Справа № 2-482/2009

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2009 року

за участю: Ріпкинський районний суд Чернігівської області   у складі :

головуючого-судді   Сташківа В.Б.,

при секретарі Коваль Т.М.,

представника позивача ОСОБА_1,                         відповідача ОСОБА_2, представника відповідача – арбітражного керуючого ОСОБА_3 – ОСОБА_4.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»  до ОСОБА_2, арбітражного керуючого ОСОБА_3  про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна під розборку на будматеріали, повернення права володіння часткою майна, яке є предметом договору, зобов’язання усунути перешкоди у здійсненні права користування за призначенням майном, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

          В травні 2009 р. ВАТ «Укртелеком»  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив договір від 23 травня 2008 р. купівлі – продажу майна, який укладений між продавцем АТ «Агроінком-Хутро», в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3, та ОСОБА_2, в якому останній  виступав покупцем, визнати недійсним та сторони договору повернути у первісний стан, зобов’язавши їх повернути одна одній у натурі все одержане на виконання договору.

Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3, як ліквідатор АТ «Агроінком-Хутро» продала фізичній особі ОСОБА_2 нерухоме майно, яке є у спільній частковій власності, без надання ВАТ «Укртелеком», як співвласнику цього майна, переважного права купівлі і без здійснення поділу майна. Всупереч вимогам ст. 657 ЦК України вказаний договір нотаріально не посвідчений та не пройшов державної реєстрації, оскільки предметом договору є нерухоме майно.

До участі в справі в якості співвідповідача була залучена арбітражний керуючий ОСОБА_3.

В ході розгляду справи представник ВАТ «Укртелеком»  ОСОБА_1 змінив підставу та предмет позову, й остаточно просив:

- визнати договір від 23 травня 2008 р. купівлі – продажу майна, який укладений між продавцем АТ «Агроінком-Хутро», в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3, та ОСОБА_2, в якому останній  виступав покупцем, недійсним з настанням правових наслідків, передбачених ст. 230 ЦК України,

- повернути ВАТ «Укртелеком»  від ОСОБА_2 право володіння часткою майна, яка є предметом даного договору і є власністю ВАТ «Укртелеком»  та зобов’язати ОСОБА_2 та арбітражну керуючу ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ВАТ «Укртелеком»  свого права користування за призначенням своїм майном,

- стягнути з арбітражного керуючої ОСОБА_3 на користь ВАТ «Укртелеком» понесені ним матеріальні збитки в розмірі 4199 грн., 600 грн. за нанесену йому моральну шкоду та судові витрати в розмірі 712 грн. 76 коп..

Змінені вимоги обґрунтовані тими підставами, що під час вчинення спірного правочину арбітражний керуючий ОСОБА_3, здійснюючи повноваження ліквідатора, не могла не знати, що в майні, яке вона відчужує за договором є частка майна ВАТ «Укртелекома», а саме АТС, та уклавши з ОСОБА_2 вказаний договір ввела останнього в оману відносно права власності на все майно, та віднесла його рухомого майна, що є обставиною, яка має істотне значення, оскільки знижує цінність даного майна та можливість його використання за цільовим призначенням. Вважає, що такими умисними діями арбітражний керуючий ОСОБА_3, при укладенні даного договору порушила право власності ВАТ «Укртелеком» на частку майна, яке є предметом договору та спричинила ВАТ «Укртелеком» матеріальні збитки, які заключаються в пошкодженні ОСОБА_2 даху та стін будівлі, та моральну шкоду, яка заключається в зниженні авторитету ВАТ «Укртелекому» на ринку надання телекомунікаційних послуг.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 повністю підтримав змінені вимоги і підстави, і просив їх задовольнити, з підстав зазначених в заяві про зміну позовних вимог та підстав позову. Додатково пояснив, що ВАТ «Укртелеком» повністю доведено наявність умислу в діях арбітражного керуючого ОСОБА_3, яка здійснювала повноваження ліквідатора банкрута АТ «Агроінком-Хутро» щодо продажу спірного майна ОСОБА_2, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог та підстав позову, заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем зруйнованої спірної будівлі, проте, у зв’язку з забезпеченням позову, не може розбирати вказану будівлю на цеглу, що роблять інші особи. Вказував, що дійсно він, укладаючи спірний договір, вважав, що вказана будівля повністю належала АТ «Агроінком-Хутро», про це дізнався пізніше, при цьому не вважав, що арбітражний керуючий ОСОБА_3, укладаючи договір вводила його в оману.  

В судовому засіданні представник відповідача – арбітражного керуючого ОСОБА_3 – ОСОБА_4, проти задоволення позову, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог та підстав позову, заперечувала в повному обсязі, посилаючись на те, що ні ВАТ «Укртелеком», ні безпосередньо арбітражний керуючий ОСОБА_3 сторонами договору купівлі-продажу не були, правовідносини по ньому виникли між ОСОБА_2 та АТ «Агроінком-Хутро». Вказувала, що представник позивача не довів навмисного введення арбітражним керуючим ОСОБА_3 іншої сторони, а саме ОСОБА_2 в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, як того вимагають ст.ст. 10, 60 ЦПК України, ст.. 230 ЦК України та п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Вказувала, що порядок та шляхи реалізації спірного майна у ліквідаційній процедурі були законними, спірне майно було передано ОСОБА_2 законно, і він є його добросовісним набувачем.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача – арбітражного керуючого ОСОБА_3 – ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, доводи заяви про зміну позовних вимог, та підстав позову суд приходить до наступних висновків.  

По справі встановлено, що 23 травня 2008 р., в с. Нові Ярилович Ріпкинського району Чернігівської області, між продавцем АТ «Агроінком-Хутро», в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3, що діяла на підставі постанови господарського суду Чернігівської області від 1 жовтня 2001 року, та ухвал цього ж суду від 12 жовтня 2006 року, від 20 березня 2008 року, та рішення комітету кредиторів від 29 лютого 2008 року та ОСОБА_2, в якому останній  виступав покупцем, було укладено договір купівлі-продажу майна під розборку на буд матеріали, за яким продавець продає, а покупець купує: залишки від колишнього приміщення гаражу під розборку на будівельні матеріали, /цегла/ на умовах даного Договору, залишки колишнього приміщення кантори під розборку на будівельні матеріали /червона цегла, плити з/б, б/в/, залишки від силоної траншеї в с. Старі Ярилоичі та с. Горностаївка /плити/, залишки колишнього приміщення дитячого садку під розборку /червона цегла/ (п.1.1), з ціною договору 27 545 грн. /згідно експертної оцінки, з ПДВ/ (п. 2).

Вказаний договір було укладено в письмовій формі він нотаріально посвідчений не був.

Відповідно до  статей  215  та  216  ЦК України, роз’яснень п. 5  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про визнання оспорюваного  правочину  недійсним  та  про  застосування наслідків  його  недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З свідоцтва про право власності на нерухоме  майно, яке видане 15.12.2004 року виконавчим комітетом Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, вбачається, що ВАТ «Укртелеком» є власником частини нежилого приміщення, А-1, 20,8 мІ, за адресою с. Нові Яриловичі, вул. 30 років Перемоги, 61.

Враховуючи наведене, суд знаходить, що укладення договору купівлі-продажу від 23 травня 2008 року в частині купівлі-продажу залишків від колишнього приміщення гаражу під розборку на будівельні матеріали (фрагмент з 8 пошкоджених з/б плит), залишків від силоної траншеї в с. Старі Ярилоичі та с. Горностаївка, залишків колишнього приміщення дитячого садку під розборку (адреса с. Нові Яриловичі, вул.. 30 років Перемоги, 124) не порушує права та законні інтереси ВАТ «Укртелеком», оскільки вони не дали доказів того, що вони є власниками цих об’єктів, або їх частин, тому у визнанні договору купівлі-продажу стосовно переліченого вище майна не дійсним слід відмовити, за відсутності права на позов в цій частині в матеріальному розумінні з боку ВАТ «Укртелеком» .

В той же час, суд погоджується з позицією ВАТ «Укртелеком», та його представника ОСОБА_1 щодо того що договір купівлі-продажу від 23 травня 2008 року, укладений між АТ «Агроінком-Хутро», в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3, та ОСОБА_2, в частині купівлі-продажу залишків колишнього приміщення кантори під розборку на будівельні матеріали - порушує права та законні інтереси ВАТ «Укртелеком», як власника частини нежилого приміщення, А-1, 20,8 мІ, за адресою  с. Нові Яриловичі, вул.. 30 років Перемоги, 61.

З огляду на це, заперечення ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 стосовно того, що ВАТ «Укртелеком» не було стороною договору, а тому не може заявляти вказаний позов є безпідставним, оскільки ВАТ «Укртелеком» хоча і не є стороною договору, проте вказаний договір порушує їх права та законні інтереси, як власника частини нежилого приміщення, А-1, розміром 20,8 мІ, за адресою  с. Нові Яриловичі, вул.. 30 років Перемоги, 61.

З запереченнями ОСОБА_4 стовно того, що ОСОБА_3 також не була стороною правочину, суд не погоджується, оскільки у вказаному договорі остання виступала, як ліквідатор до якої перейшли права керівника юридичної-особи банкрута АТ «Агроінком-Хутро», відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно постанов та ухвал господарського суду Чернігівської області, та рішення комітету кредиторів від 29 лютого 2008 року.

При цьому, суд враховує, що в органах БТІ, окрім частини нежилого приміщення, А-1, 20,8 мІ, яке зареєстроване за ВАТ «Укртелеком», приміщення колишньої кантори за адресою с. Нові Яриловичі, вул.. 30 років Перемоги, 61 зареєстроване не було. Тобто юридично, в силу положень Цивільного кодексу України, АТ «Агроінком-Хутро» власником цього приміщення не був, у зв’язку з цим ВАТ «Укртелеком» не є співвласником цього приміщення, а є лише власником його частини, яка не визначена в частці.  

При вирішенні вимог ВАТ «Укртелеком» до ОСОБА_2, арбітражного керуючого ОСОБА_3  про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна під розборку на будматеріали, на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України, суд враховує, що за її приписами якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин,  які мають істотне значення (частина  перша статті   229  цього  Кодексу),  такий  правочин  визнається  судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного (цілеспрямованого) введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

За приписами ст.. 10, 60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні ОСОБА_2, як сторона, яка нібито діяла під  впливом  обману,   не вказував про введення його в оману з боку арбітражного керуючого ОСОБА_3 відносно вказаних вище обставин, і вказаного не доводив, як того вимагає п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», навпаки вказував про добросовісність набуття вказаного приміщення.

ВАТ «Укртелеком», в свою чергу також, належними та допустимими засобами доказування не довів наявність в діях арбітражного керуючого ОСОБА_3 навмисних дій по введенню ОСОБА_2 в оману відносно права власності на все майно, замовчування того, що в ньому є приміщення, яке належить ВАТ «Укртелеком», та того, що вказане майно є нерухомим.

Посилання представника позивача ОСОБА_1, в судовому засіданні, стосовно того, що арбітражний керуючий ОСОБА_3 зверталась до ВАТ «Укртелеком» з приводу вказаного приміщення, на що він особисто, головний бухгалтер Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком», і директор Ріпкинського відділення вказували на те, що в приміщенні за адресою с. Нові Яриловичі, вул.. 30 років Перемоги, 61 є частка ВАТ «Укртелеком»,  судом до уваги не приймаються, з огляду на положення ЦПК України щодо змагальності судового процесу, порядку і строків подання засобів доказування на стадії судового розгляду, того, що пояснення представників сторін, які не допитувались, як свідки не являються доказами по справі.

В той же час, в протоколах № 1 від 27 січня2008 року та № 2від 29 лютого 2009 року зборів комітету кредиторів у справі № 9/115б/20б/64б/18б/43б/7б про банкрутство АТ «Агроінком-Хутро» не вказується, що приміщення за адресою с. Нові Яриловичі, вул. 30 років Перемоги, 61 зареєстроване в БТІ, натомість міститься інформація про реєстрації в органах БТІ колишнього приміщення холодильника на звірогосподарстві в с. Нові Яриловичі Ріпкинського району.

Вказане свідчить про недоведеність ВАТ «Укртелеком» тих обставин, що ОСОБА_3 не могла не знати, що в майні, яке вона відчужує за договором є частка майна ВАТ «Укртелекома», а саме АТС, та наявності навмисних її дій по введенню ОСОБА_2 в оману відносно права власності на все майно, замовчування того, що в ньому є приміщення, яке належить ВАТ «Укртелеком»  та того, що вказане майно є нерухомим, тому суд знаходить, що відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним, саме з підстав, передбачених ст.. 230 ЦПК України, й в позові, з урахуванням змінених позовних вимог і підстав, слід відмовити.

Крім того, при відмові в задоволені позову ВАТ «Укртелеком», з урахуванням заяви їх представника ОСОБА_1 про зміну позовних вимог та підстав позову, суд виходить з того, що ст. 31, 27 ЦПК України, в поєднанні з нормою ст. 11 ЦПК України, передбачають право позивача або його представника на власний розсуд розпоряджатись правами позивача щодо предмета спору, у зв'язку з чим виключно позивачу, або його представнику належить протягом усього часу розгляду справи право вибору характеру процесуальних дій позивача:   змінити підставу або  предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, й із цього не випливає, що позивач та його представник можуть змінити підставу та  предмет позову одночасно , оскільки це означало б пред’явлення нового позову, яке є можливим лише з додержанням вимог ст. 119 ЦПК України, а в даному конкретному випадку представник позивача ОСОБА_1 подавши заяву від 20.11.2009 року про зміну позовних вимог, змінив не тільки позовні вимоги, в порівнянні з позовом, який було подано до суду в травні 2009 року, але і змінив підстави позову, так як в позовній заяві від 19 травня 2009 р. недійсність договору купівлі-продажу обґрунтовувалась порушенням ОСОБА_2 та арбітражним керуючим ОСОБА_3 положень ст. 362 ЦК України щодо не дотримання переважного права позивача на укладення договору, та ст.. 657 ЦК України стосовно недодержання форми правочину, а в заяві представника від 20.11.2009 р. недійсність вказаного правочину обґрунтовується, введенням ОСОБА_2 в оману  арбітражним керуючим ОСОБА_3 відносно його права власності на все майно, яке є предметом договору, та відносно віднесення предмету договору до рухомого майна, тобто порушенням ст.. 230 ЦК України.

З огляду на вказане, суд знаходить, що вимоги про повернення від ОСОБА_2 права володіння часткою майна, яка є предметом даного договору і є власністю ВАТ «Укртелеком»  та про зобов’язання ОСОБА_2 та арбітражну керуючу ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ВАТ «Укртелеком»  свого права користування за призначенням своїм майном, були заявлені не в порядку збільшення позовних вимог, чи шляхом пред’явлення нового негаторного позову, в порядку ст.. 119 ЦПК України, а були заявлені, в порядку зміни підстав позову, в рамках позову про визнання правочину недійсним, разом з зміною підстав позову, тобто є новим позовом, за яким порушення права власності ВАТ «Укртелеком» на частину приміщення, пов’язуються, з наявністю умисних дій арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо введення ОСОБА_2 в оману, тому в задоволенні вказаних вимог слід відмовити, навіть при тому, що судом встановлено порушення прав ВАТ «Укртелеком», як власника частини нежилого приміщення, А-1, розміром 20,8 мІ, за адресою  с. Нові Яриловичі, вул.. 30 років Перемоги, 61, укладенням вказаного вище правочину.

Щодо вимог ВАТ «Укртелеком» до арбітражного керуючого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 4199 грн. та моральної шкоди в розмірі 600 грн., то суд знаходить, що оскільки за приписами ч. 2 ст. 216 ЦК України – якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною, а за приписами спеціальної норми ч. 2 ст. 230 ЦК України – сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину, а в даному конкретному випадку договір-купівлі-продажу не був вчинений під впливом обману, що виключає застосування правових наслідків вчинення правочину під впливом обману, які передбачені ч. 2 ст. 230 ЦК України, тому відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з арбітражного керуючого ОСОБА_3 на користь позивача матеріальних збитків в розмірі 4199 грн. та моральної шкоди в розмірі 600 грн..

Вказане в сукупності, дає підстави суду дійти висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову ВАТ «Укртелеком» до ОСОБА_2, арбітражного керуючого ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, повернення права володіння часткою майна, яке є предметом договору, зобов’язання усунути перешкоди у здійсненні права користування за призначенням майном, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди в повному обсязі.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України судові витрати у виді судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення на користь позивача не стягуються, у зв’язку з незадоволення позову. Крім того, відповідно ч. 2 ст. 85 ЦПК України добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять сплачуються стороні, на користь, якої ухвалено судове рішення, а в даному випадку сума 411 грн. 76 коп., це вартість бензину, яка понесена ВАТ «Укртелеком»  і пов’язана з переїздом до іншого населеного пункту їх представника ОСОБА_1, яку в силу ч. 1 ст. 85 ЦПК України несуть сторони, і вони відповідно до ч. 2 вказаної статті не присуджуються стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216, 230, 321, 362, 386-388, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 27, 31, 60, 61, 80, 85, 88, 209, 212, 215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»  до ОСОБА_2, арбітражного керуючого ОСОБА_3  про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна під розборку на будматеріали, повернення права володіння часткою майна, яке є предметом договору, зобов’язання усунути перешкоди у здійсненні права користування за призначенням майном, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Головуючий                                             В.Б.Сташків