскільки суди встановили, що реєстраційні дії щодо внесення змін до складу учасників товариства шляхом включення позивача впродовж трьох місяців з дня укладення договорів дарування не вчинено, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що дарунки є такими, що не прийняті обдаровуваним.

Доводи позивача про неправильне тлумачення п.3.2 договорів дарування є непереконливими, оскільки наявність у позивача права відмовитись від дарунку та права на стягнення з дарувальників штрафних санкцій за невиконання умов договору не впливають на правильність визначення моменту переходу права власності на дарунок з огляду на погоджені сторонами умови договорів, дійсність яких не заперечується.

5.2.4. Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма встановлює об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Проте, зважаючи на зазначене вище, а також враховуючи встановлені судами обставини цієї справи, суд касаційної інстанції вважає, що правові підстави для визнання права власності ТОВ "АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙШН" на частку у статутному капіталі відповідача відсутні. Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є правильними.

5.2.5. Правильним є і висновок судів попередніх інстанцій про необгрунтованість позовної вимоги ТОВ "АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙШН" про зобов'язання ТОВ НДЦ "Нафтохім" подати реєстратору статут в новій редакції зі зміною складу учасників товариства, оскільки зазначене питання є виключною компетенцією органу управління товариства, тоді як суд не вправі втручатись у його господарську діяльність.

5.2.6. Суд відхиляє доводи позивача, про які йшлося у п.4.3 постанови, з огляду на таке.

Аналізуючи зміст ухвалених у справі рішення та постанови, Верховний Суд дійшов висновку про належне виконання судами попередніх інстанцій обов'язку щодо мотивації своїх судових рішень та здійснених у ній висновків. Апеляційний суд приділив належну та достатню увагу обґрунтуванням щодо оцінки доказів у справі у їх сукупності, продемонстрував справедливий та однаковий підхід до заслуховування та оцінки доводів сторін цієї справи.

Таким чином, зміст ухвалених у справі судових рішень свідчить про дотримання судами попередніх інстанцій вимог щодо їх належного обґрунтування. Обсяг, в якому суди виконали обов'язок щодо мотивування своїх висновків є достатнім. Тоді як обґрунтованість судових рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

5.2.7. Посилання скаржника на судові рішення у справі №910/19473/17 як на підтвердження своїх вимог про незаконність дій відповідача є також необґрунтованим, оскільки позов у згаданій справі подано не відповідачем, а учасником ТОВ НДЦ "НАФТОХІМ" ОСОБА_12 Слід також відмітити, що судові рішення у справі №910/19473/17 скасовані Верховним Судом відповідно до постанови від 06.06.2018.

5.2.8. Зважаючи на те, що належних доводів, які б свідчили про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, скаржником у касаційній скарзі не наведено, Суд вважає, що позивач, звертаючись з касаційною скаргою, не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права як необхідної передумови для скасування судових рішень, що оскаржуються.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч.2 ст.309 ГПК України).

6.2. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ КАПІТАЛ ЕДЮКЕЙШН" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 у справі №910/19047/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко