Справа № 361/2647/17 Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.

Провадження № 22-ц/780/2637/18 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.

Категорія 4 20.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Суханової Є.М., Лівінського С.В.

Секретар - Шуляк Д.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів ,-

В с т а н о в и л а

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що 16 жовтня 1981 року між ним та відповідачем зареєстрований шлюб. Від шлюбу мають повнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб між сторонами розірваний 16 травня 2014 року ..

У період шлюбу, за спільні кошти подружжя, 28 березня 2000 року на ім'я відповідача ОСОБА_2 придбана двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1.

Квартира придбана за ціною 8 000 (вісім тисяч) грн. Право власності на спірну квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем. У спірній квартирі позивач зареєстрований з 21 грудня 2011 року . Згідно звіту з незалежної експертної оцінки вартість квартири АДРЕСА_1 становить 360 316 грн., вартість 1\2 частини спірної квартири - 180 158 грн.

Також, за спільні кошти подружжя у 2008 році куплений автомобіль марки PEUGEOT 207, 2006 року випуску, кузов - НОМЕР_2, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1. Вказаний автомобіль зареєстрований в Броварському МРЕВ ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області на ім'я відповідача ОСОБА_2 На даний час вартість автомобіля з врахуванням зносу становить 202 400 (двісті дві тисячі чотириста) гривень.

Сторони не можуть досягнути згоди про добровільний поділ вищевказаної спірної квартири та автомобіля, тому позивач змушений звернутися із даним позовом, в якому просить: визнати за ним право власності на 1\2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; припинити право власності на 1\2 частину вказаної квартири за ОСОБА_2; визнати за позивачем право власності на 1\2 частину автомобіля марки PEUGEOT 207, 2006 року випуску, кузов - НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1; припинити право власності на вказаний спірний автомобіль за ОСОБА_2.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі. Відповідач зазначила , що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 квітня 1995 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Базир В.Г., їй належала на праві власності квартира за адресою : АДРЕСА_7 . Відповідач 25 лютого 2000 року продала вказану квартиру за 5 000 (п'ять тисяч) грн. Додавши до вказаної суми власні кошти у розмірі 3 000 грн., відповідач 28 березня 2000 року купила квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Позивач ніякої участі у купівлі вказаної квартири не приймав, будь-які кошти не надавав, так як ніде не працював. Відповідач займалася підприємницькою діяльністю, тому отримувала хороший дохід. Спірний автомобіль придбав син ОСОБА_4 за власні кошти у 2008 році для позивача, тому автомобіль є особистою приватною власністю відповідача.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2018 року позов задоволено .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Припинено право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку автомобіля марки PEUGEOT 207, 2006 року випуску, кузов - НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1.

Припинено право власності на 1/2 частку автомобіля марки PEUGEOT 207, 2006 року випуску, кузов - НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_1 за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі 2 827, 80 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду , відповідач ОСОБА_2.подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права , постановити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав..

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Як встановлено судом першої інстанції , 16 жовтня 1981 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб (а.с. 6). Шлюб між сторонами розірвано 16 травня 2014 року ( а.с. 8)

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 25 лютого 2000 року укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою : АДРЕСА_7 . Відповідно до умов договору ОСОБА_2 продала вказану квартиру за 5000 грн. Вказана квартира належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 1995 року ( а.с. 107) .

Відповідач ОСОБА_2 28 березня 2000 року уклала договір купівлі-продажу спірної квартири. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 придбала за 8 000 грн двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 10).

ОСОБА_3, із 21 грудня 2011 року зареєстрований у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-22).

Крім того , під час шлюбу , у 2008 році, сторони придбали автомобіль марки PEUGEOT 207, 2006 року випуску, кузов - НОМЕР_2, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 . Автомобіль зареєстрований на ім»я відповідача ОСОБА_2 (а.с. 46).

Відповідно до ст..ст. 22.24 КпШС України ( 20.червня 1969 року ) ,ст. 60 Сімейного Кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно із ст. 61 Сімейного Кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 65 Сімейного Кодексу України передбачає, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

За змістом ст.ст. 68, 69 Сімейного Кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А, отже, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 Сімейного Кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п.п. 22 -25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) .

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

З огляду на викладені обставини вбачається, що спірна квартира та автомобіль придбані під час перебування сторін у шлюбі, тому відповідно до вищевказаних положень сімейного законодавства є спільною сумісною власністю подружжя.

Доводи відповідача у запереченнях на позов , та в апеляційній скарзі про те, що спірна квартира придбана за її особисті кошти жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Так, із матеріалів справи видно, що квартира за адресою : АДРЕСА_7 була придбана відповідачем 28 квітня 1995 року за договором купівлі-продажу, тобто під час перебування у шлюбі з позивачем, отже, є спільним майном подружжя( а.с. 107) . Посилання відповідача , що ця квартира придбана за особисті кошти відповідача жодними доказами не підтверджені . Не надано таких доказів і до апеляційної скарги .

За твердженням позивача, саме за рахунок продажу даної квартири була придбана спірна квартира. Цю обставину відповідач не заперечувала .

Посилання відповідача на те, що частина коштів, які витрачені на придбання спірної квартири, є її особистими коштами, бо зароблені лише нею шляхом зайняття підприємницькою діяльністю, є безпідставними, оскільки згідно положень ст. 61 Сімейного Кодексу України, які узгоджуються із нормами КпШС України( якій діяв на час придбання квартири), такі кошти є спільним майном подружжя.

Не знайшли свого підтвердження і доводи відповідача про те, що автомобіль є її особистим майном. Не надано відповідачем ОСОБА_2 і доказів того ,що спірний автомобіль був придбаний за власні кошти сина - ОСОБА_4 ,адже автомобіль під час придбання зареєстрований на ОСОБА_2 . Будь-яких вимог щодо визнання автомобіля особистою власністю ОСОБА_4 , починаючи із дня придбання автомобіля ( 05 листопада 2008 року) , нікому із батьків не пред»являв .

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відсутність порушеного права , чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам ,визначеним законодавством є підставою для відмови у позові.

Постановляючи рішення , суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку щодо визнання спірного майна ( квартири та автомобіля ) спільною сумісною власністю подружжя. Натомість припинивши право власності ОСОБА_2 на 1\2 частину квартири та на 1\2 частину автомобіля , суд не врахував ,що позивач вимог про припинення права власності на частину у майні відповідно до вимог ст.. 365 ЦК України не заявляв , коштів на депозитний рахунок суду, за вказану частину майна, не вносив , а відтак суд фактично позбавив відповідача її законного права власності на 1\2 частину у спільному сумісному майні подружжя, при цьому питання про стягнення компенсації не вирішувалося . Визнання за позивачем права власності на 1\2 частину спірного майна у спільному сумісному майні подружжя є достатнім захистом порушеного права .

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції , відповідно до ст. 367 ЦПК України , колегія суддів вважає ,що рішення суду в частині припинення права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та в частині припинення права власності на 1/2 частку автомобіля марки PEUGEOT 207, 2006 року випуску, кузов - НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_1 за ОСОБА_2 підлягає скасуванню , з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині .

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376 ,381 - 384 ЦПК України , колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. .

Рішення Бровраського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2018 року в частині припинення права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та в частині припинення права власності на 1/2 частку автомобіля марки PEUGEOT 207, 2006 року випуску, кузов - НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_1 за ОСОБА_2 скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про припинення права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та в частині припинення права власності на 1/2 частку автомобіля марки PEUGEOT 207, 2006 року випуску, кузов - НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_1 за ОСОБА_2 .

В іншій частині рішення залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 24 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді