У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“30” травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі :
Онопенка В.В. - головуючого, Волкова О.Ф., Пінчука М.Г.,
розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу стосовно ОСОБА_1за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 05 грудня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 лютого 2007 року,
в с т а н о в и л а :
Вироком військового місцевого суду Київського гарнізону колишнього начальника зберігання - заступника командира військової частини НОМЕР_1
майора ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ніжин Чернігівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, батьків похилого віку та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, на військовій службі з 1991 року,
визнано винним у недбалому ставленні військовою службовою особою до служби, що заподіяло істотну шкоду, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України. На підставі зазначеної статті засуджено до штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( на суму 510 гривень). На підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 02 червня 2005 року ОСОБА_1 від призначеного судом покарання звільнено внаслідок акту амністії.
Судом встановлено, що злочин був вчинений за таких обставин. У другій половині літа 2004 року начальник зберігання - заступник командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 організував за вказівкою, отриманою телефоном від особи, яка назвалась старшим начальником, видачу військового майна частини, а саме: засобів інженерного озброєння електроагрегатів АСДА-2-50-Т/400-РУ4 №№ 1770, 1773, АСДА-200-Т/400-3Р №№ 6910К56226, 6М3658 ПДПС. Не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, які повинен був і міг передбачити, недбало ставлячись до служби, в порушення вимог нормативно-правових актів щодо обліку, зберігання, використання, списання військового майна про отримане усне розпорядження командиру військової частини для прийняття рішення не доповів, достовірність такого розпорядження зворотньою перевіркою не встановив, під час видачі зазначеного майна належного контролю за документальним оформленням даної операції не забезпечив, надавши дозвіл на її проведення на підставі внутрішньої накладної частини, у належному оформленні якої не переконався та яка у подальшому була втрачена, тобто, керуючи діями підлеглих, не вжив всіх можливих і необхідних заходів для належного документування передачі матеріальних цінностей, розраховуючи на обізнаність з цього приводу командира військової частини та на підтвердження операції нарядом довольчого органу у подальшому.
Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 електроагрегати АСДА-2-50-Т/400-РУ4 №№ 1770, 1773, АСДА-200-Т/400-3Р №№ 6910К56226, 6М3658 ПДПС загальною вартістю 16131 гривень 15 коп. були втрачені.
Крім того, судом частково задоволено цивільний позов військового прокурора Чернігівського гарнізону, заявлений в інтересах військової частини НОМЕР_1, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, із засудженого ОСОБА_1 присуджено стягнути на користь військової частини НОМЕР_1 три тисячі гривень.
Військовий апеляційний суд Центрального регіону за результатами розгляду апеляції захисника засудженого залишив вирок суду першої інстанції без змін.
В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду, просить постановлені по справі судові рішення скасувати, а кримінальну справу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України закрити за відсутністю в його діях складу злочину.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Волкова О.Ф., вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що касаційна скарга є необгрунтованою, передбачені у ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни вироку відсутні.
Суд об'єктивно, повно і всебічно встановив фактичні обставини справи. Злочинним діям ОСОБА_1 надано правильну юридичну оцінку.
Прохання засудженого про закриття провадження у справі є необґрунтованим. Вина ОСОБА_1 у вчиненні злочинів підтверджується сукупністю зібраних по справі і досліджених в судовому засіданні відповідно до вимог процесуального законодавства доказів. У вироку суду викладено висновки щодо оцінки доказів з точки зору їх достовірності та достатності для прийняття рішення по справі.
Безпосередньо досліджені судом докази виключають сумніви у доведеності вини засудженого у недбалому ставленні до служби, внаслідок якого державі було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 16131 гривень 15 коп., обґрунтовано визнану судом істотною.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів визнає, що судові рішення по справі постановлені з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, є законними та обґрунтованими, а тому вважає за необхідне вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 05 грудня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 лютого 2007 року залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України
у х в а л и л а :
В задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 05 грудня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 лютого 2007 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
Онопенко В.В. Пінчук М.Г. Волков О.Ф.