У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 травня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва і касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 3 лютого 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2006 року.

         Цією постановою

                   ОСОБА_1,

                   ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, несудимий,

звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України із закриттям кримінальної справи за його обвинуваченням за ч. 1 ст. 135 КК України.

         Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2006 року постанову щодо  ОСОБА_1 залишено без зміни.

         ОСОБА_1 обвинувачувався на досудовому слідстві в тому, що 24 травня 2002 року близько 16-ої год. 40 хв. він, керуючи автомобілем “Рено-21” і рухаючись по проїжджій частині вул. Гамарника в м. Києві, наблизився до нерегульованого перехрестя з 11-тою лінією. У цей час ОСОБА_3 рухаючись на велосипеді “Аіст” у тому ж напрямку, при проїзді даного перехрестя виконував маневр повороту ліворуч та, не впевнившись у безпеці маневру, не надав дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого допустив зіткнення з ним. ОСОБА_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження і впав з велосипеда, залишившись лежати на проїжджій частині. ОСОБА_1, нехтуючи моральними та правовими нормами, що зобов'язують надати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для життя стані, проявляючи неповагу до прав людини на життя та безпеку, з місця пригоди зник, тим самим залишив без допомоги потерпілого, який перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження.

         У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на нове розслідування. Обгрунтовує прохання тим, що досудове слідство проводилось у справі однобічно та неповно, обвинувачення ОСОБА_1 було пред'явлено без зазначення кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України. Наведені обставини, які на його думку, суд не взяв до уваги, свідчать про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.

         У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, мотивуючи тим, що в справі не перевірено всіх обставин події злочину, ставить під сумнів правильність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 135 КК України. Вказує на те, що була позбавлена права брати участь у судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні 24.05.2002 року злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, що згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, минуло три роки.

За таких обставин, розглядаючи постанову слідчого в порядку ст. 11-1 КПК України, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості, з дня якого минуло три роки, та обгрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України із закриттям кримінальної справи.

При розгляді постанови слідчого суд вирішував поставлене в ній питання  про звільнення ОСОБА_1 від кримінальності відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та не входив в обговорення пред'явленого йому обвинувачення та доведеності або недоведеності його вини.

Враховуючи викладене посилання в касаційному поданні прокурора про неконкретність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення та в зв'язку з цим істотного порушення судом кримінально-процесуального закону, є безпідставними.

Про час і дату судового розгляду потерпіла ОСОБА_2 була неодноразово оповіщена та в зв'язку з тим, що вона в судове засідання не з'являлась і відповідними документами не підтвердила поважність своєї неявки, суд визнав можливим розглянути постанову слідчого в її відсутності.

Таке рішення суду є обгрунтованим, а тому доводи потерпілої                  ОСОБА_2 про порушення її права брати участь у судовому засіданні є безпідставними.

Розглядаючи справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2, апеляційний суд перевірив всі викладені в ній доводи, які аналогічні доводам її касаційної скарги, та з наведенням відповідних мотивів визнав їх безпідставними, а постанову щодо ОСОБА_1 - законною і обгрунтованою.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Отже, підстав для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу не виявлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційного подання заступника прокурора м. Києва і касаційної скарги потерпілої ОСОБА_2 відмовити.

Судді:

С.М. Міщенко                     В.О. Паневін                    Ю.М. Кармазін