ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1964/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання: Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивачів - Шейхет М., Шумелда Р.Р., Могінська Т.А.,

відповідача - не з'явилися,

третіх осіб - ОСОБА_7,

розглянувши касаційні скарги Львівської міської ради і Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Захід 1"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 (судді: Якімець Г.Г., Бонк Т.Б., Матущак О.І.) у справі № 914/1964/17

за позовом Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу

до Львівської міської ради і Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Відділу Держгеокадастру у місті Львові,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_8 і Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Захід 1",

про визнання недійсними ухвали Львівської міської ради, результатів торгів (аукціону) та договору купівлі-продажу земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У вересні 2017 року Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради і Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла" (далі - ТОВ "АПБ-Цегла"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Відділ Держгеокадастру у місті Львові, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_8 і Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Захід 1" (далі - ТОВ "Горизонт-Захід 1"), про:

- визнання недійсною ухвали 16-ої сесії 4-го скликання Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570 "Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону";

- визнання недійсними результатів аукціону, що відбувся 01.04.2008 переможцем якого визначено ЗАТ "Агропромбуд" (правонаступником якого є ТОВ "АПБ-Цегла");

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1, площею 0,2030 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 07.04.2008 між Львівською міською радою та ЗАТ "Агропромбуд" (правонаступником якого є ТОВ "АПБ - Цегла").

Позовну заяву обґрунтовано посиланням, зокрема, на положення статей 12, 53, 54, 122, 127, 128, 134-137, 210, 211 Земельного кодексу України, статей 13, 16, 21, 203, 215, 298, 658 Цивільного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 6, 10 Закону України "Про національні меншини в Україні", статей 11, 14, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", розпорядження Кабінету Міністрів від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878, Угоду, укладену між Урядами США та України, від 04.03.1994, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права ООН (1966) та Рамковий договір Ради Європи про цінність культурної спадщини, Рамкову конвенцію Ради Європи про культурну спадщину, Рамковий договір Європейської Ради про національні меншини.

Так, позивачі наголосили, що спірну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, не було включено до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах. Крім того, відповідне рішення стосовно цієї земельної ділянки Львівською міською радою прийнято не було, у зв'язку з чим позивачі зазначили, що земельну ділянку відчужено незаконно, що стало підставою для звернення із відповідним позовом.

Позивачі також зауважили, що відповідно до статуту Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу метою діяльності об'єднання є, зокрема, сприяння освіті громадськості щодо стану дискримінації та упередження проти осіб єврейської національності та реалізації цілей - релігійних, благочинних, наукових, літературних, просвітницьких. Згідно зі статутом Представництва Американського об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу основною метою діяльності об'єднання є проведення моніторингу ситуації з дотримання прав людини, сприяння гармонізації міжнаціональних і міжрегіональних відносин, надання різноманітної гуманітарної допомоги, сприяння покращенню освіти.

Таким чином, охоронюваний законом інтерес позивачів стосується права на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності позивачів як національної меншини України (стаття 11 Конституції України), права на збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність (стаття 54 Конституції України), права на розвиток національних культурних традицій, сповідування своєї релігії (стаття 6 Закону України "Про національні меншини в Україні"), збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, розвиток національних культурних традицій, збереження життєвого середовища місця їх історичного й сучасного розселення з метою задоволення індивідуальних колективних потреб. Крім того, права громадських організацій на участь в охороні культурної спадщини гарантовано статтею 11 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Позивачі у позовній заяві зазначили також і про те, що тільки у 2016 році на спірній земельній ділянці було розпочато земельні роботи з метою початку будівництва, про що позивачам стало відомо із засобів масової інформації та стало підставою для з'ясування обставин передачі земельної ділянки під будівництво, а отже і звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, позивачі довідалися про порушення своїх прав лише 12.01.2017, тому строк позовної давності слід рахувати саме із цієї дати.

1.2. ТОВ "АПБ - Цегла" у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, наголошуючи, що позивачами не обґрунтовано і не доведено наявності підстав для визнання недійсним правочину, як і не надано доказів внесення об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та Переліку об'єктів культурної спадщини.

1.3. ТОВ "Горизонт-Захід 1" у поясненнях на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, також зауважило про недоведеність позовних вимог позивачів і про наявність підстав для визнання недійсними ухвали Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570, результатів аукціону, що відбувся 01.04.2008, переможцем якого визначено ЗАТ "Агропромбуд" (правонаступником якого є ТОВ "АПБ-Цегла"), та договору купівлі - продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2017 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, зокрема, про недоведеність позивачем порушення його прав.

2.2. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570 "Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону" в частині стосовно земельної ділянки площею 0,2030 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсними результати аукціону з продажу цієї земельної ділянки, переможцем якого визначено ЗАТ "Агропромбуд"; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 07.04.2008 між Львівською міською радою і ЗАТ "Агропромбуд".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивачів на охорону культурної спадщини об'єктів, пов'язаних із Голокостом, вчиненим у період Другої світової війни, а також щодо охорони прав національної меншини, зокрема права на охорону та збереження культурної спадщини (у тому числі історичної, релігійної), участь у її дослідженні та збереженні.

3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень на них

3.1. Не погоджуючись із постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018, Львівська міська рада у касаційній скарзі просить її скасувати і залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2017, наголошуючи на помилковості висновків суду апеляційної інстанції та правомірності визнання місцевим судом недоведеним позивачами факту порушення їх прав, зокрема через ненадання позивачами доказів включення спірної земельної ділянки до Списку всесвітньої спадщини, внесення спірної земельної ділянки до Переліку об'єктів культурної спадщини у передбаченому чинним законодавством порядку, а також через відсутність цієї земельної ділянки у Реєстрі пам'яток національного значення і видачу відповідного свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини.

На думку Львівської міської ради, суд апеляційної інстанції в основу судового рішення поклав докази, які не були предметом дослідження у судовому засіданні, а саме посилався на прослуховування компакт-диску із записом пленарного засідання Львівської міської ради, чого у судовому засіданні зроблено не було, а також взяв до уваги неналежний доказ - паспорт об'єкта культурної спадщини, складений самими позивачами.

Львівська міська рада наголосила, що визнаючи недійсними лише результати аукціону, суд апеляційної інстанції не визнав недійсною єдину підставу для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки - протокол аукціону. Отже, визнання недійсними аукціону і договору купівлі-продажу земельної ділянки є неправомірним і вчиненим поза межами закону.

3.2. ТОВ "Горизонт-Захід 1" у відзиві на касаційну скаргу Львівської міської ради просить її задовольнити, скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018, акцентуючи, що законодавством не визначено правових підстав для звернення громадських організацій, які є формою громадських об'єднань, до суду за захистом суспільних інтересів та інтересів територіальних громад, що свідчить про відсутність у позивачів права на звернення до суду.

3.3. ТОВ "Горизонт-Захід 1" також подало до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2017 - залишити в силі з підстав, аналогічних викладеним у касаційній скарзі Львівської міської ради, зокрема щодо ненадання позивачами доказів стосовно включення спірної земельної ділянки до Списку всесвітньої спадщини, внесення спірної земельної ділянки до Переліку об'єктів культурної спадщини у передбаченому чинним законодавством порядку, відсутності цієї земельної ділянки у Реєстрі пам'яток національного значення та видачі відповідного свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини, а також порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо дослідження доказів.

3.4. Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу у відзиві на касаційну скаргу Львівської міської ради просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, зазначаючи, зокрема, що Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу діє в межах Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки, укладеної 04.03.1994 "Про охорону і збереження культурної спадщини" за змістом якої "культурна спадщина" - культові заклади, місця історичного значення, пам'ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, які мають до цього відношення. Так, позивачами досліджувалася територія Львівського гетто і концентраційного табору ЮЛАГ (єврейський концтабір) і в ході дослідження установлено, що спірна земельна ділянка входить до цього об'єкта. Наведене не спростовано відповідачами, а навпаки, підтверджено, у тому числі Рятівною археологічною службою. Крім того, Представництво зазначає, що згідно з положеннями чинного законодавства протокол аукціону не є рішенням органу місцевого самоврядування і не може бути предметом оскарження у судовому порядку на підставі статей 16, 21 Цивільного кодексу України, оскільки у цьому документі лише фіксується порядок проведення торгів.

3.5. У додаткових поясненнях Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу також наголошує, що спірна земельна ділянка розташована в межах історичного ареалу м. Львова. На території гетто, поруч зі спірною земельною ділянкою, розташовано Музей "Територія терору", а на протилежній стороні вулиці В. Чорновола - "Пам'ятник жертвам Львівського єврейського голокосту 1941-1943 років". Зазначені обставини підтверджуються не лише паспортом об'єкта, виготовленим на замовлення позивача, а і документами, виготовленими відповідачами, а саме експертним висновком від 18.12.2015 № 002-15-ЕЛ; містобудівним обґрунтуванням розміщення адміністративно-офісного приміщення по АДРЕСА_1, виготовленим на замовлення управління земельних ресурсів та врегулювання земельних відносин Львівської міської ради; технічним паспортом земельної ділянки. Отже, спірний об'єкт є об'єктом культурної спадщини і сторони це визнають.

3.6. Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу надано на підтвердження наявності масових поховань розстріляних під час Голокосту євреїв Львова та Західної Європи і масових поховань репресованих громадян різних національностей на спірній земельній ділянці надало висновок ДП "Західгеодезкартографія" Департаменту топографо-геодезичної і картографічної діяльності Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

3.7. До початку судового засідання від Львівської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегія суддів залишила без задоволення, зважаючи на положення статті 216 Господарського процесуального кодексу України та відсутність обставин, які унеможливлюють розгляд справи по суті у цьому судовому засіданні.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

4.2. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи установив такі обставини.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570 "Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону" затверджено технічні паспорти земельних ділянок, визначених для продажу на земельних аукціонах, а також стартові ціни продажу земельних ділянок у м. Львові, визначені на підставі експертної грошової оцінки для продажу на земельних аукціонах, згідно з додатком, в якому, серед іншого, зазначено стартову ціну продажу земельної ділянки у АДРЕСА_1 площею 0,2030 га - 1 279 251,18 грн. Цю ухвалу прийнято на виконання ухвал Львівської міської ради від 14.10.2004 № 1841 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах" і від 16.12.2004 № 1995 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах".

Так, в ухвалі Львівської міської ради від 14.10.2004 № 1841 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах" наведеноперелік земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах, згідно з додатком (пункт 1 ухвали), погоджено місце розташування та надано управлінню природних ресурсів та регулювання земельних відносин дозвіл на організацію виготовлення проектів відведення земельних ділянок, визначених у пункті 1 цієї ухвали (пункт 2 ухвали).

Водночас, як установлено судом апеляційної інстанції, у додатку до ухвали від 14.10.2004 № 1841 - Переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах, земельної ділянки, площею 0,2030 га, розташованої у АДРЕСА_1 немає.

Ухвалою Львівської міської ради від 16.12.2004 № 1995 визначено перелік земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах, згідно з додатком (пункт 1 ухвали), погоджено місце розташування і надано управлінню природних ресурсів та регулювання земельних відносин дозвіл на організацію виготовлення проектів відведення земельних ділянок, визначених у пункті 1 цієї ухвали (пункт 2 ухвали).

У додатку до цієї ухвали Львівської міської ради від 16.12.2004 № 1995 - Переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах, земельна ділянка площею 0,2030 га, розташована у АДРЕСА_1, не зазначена.

У подальшому земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,2030 га, розташовану у АДРЕСА_1, за результатами земельних торгів (аукціону), які відбулися 01.04.2008 (протокол аукціону від 01.04.2008 № 01), продано Закритому акціонерному товариству "Агропромбуд" (правонаступником якого є ТОВ "АПБ-Цегла".

07.04.2008 за результатами аукціону між Львівською міською радою і ТОВ "АПБ-Цегла" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Судом також установлено, що на цей час власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_8, якого залучено до участі у справі як третю особу.

05.11.2016 між ОСОБА_8 і ТОВ "Горизонт Захід 1" укладено договір про передачу функцій замовника-забудовника для проектування та будівництва, введення в експлуатацію об'єкта, який має бути розташовано на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.

4.3. Предметом спору цій справі є вимоги Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу про визнання недійсними ухвали Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570 "Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону", результатів аукціону, який відбувся 01.04.2008, і договору купівлі - продажу земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,2030 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 07.04.2008 між Львівською міською радою та ЗАТ "Агропромбуд" (правонаступником якого є ТОВ "АПБ - Цегла"), із посиланням, зокрема, на положення статей 12, 53, 54, 122, 127, 128, 134-137, 210, 211 Земельного кодексу України, статей 13, 16, 21, 203, 215, 298, 658 Цивільного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 6, 10 Закону України "Про національні меншини в Україні", статей 11, 14, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України (далі за текстом - у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги).

За змістом статей 135, 136 цього Кодексу земельні торги проводяться у формі аукціону або конкурсу. Органи державної влади або органи місцевого самоврядування, уповноважені приймати рішення про відчуження земель, що перебувають у державній або комунальній власності, визначають переліки земельних ділянок, призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах.

Суд апеляційної інстанції установив, що як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570, її прийнято на виконання ухвал Львівської міської ради від 14.10.2004 № 1841 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах" і від 16.12.2004 № 1995 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах", додатками до яких є відповідні переліки земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах.

Проте судом установлено відсутність у цих переліках земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах спірної земельної ділянки площею 0,2030 га, розташованої у АДРЕСА_1, яку у подальшому продано на земельному аукціоні.

Зазначених обставин належними і допустимими доказами відповідачі не спростували.

Водночас Львівська міська рада обґрунтувала законність продажу спірної земельної ділянки ухвалою Львівської міської ради від 11.01.2005 № 2022 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах", в якій визначено перелік земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах, згідно з додатком, в якому серед інших земельних ділянок, зазначено земельну ділянку площею 0,2106 га на АДРЕСА_1.

Проте на вимогу суду оригінал ухвали від 11.01.2005 № 2022 Львівською міською радою не надано. Натомість суд апеляційної інстанції при вивченні матеріалів справи дослідив (прослухав) компакт-диск № 1030E20D8172716C2, наявний у справі, із записом пленарних засідань 13 сесії 4 скликання Львівської міської ради (засідання відбувалися 10, 11 та 20.01.2005), який відповідає аудіоверсії цих засідань, що міститься на офіційному сайті Львівської міської ради за електронною адресою: http://city-adm.lviv.ua/lmr/docs/plenary.

Так, судом апеляційної інстанції установлено, що під час цих пленарних засідань питання щодо продажу спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, не вирішувалося. Ухвалу про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах, депутатами міської ради 11.01.2005 прийнято не було. Наведене також підтверджується і письмовим витягом із пленарного засідання 11.01.2005.

При цьому у тексті оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570 немає будь - яких посилань на ухвалу Львівської міської ради від 11.01.2005 № 2022.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570 "Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону" щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, як такої, що суперечить вимогам чинного на час її прийняття законодавства, зокрема положенням статті 136 Земельного кодексу України.

5.2. За змістом частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ураховуючи відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо продажу спірної земельної ділянки на земельному аукціоні (зокрема включення такої ділянки до відповідного переліку та затвердження його міською радою у встановленому законом порядку), проведений 01.04.2008 аукціон, за результатами якого спірну земельну ділянку продано ТОВ "АПБ - Цегла", та укладений у подальшому договір купівлі - продажу земельної ділянки також підлягають визнанню недійсними.

5.3. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність порушення прав та законних інтересів позивачів - Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу звертаючись з позовом до суду, обґрунтували свої вимоги, зокрема, тим, що охоронюваний законом інтерес позивачів стосується права на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності позивачів як національної меншини України, права на збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, права на розвиток національних культурних традицій, сповідування своєї релігії, збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, розвиток національних культурних традицій, збереження життєвого середовища місця їх історичного й сучасного розселення з метою задоволення індивідуальних колективних потреб.

Закон України "Про охорону культурної спадщини" регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За змістом частини 2 статті 6 Закону України "Про національні меншини в Україні" пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об'єднання (частина 1 статті 13 цього Закону).

Суд апеляційної інстанції установив, що громадські організації Об'єднання Комітетів для Євреїв колишнього Радянського Союзу та Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу створені в рамках Угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про охорону і збереження культурної спадщини від 04.03.1994 з метою захисту культурної спадщини, зокрема національних культурних традицій єврейського народу.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" підприємства усіх форм власності, заклади науки, освіти та культури, громадські організації, громадяни сприяють органам охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної спадщини, можуть встановлювати шефство над об'єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони об'єктів культурної спадщини і поширенні знань про них, беруть участь у популяризації культурної спадщини серед населення, сприяють її вивченню дітьми та молоддю, залучають громадян до її охорони.

Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з проектом паспорта об'єкта культурної спадщини - Єврейські братські могили, місця масових поховань на території Львівського гетто і концентраційного табору ЮЛАГ (єврейський концтабір); вид пам'ятки - історична, тип пам'ятки - історичне місце; категорія пам'ятки - не взято на державний облік, місцезнаходження - АДРЕСА_2 - АДРЕСА_1. Документація виготовлена на пам'ятку історії як місце, пов'язане з важливими історичними подіями, а саме Другою світовою війною, політичними репресіями, нацистським режимом, Львівським гетто і єврейським концентраційним табором ЮЛАГ.

Спірна земельна ділянка розташована на території колишнього Львівського гетто і концентраційного табору ЮЛАГ (єврейський концтабір).

Наведених обставин учасники судового процесу не заперечували.

Відповідно до експертного висновку Рятівної археологічної служби щодо наявності (відсутності) пам'яток археології від 18.12.2015 № 002-15-ЕЛ, виготовленого на замовлення ТОВ "Горизонт-Захід 1", об'єкт експертизи (земельна ділянка площею 0,2030 га по АДРЕСА_1) розташований в межах історичного ареалу м. Львова; результати історико-архівного пошуку дають підстави стверджувати, що на місці проектованого будівництва можливе виявлення об'єктів археологічної спадщини. У розділі "Результати експертизи" зазначено, що ділянка розташована в межах історичного ареалу м. Львова. З початком Другої світової війни на цій території німецькою владою було створено одне із найбільших у Східній Європі гетто для євреїв. Загалом у гетто було знищено понад 100 тисяч осіб; восени 1944 року, після приходу радянських військ, на вимогу "СМЕРШ" 1 Українського фронту за зразком таборів ГУЛАГу було збудовано Львівську пересильну в'язницю № 25; з кінця 1945 року тюрма перейшла у розпорядження виправно-трудових колоній управління НКВС, з березня 1946 року - перебувала у підпорядкуванні УМВС Львівської області, з 1947 року - обласна лікарня МВС. Будівлі, зведені до початку Другої світової війни, змінювали лише своє функціональне використання, нові будівлі не споруджувалися і дотепер.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р затверджено Додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України, відповідно до пункту 3 яких на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин покладено обов'язок проведення роботи з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовження здійснення заходів щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

Відповідно до пункту 4 цих Додаткових заходів на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держбуд та органи місцевого самоврядування покладено обов'язок не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Водночас суд апеляційної інстанції установив, що у липні 2017 року Міністерством культури України на виконання частини 1 статті 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини", за змістом якої органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини, надіслано припис від 06.07.2017 № 11/10/74-17 замовнику будівництва - ТОВ "Горизонт Захід 1" про зупинення проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об'єкті "Будівництво та обслуговування багатоповерхового центру з підземними автостоянками у АДРЕСА_1".

Разом із цим суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідачів на висновки, викладені в Інформаційному звіті про результати пам'яткоохоронних робіт (археологічного нагляду), виконаного Рятівною археологічною службою у 2017 році, в якому зазначено, що під час земляних робіт не виявлено жодних уламків артефактів, датованих раніше ІІ-ї половини ХІХ століття, решток археологічних, археологічно-архітектурних об'єктів, а також ділянок цінного давнього культурного шару. Суд установив, що у цьому висновку одночасно встановлено, що до початку виконання нагляду на дільниці було вже виконано певний об'єм підготовчих і земляних робіт без археологічного нагляду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивачів - Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу на охорону культурної спадщини об'єктів, пов'язаних із до Голокостом, вчиненим у період Другої світової війни, а також щодо охорони прав національної меншини, зокрема права на охорону та збереження культурної спадщини (у тому числі історичної, релігійної, сакральної), участь у її дослідженні та збереженні, що, у свою чергу, не було враховано судом першої інстанції під час розгляду справи.

6. Висновки Верховного Суду

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, що діяла на час здійснення касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанцій, зокрема щодо порушення порядку відчуження спірної земельної ділянки та наявності порушеного права позивачів, за захистом якого вони звернулися до суду, колегія суддів зазначає, що оскаржену у справі постанову ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Викладені у касаційних скаргах аргументи не можуть бути підставою для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018, оскільки вони не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, фактично зводяться до переоцінки обставин справи і незгоди із судовим рішенням.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Львівської міської ради і Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Захід 1" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі № 914/1964/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак