АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 серпня 2018 року

м. Харків

справа № 641/8097/17

провадження № 22ц/790/2163/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Коваленко І.П., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря - Брулевича В.В.,

імена (найменування сторін):

заявник - ОСОБА_1,

відповідач - Прокуратура Харківської області,

відповідач - Державна казначейська служба України,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року в складі судді Фанда О.В.,

у с т а н о в и в:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури України, голови Вищої ради правосуддя Бенедисюка Ігоря Михайловича, народного депутату Капліна Сергія Миколайовича, про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що він перебував у трудових стосунках з Харківським національним університетом внутрішніх справ (далі - ХНУВС) та був незаконно звільнений з посади доцента кафедри спеціальної та фізичної підготовки. Рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2007 року його було поновлено на роботі та стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу. Однак ХНУВС умисно не виконувало рішення суду, у зв'язку з чим 23 квітня 2008 року він звернувся до Прокуратури Харківської області з відповідною заявою. Матеріали справи були направлені до прокуратури Комінтернівського району м. Харкова, 14 рішень якої про відмову в порушенні кримінальної справи було скасовано рішеннями судів першої інстанції, залишеними без змін рішеннями суду апеляційної інстанції.

26 грудня 2012 року матеріали справи були направлені до прокуратури Харківської області, якою порушено кримінальне провадження № 42012220030000010.

26 вересня 2014 року, 21 листопада 2014 року, 27 серпня 2015 року, 30 жовтня 2015 року, 24 грудня 2015 року та 28 березня 2016 року слідчим по ВВС першого слідчого відділу прокуратури Харківської області Пановим О.О. винесено постанови про закриття даного кримінального провадження, які були скасовані ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова відповідно від 07 липня 2015 року, від 14 липня 2015 року, 16 вересня 2015 року, 20 листопада 2015 року, 19 лютого 2016 року та ухвалою Апеляційного суду Харківської області.

21 жовтня 2015 року, 30 листопада 2015 року, 15 грудня 2015 року слідчим по ВВС першого слідчого відділу прокуратури Харківської області Пановим О.О. винесено постанови про відмову визнати його потерпілим по кримінальному провадженню № 42012220030000010, які були також скасовані ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова відповідно від 25 листопада 2015 року, 30 листопада 2015 року, 15 грудня 2015 року.

У зв'язку з тим, що його клопотання про проведення слідчих дій від 28 вересня 2015 року, від 27 листопада 2015 року та від 29 грудня 2015 року задоволено не було, він звертався зі скаргами до суду. Ці скарги були задоволені ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова відповідно від 20 жовтня 2015 року, від 10 грудня 2015 року та від 12 січня 2016 року, однак слідчий по ВВС першого слідчого відділу прокуратури Харківської області Панов О.О. проігноровано ці ухвали.

Під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи він дізнався, що відсутня постанова прокурора про скасування постанови від 26 вересня 2014 року.

За його заявою від 21 жовтня 2016 року знов була порушена кримінальна справа № 42017220000000258.

Зазначав, що ухвалами Червонозаводського районного суду м Харкова від 08 липня 2015 року та від 15 липня 2015 року прокуратуру Харківської області зобов'язано внести інформацію в ЄРДР за його заявами від 17 липня 2014 року та від 02 вересня 2014 року. Інформація внесена в ЄРДР за № 42015220000000495 та № 42015220000000628.

Постановою Червонозаводського районного суду м Харкова від 10 вересня 2015 року скасована постанова старшого слідчого прокуратури Харківської області Гришина М.Г. від 31 серпня 2015 року про відмову визнати його потерпілим по кримінальному провадженню № 42015220000000628.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2015 року кримінальні провадження об'єднані в одне за № 42015220000000495.

Ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2015 року та від 11 липня 2016 року встановлено факт відсутності його заяви про відкриття кримінального провадження та постанови про об'єднання кримінальних проваджень.

В заявах від 17 липня 2014 року та ввід 02 вересня 2014 року він повідомляв про злочини, скоєні працівниками ХНУВС.

Крім того, на виконання ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року відкрита кримінальна справа за № 520016000000000170. На порушення вимог частини 5 статті 216 КПК України дане кримінальне провадження не направлено на перевірку до Національного антикорупційного бюро України.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області ввід 23 жовтня 2017 року, частково задоволено його позов та стягнуто з Прокуратури Харківської області моральну шкоду в розмірі 7 000 грн. 00 коп. в рамках кримінального провадження № 42012220030000010 за період з 26 грудня 2012 року по 12 квітня 2017 року. Оскільки Прокуратура Харківської області не усунула помилок в рамках цього кримінального провадження, то він вважає, що сума в цьому розмірі є незначною та неадекватною.

Бездіяльністю відповідача на протязі 9 років щодо виконання вимог діючого кримінального процесуального законодавства йому завдано моральних страждань, оскільки він вимушений ініціювати судові слухання, витрачати час, що впливає на стан його здоров'я, порушує життєві ритми та зв'язки.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 1 000 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральних страждань у зв'язку з бездіяльністю посадових осіб Прокуратури Харківської області під час проведення перевірки в рамках кримінального провадження № 42012220030000010 за період з 26 грудня 2012 року по 28 листопада 2017 року; зобов'язати Державну казначейську службу України перерахувати 1 000 000 грн. 00 коп. на рахунок громади Ікони Ієрусалимської Божої Матері Української православної церкви Московського патріархату для будівництва храму на честь Ікони Рожества Пресвятої Богородиці та Святителя Миколи, будівництво якої відбувається за адресою: м. Харків, вул. Сергія Грицевца, № 40, з наданням йому на руки оригіналу платіжної квитанції.

02 січня 2018 року Пузіков В’ячеслав Анатолійович - представник Державної казначейської служби України подав відзив на позовну заяву.

Відзив, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що правові підстави для відшкодування моральної шкоди, передбачені частиною 2 статті 23, статтею 1174, частинами 1, та 6 статті 1176 ЦК України, відсутні, оскільки позов не доведено.

22 січня 2018 року Ільюшонок Олена Юріївна - представник Прокуратури Харківської області подала відзив на позовну заяву.

Відзив мотивовано тим, що відсутні будь-які рішення або висновки компетентних органів, окрім іншого, прокурора вищого рівня, якими було б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов'язків уповноваженими особами прокуратури під час досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні. Винесення ухвал слідчими суддями про скасування постанов про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з бездіяльністю посадових осіб Прокуратури Харківської області під час проведення перевірки в рамках кримінального провадження № 42012220030000010 за період з 13 квітня 2017 року по 28 листопада 2017 року відмовлено.

Провадження по справі в іншій частині закрито з підстав, передбачених пунктом 3 частин и 1 статті 255 ЦПК України.

Рішення мотивовано тим, що позов ОСОБА_1 по справі № 641/2390/17 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб - Голови Вищої Ради правосуддя Бенедисюка І.М., народного депутату України Капліна С.М., про відшкодування моральної шкоди за період з 26 грудня 2012 року по 12 квітня 2017 року є абсолютно ідентичним позову, заявленому в даній справі, в частині вимог про відшкодування моральної шкоди за цей же період, а тому в цій частині провадження по справі підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 3 частин и 1 статті 255 ЦПК України.

Оскільки доказів неправомірних дій або бездіяльності Прокуратури Харківської області за період з 13 квітня 2017 року по 28 листопада 2017 року під час проведення перевірки в рамках кримінального провадження № 42012220030000010 та завдання у зв'язку з цим позивачу моральних страждань за цей період не надано, суд першої інстанції вважав, що підстави для задоволення позову в іншій частині відсутні.

26 лютого 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про задоволення його позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що Прокуратура Харківської області не має права за підслідністю проводити перевірку відносно осіб в порядку, передбаченому частиною 5 статті 216 КПК України; кримінальна бездіяльність Прокуратура Харківської області продовжується після ухвалення 28 липня 2017 року Комінтернівським районним судом м. Харкова рішення, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року; рішення ухвалено без врахування рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року.

03 квітня 2018 року Панова Марія Сергіївна - представник Прокуратури Харківської області подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що постановою прокурора Відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 07 червня 2016 року була визначена підслідність у вищевказаному кримінальному провадженні за слідчим управлінням ГУ НП в Харківській області. Постановою Прокуратури Харківської області від 22 червня 2016 року було визначено підслідність у кримінальному провадженні № 52016000000000170 за слідчим управлінням Прокуратури Харківської області. На даний час постанови не скасовані в установленому законом порядку, а кримінальне провадження № 52016000000000170 закрито з підстав, передбачених частиною 1 статті 284 КПК України.

Кримінальне провадження було розпочато за фактом нецільового використання бюджетних коштів саме посадовими особами ХНУВС, питання щодо підслідності в якому має вирішувати Генеральний прокурор України або його заступник.

Посилання на рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року Панова М.С. - представник Прокуратури Харківської області вважала безпідставним, оскільки грошове забезпечення в сумі 20 290 грн. 54 коп. за період з 30 грудня 2005 року по 06 грудня 2007 року ОСОБА_1 було сплачено в травні 2010 року.

Державна казначейська служба України, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокуратури України, голова Вищої ради правосуддя Бенедисюк І.М., народний депутат Каплін С.М. рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

За правилами пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області ввід 23 жовтня 2017 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто на його користь з Прокуратури Харківської області моральну шкоду в розмірі 7 000 грн. 00 коп. в рамках кримінального провадження № 42012220030000010 за період з 26 грудня 2012 року по 12 квітня 2017 року.

Посилаючись на те, що Прокуратура Харківської області не усунула помилок в рамках цього кримінального провадження, позивач вважав, що сума в цьому розмірі є незначною та неадекватною, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути на його користь 1 000 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральних страждань у зв'язку з бездіяльністю посадових осіб Прокуратури Харківської області під час проведення перевірки в рамках кримінального провадження № 42012220030000010 за період з 26 грудня 2012 року по 28 листопада 2017 року.

Оскільки позов ОСОБА_1 по справі № 641/2390/17 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб - Голови Вищої Ради правосуддя Бенедисюка І.М., народного депутату України Капліна С.М., про відшкодування моральної шкоди за період з 26 грудня 2012 року по 12 квітня 2017 року є абсолютно ідентичним позову, заявленому в даній справі, в частині вимог про відшкодування моральної шкоди за цей же період, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження в цій частині з підстав, передбачених пунктом 3 частин и 1 статті 255 ЦПК України.

Частинами шостою, сьомою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Встановлено, що позивач звернувся з цим позовом у зв'язку з бездіяльністю Прокуратури Харківської області за період з 13 квітня 2017 року по 28 листопада 2017 року під час проведення перевірки в рамках кримінального провадження № 42012220030000010.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва Кицюк В.С. від 24 травня 2016 року зобов'язано внести відомості до ЄРДР, що містяться в заяві ОСОБА_1 від 05 квітня 2016 року стосовно вчинення кримінального правопорушення.

Відомості про кримінальне правопорушення, передбачені частиною 5 статті 214 КПК України, внесено до ЄРДР 01 червня 2016 року відповідно до вимог частин 1, 4 статті 214 КПК України, та зареєстровано кримінальне провадження № 52016000000000170.

01 червня 2016 року детективом Національного бюро Четвертого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Жувакою С.О., за дорученням начальника Першого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів Калужинського А.В., розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000170 за фактом того, що посадові особи ХНУВС використовували бюджетні кошти не з цільовим призначенням, зокрема неправомірно надавали квартири одним і тим самим особам у 2002 році.

Про початок досудового розслідування ОСОБА_1 повідомлений листом від 03 червня 2016 року за № 0413-188/17962.

Постановою прокурора Відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 07 червня 2016 року була визначена підслідність у вищевказаному кримінальному провадженні за слідчим управлінням ГУ НП в Харківській області.

Постановою Прокуратури Харківської області від 22 червня 2016 року було визначено підслідність у кримінальному провадженні № 52016000000000170 за слідчим управлінням Прокуратури Харківської області (а. с. 22-25 т. 2).

Згідно з частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірність дій або бездіяльності Прокуратури Харківської області за період з 13 квітня 2017 року по 28 листопада 2017 року під час проведення перевірки в рамках кримінального провадження № 42012220030000010.

Положеннями частин першої-третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 вказаної постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За відсутності факту вчинення протиправних дій підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди у зв'язку з бездіяльністю посадових осіб Прокуратури Харківської області під час проведення перевірки в рамках кримінального провадження № 42012220030000010 за період з 13 квітня 2017 року по 28 листопада 2017 року, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 83 ЦПК України), вірно застосував положення статей 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України та дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів підстав, передбачених статтею 1176 ЦК України, для відшкодування йому моральної шкоди, що є його процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повен судове рішення складено 21 серпня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді І.П.Коваленко

Р.М.Піддубний