ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2018 р. Справа № 922/3522/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Істоміна О.А.;

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" (вх.№927Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.04.2018 у справі №922/3522/17 (суддя Яризько В.О., повний текст ухвали складено 27.04.2018)

за заявою Колективного підприємства "Старе кафе", м.Харків,

про банкрутство, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.04.2018 у справі №922/3522/17, з урахуванням ухвали про виправлення арифметичної помилки від 27.04.2018, задоволено заяву ПАТ "Укрсоцбанк" з грошовими вимогами до боржника частково. Окремо включено до реєстру вимог кредиторів Колективного підприємства "Старе кафе" вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" у сумі 12900041,69 грн, як такі, що забезпечені іпотекою.

Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів Колективного підприємства "Старе кафе" відомості щодо майна, яке є предметом іпотеки за договорами іпотеки №805/6/18/7-907 від 04.09.2007, №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007, №805/13/18-5/8-703 від 01.08.2008, а саме: нежитлову будівлю літ."Л-3", загальною площею 910,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок №6. Включено до першої черги реєстру вимог кредиторів Колективного підприємства "Старе кафе" вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" щодо судового збору у сумі 3200,00 грн. У задоволенні заяви ПАТ "Укрсоцбанк" в іншій частині відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції мотивував її тим, що банком заявлені грошові вимоги, визначені рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2012 у справі №57/318-09 та задоволені вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», рішення не було виконано, заборгованість, наявність якої встановлено рішенням суду, не була погашена ні позичальником, ні майновим поручителем. Суд встановив, що перерахунок сум заборгованості банк здійснив з урахуванням сум, визначених вказаним рішенням суду у доларах з урахуванням курсу НБУ станом на 01.11.2017, а тому у цій частині вимог суд не погодився, оскільки сума заборгованості за кредитними договорами була зафіксована рішенням суду в гривневому еквіваленті, у зв'язку з чим дійшов висновку про безпідставність перерахунку суми заборгованості заявником по курсу долара, станом на 01.11.2017, та визнав вимоги банку у розмірі, що визначений рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2012 у справі №57/318-09 у гривневому еквіваленті. Щодо заявленого ліквідатором клопотання про застосування строку позовної давності стосовно частини заявлених банком вимог суд першої інстанції зазначив, що за умовами договорів погашення процентів повинно відбуватись щомісячно, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. Сплив позовної давності не припиняє зобов'язання і не є підставою для припинення самого права, а лише позбавляє можливості одержати судовий захист порушеного цивільного права за умови заяви сторони у спорі до винесення судом рішення. Банк здійснив донарахування процентів за кредитними договорами за періоди, що не увійшли до рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2012 у справі № 57/318-09, а саме: за період з 01.02.2011 по 21.11.2012. У зв'язку з пропуском строку позовної давності суд відхилив вимоги банку в частині донарахування комісії за договорами. Отже, суд першої інстанції визнав вимоги банку, які стягнуті рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2012 у справі №57/318-09 та у сумі 142781,57 грн пені, у сумі 64742,94 грн інфляційних втрат додатково донарахованих за кредитним договором №805/6/18/7-145 від 04.09.2007, решту вимог суд відхилив з вищенаведених підстав, а саме: у зв'язку з неправомірним перерахунком сум заборгованостей з доларового еквіваленту у гривневий з застосуванням курсу НБУ до долара, США станом на 01.11.2017, у зв'язку із пропуском строків позовної давності щодо заявлення вимог, а також неправомірним нарахуванням пені на суму в доларах США з застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Кредитор - ПАТ "Укрсоцбанк", з ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу від 24.04.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ "Укрсоцбанк" з грошовими вимогами на загальну суму 57465736,02 грн, яка складається з вимог у сумі: 45160104,48 грн, які забезпечені заставою (окремо, позачергово); 25500,00 грн (вимоги першої черги) та 236,00 грн (вимоги четвертої черги); 3200,00 грн судових витрат (вимоги першої черги); 12276695,54 грн (пеня) (вимоги шостої черги). Судовий збір - покласти на боржника.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції із порушенням норм процесуального права, невірним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Кредитор вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що сума заборгованості за договорами кредиту була зафіксована рішенням суду в гривневому еквіваленті та підлягає визнанню у розмірі, що визначений рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2012 №57/318-09, є необґрунтованими та суперечить нормам чинного законодавства. Висновки суду щодо порушення строків позовної давності та відхилення сум нарахованих відсотків, комісій апелянт вважає необґрунтованими, оскільки зі спливом позовної давності навіть за наявності рішення суду про відмову у позові з підстави порушення позовної давності зобов'язання не припиняються. Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки як сплив позовної давності до вимог кредитора за основним зобов'язанням. Також, апелянт вважає доводи суду першої інстанції щодо відхилення нарахованої пені за формулою спростовується положеннями кредитних договорів. На думку апелянта, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив ст.7 Господарського процесуального кодексу України, не взяв до відома ст.73,74,86 Господарського процесуального кодексу України. Судом першої інстанції проігноровані обставини, викладені у заяві з вимогами в поясненнях, а також докази (розрахунки заборгованості, виписки про рух коштів), які підтверджують розмір заборгованості за кредитними договорами, яка обліковується на рахунках позичальників 1,2,3 у ПАТ «Укрсоцбанк», станом на 01.11.2017.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2018 для апеляційного розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Укрсоцбанк". Встановлено строк для надання іншими учасниками справи для подання відзивів на апеляційну скаргу. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.07.2018 о 15:00 год. Зобов'язано учасників провадження у справі надати суду довідки та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи.

19.06.2018 від ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4733), в якому зазначає, що нарахування пені на відсотки, які були визначені до сплати у сумі 199372,27 грн станом на 01.09.2014, є неможливим, оскільки до таких вимог, станом на 30.11.2017, вже сплив строк позовної давності, про застосування якої ліквідатором було заявлено при розгляді справи в першій інстанції, у зв'язку з чим товариство просить апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 24.04.2018 у справі №922/3522/17 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.04.2017) скасувати у частині включення до реєстру кредиторських вимог вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 25317,55 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитним договором №805/6/18/7-145 від 04.09.2017.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018 у зв'язку з відрядженням судді Тарасової І.В. та відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Пуль О.А.

11.07.2018 Колективне підприємство "Старе кафе" надало відзив на апеляційну скаргу (вх.№5289), в якому вважає апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" незаконною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим просить оскаржувану банком ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ліквідатором не визнано вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» у сумі 286679,06 грн з огляду на те, що заявлені з порушенням строку позовної давності. Також, ліквідатор вважає правомірним висновок суду першої інстанції в частині нарахування пені, оскільки максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національний валюті України - гривні. Ліквідатор вважає правомірним визнання судом першої інстанції вимог ПАТ «Укрсоцбанк» у загальній сумі 12925777,69 грн, які внесено окремо до реєстру вимог кредиторів КП «Старе Кафе» як такі, що забезпечені заставою майна боржника, 3200,00 грн -витрати по сплаті судового збору -1 (перша) черга задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 розгляд справи відкладено на 02.08.2018 о 09:30 год.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2018 у зв'язку з відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 задоволено клопотання ПАТ "Укрсоцбанк" (вх.№5437 від 16.07.2018) про участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 02.08.2018 о 9:30 год. у справі №922/3522/17 у режимі відеоконференції. Доручено Київському апеляційному господарському суду забезпечити проведення відеоконференції у даній справі. Зобов'язано ПАТ "Укрсоцбанк" належним чином направити іншим учасникам справи копію клопотання про участь представника банку у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 02.08.2018 о 9:30 год. у справі №922/3522/17 у режимі відеоконференції, докази чого надати суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2018 у зв'язку з відпусткою головуючого судді Барбашової С.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пуль О.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А.

Відповідно до абзацу 2 частини 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 16.08.2018 на 14:00 год. Задоволено заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/3522/17 у режимі відеоконференції.

13.08.2018 від ПАТ «Укрсоцбанк» до суду надійшли письмові пояснення (вх.№6300), в яких зазначає, що вимоги забезпечених кредиторів, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, повинні визначатися у розмірі на час порушення справи про банкрутство з урахуванням положень цивільного законодавства, які регулюють виникнення зобов'язань застави (іпотеки), зокрема, статей 572,575,589 Цивільного кодексу України, ст.19 Закону України «Про заставу», ст.7.11 Закону України «Про іпотеку». Банк зазначає, що діюче законодавство про банкрутство не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із винесенням рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, про стягнення заборгованості. Розмір таких вимог встановлюється, виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предмета застави, а тому ПАТ «Укрсоцбанк» подав заяву з кредиторськими вимогами до боржника, розраховану станом на 01.11.2017. Крім того, зазначає, що Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки як сплив позовної давності до вимог кредитора за основним зобов'язанням.

14.08.2018 від Колективного підприємства «Старе кафе» до суду надійшли письмові пояснення (вх.№6350), в яких зазначено, що ліквідатором було заявлено про сплив строку позовної давності у повідомленні про результат розгляду кредиторських вимог ПАТ «Укрсоцбанк» від 14.12.2017 та в уточненому повідомленні про результат розгляду кредиторських вимог ПАТ «Укрсоцбанк» від 22.03.2018, що відображено в оскаржувані ухвалі суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2018 у зв'язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Істоміна О.А.

Учасники процесу повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 16.08.2018, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться у матеріалах справи.

У судовому засіданні, яке не відбулось у режимі відеоконференції, оскільки заявник прибув до Харківського апеляційного господарського суду, апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Ліквідатор боржника проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Колективного підприємства «Старе місто» на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною 3 ст.95 Закону про банкрутство кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Постановою господарського суду Харківської області від 14.11.2017 визнано Колективне підприємство банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено голову ліквідаційної комісії Юрченко Алісу Віталіївну, яку зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру, докази надати суду.

На офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України 14.11.2017 року оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури №47136, в якому зазначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника - один місяць з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, зазначено відомості про ліквідатора.

У зв'язку з виправленням описок, що були допущені у повідомленні, на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України 16.11.2017 було оприлюднено додаткове повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за №47193. Визначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника. Зазначено відомості про ліквідатора.

30.11.2017 ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до господарського суду Харківської області з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 56738168,58 грн (а.с.3-7, том 3), тобто заява подана без порушення встановленого Законом строку.

19.01.2018 ПАТ "Укрсоцбанк" до господарського суду Харківської області надані письмові пояснення, в яких заявник здійснив перерахунок заборгованості станом на 01.11.2017 та просить суд визнати та внести (включити) до реєстру вимог кредиторів Колективного підприємства "Старе кафе" вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк": на загальну суму 45160104,48 грн, які забезпечені заставою (окремо, позачергово). У сумі 25500,00 грн (вимоги першої черги) та 236,00 грн (вимоги четвертої черги); у сумі 3200,00 грн судових витрат (вимоги першої черги); у сумі 12276695,54 грн (пеня) (вимоги шостої черги) (а.с.185-189, том 3), які прийняті судом до розгляду.

24.04.2018 господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Як убачається з матеріалів справи, 04.09.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (у подальшому змінив назву на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", надалі - банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Альянс" укладено договір відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-145, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, що буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 16,4% річних за кредитом та комісій, у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, у межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, у сумі 3480000,00 грн з графіком зниження максимального ліміту заборгованості, встановленого пунктом 1.1.1. кредитного договору, та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 03.09.2017 (а.с.10-27, том 3).

25.12.2007 між банком та ОСОБА_3 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-221, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, що буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 13,5% річних за кредитом та комісій, у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться у додатку №1 до цього договору, у межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, у сумі 316000,00 доларів США з графіком зниження максимального ліміту заборгованості, встановленого пунктом 1.1.1. кредитного договору, та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 05.12.2017 (а.с.28-36, том 3).

Відповідно до пункту 1.1.2 додаткової угоди №5 від 22.04.2009 до договору відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-221 повернення кредиту буде здійснюватися рівними частинами, періодично - до 05 числа грудня місяця кожного року, у сумі 980000,00 доларів США, починаючи з 05.12.2008 та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 05.12.2017 на умовах, визначених цим договором (а.с.49-56, том 3).

01.08.2008 між банком та ОСОБА_4 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №805/8/18/8-102, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, що буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 15% річних за кредитом та комісій, у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, з досягненням максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, у сумі 200000,00 доларів США.

У пункті 1.1.2. договору сторони визначали, що повернення кредиту буде здійснюватися рівними частинами, періодично - до 5 числа кожного місяця; у сумі 1785,71 доларів США, починаючи з 05.09.2008 та остання сума 1786,19 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 04.12.2017 на умовах, визначених цим договором.

Банк свої зобов'язання за вказаними договорами виконав, однак позичальники не дотримались виконання взятих на себе зобов'язань.

У якості забезпечення виконання позичальниками своїх зобов'язань перед кредитором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за кредитним договором, кредитор уклав з майновим поручителем КП "Старе Кафе" іпотечні договори з предметом іпотеки: нежитлова будівля літ. "Л-3", що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Полтавський шлях, 6.

04.09.2007 між банком та Колективним підприємством "Старе кафе", яке є майновим поручителем за зобов'язаннями ТОВ "Компанія Агро-Альянс", укладено договір іпотеки №805/6/18/7-907, відповідно до умов якого КП "Старе кафе" передало в іпотеку банку в якості забезпечення виконання ТОВ "Компанія Агро-Альянс" своїх зобов'язань, будівлю, літ."Л-3", загальною площею 910,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Полтавський шлях, будинок №6 та належить КП "Старе кафе" на праві приватної власності на підставі рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2007 (справа №40/290-07) право власності на яку зареєстроване згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 21.06.2007 за реєстраційним номером 19301378, номер запису 2739 у книзі 1 (а.с.42-79, том 3).

25.12.2007 між банком та Колективним підприємством "Старе кафе", яке є майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_3, укладено договір іпотеки №805/13/18-5/7-1291 відповідно до умов якого КП "Старе кафе" передало в іпотеку банку в якості забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-221 від 25.12.2007 нежитлову будівлю літ."Л-3", загальною площею 910,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Полтавський шлях, будинок №6, та належить КП "Старе кафе" на праві приватної власності (а.с.85-91, том 3).

01.08.2008 між банком та Колективним підприємством "Старе кафе", яке є майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_4, укладено договір іпотеки №805/13/18-5/8-703, відповідно до умов якого КП "Старе кафе" передало в іпотеку банку у якості забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг №805/8/18/8-102 від 01.08.2008, нерухоме майно, яким є нежитлова будівля літ."Л-3", загальною площею 910,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, будинок № 6, та належить КП "Старе кафе" на праві приватної власності (а.с.97-101, том 3).

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2012 у справі №57/318-09 задоволені вимоги ПАТ Укрсоцбанк". Стягнуто з Колективного підприємства "Старе кафе" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 12692517,18 грн, що складається: - із заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-145 від 04.09.2007 у сумі 1220116,52 грн; - із заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-221 від 25.12.2007 у сумі 9401768,39 грн; - із заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії №805/8/18/8-102 від 01.08.2008 у сумі 2070632,27 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, літ."Л-3", загальною площею 910,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок №6, та знаходиться в іпотеці банку за іпотечним договором №805/6/18/7-907 від 04.09.2007, реєстровий №6805, іпотечним договором №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007, реєстровий №461, іпотечним договором №805/13/18-5/8-703 від 01.08.2008, реєстровий №1313, а також відшкодувати за рахунок вартості предмету іпотеки державне мито в сумі 25500,00 грн та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки: шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу - 9302430,20 грн (а.с.117-128, том 3).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 у справі №57/318-09 рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2012 залишено без змін. У постанові суд, зокрема, зазначив, що у зв'язку з неналежним виконання покладених на позичальників зобов'язань за кредитними договорами, станом на 01.02.2011, у позичальників перед банком утворилась заборгованість загальною сумою 12692517,18 грн (а.с.228-237, том 3).

Розглядаючи заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд Харківської області встановив, що вищевказане рішення суду не виконано, заборгованість, наявність якої встановлено рішенням суду, не погашена ні позичальниками, ні майновим поручителем.

Вказаним рішенням суду встановлено наявність у позичальників наступної заборгованості.

Так, ТОВ "Компанія Агро-Альянс" грошові кошти за кредитним договором не сплачує з жовтня 2009 року, внаслідок чого за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-145 від 04.09.2007, укладеного між банком та ТОВ "Компанія Агро-Альянс", заборгованість останнього становить 1220116,52 грн, з них: заборгованість за кредитом становить 953478,00 грн, заборгованість за відсотками - 199372,27 грн, заборгованість за комісіями - 31531,15 грн, пеня - 35735,10 грн.

ОСОБА_3 грошові кошти за кредитним договором не сплачує з січня 2009, внаслідок чого за договором відновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/7-221 від 25.12.2007, укладеного між банком та ОСОБА_3, заборгованість останнього становить 9401768,39 грн, з них: заборгованість за кредитом складає 882000, 00 доларів США, що в еквіваленті на гривню за курсом 7,9415 становить 7004 403,00 грн, заборгованість за відсотками - 232517,25 доларів США, що в еквіваленті на гривню за курсом 7,9415 становить 1846 535,74 грн, заборгованість за комісіями - 67925,86 грн, пеня - 482903,79 грн.

ОСОБА_4 грошові кошти за кредитним договором не сплачує з грудня 2008, внаслідок чого за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №805/8/18/8-102 від 01.08.2008, укладеного між банком та ОСОБА_4, заборгованість становить 2070632,27 грн, з них: заборгованість за кредитом складає 187500,03 доларів США, що в еквіваленті на гривню за курсом 7,9415 становить 1489031,49 грн, заборгованість за відсотками - 57364,62 доларів США, що в еквіваленті на гривню за курсом 7,9415 становить 455561,13 грн, пеня -126039,65 грн.

Банком заявлені суми кредиторських вимог до боржника за весь період прострочення, у тому числі, які встановлені вказаним рішенням суду, та здійснено перерахунок сум заборгованості, які були визначені у доларах, з урахування курсу НБУ, станом на 01.11.2017, з посилання на норми Закону про банкрутство.

Колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду, що сума заборгованості за кредитними договорами №805/6/18/7-145 від 04.09.2007, №805/6/18/7-221 від 25.12.2007, №805/8/18/8-102 від 01.08.2008 зафіксована рішенням суду в гривневому еквіваленті, у зв'язку з чим перерахунок вказаної суми заборгованості заявником по курсу долару США, станом на 01.11.2017, є безпідставним, та обґрунтовано визнав вимоги банку до боржника у розмірі, що визначений рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2012 у справі № 57/318-09, у гривневому еквіваленті.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами першою, четвертою статті 631 цього Кодексу встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 3 ст.1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З аналізу вказаних норм та умов договору витікає, що зі спливом граничного строку повернення кредитних коштів за умови невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення таких коштів, зобов'язання сторін за кредитним договором не припиняються.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, також не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільного кодексу України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 6-1252цс16 від 21.09.2016, № 6-157цс16 від 25.05.2016.

Як свідчать матеріали справи, ліквідатор не визнав частину заявлених вимог, посилаючись на те, що строк позовної давності сплив до вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-145 від 04.09.2007 та іпотечним договором №805/6/18/7-907 від 04.09.2007 у сумі 41356,02 грн, за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-221 від 25.12.2007 та іпотечним договором №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007 у сумі 6291,04 доларів США, суму заборгованості за комісіями 7499,80 грн (а.с.160-177, том 3).

З посиланням на необхідність застосування строку позовної давності звернувся ліквідатор у повідомленні та уточненому повідомленні про результат розгляду кредиторських вимог та усно у судовому засіданні у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За загальним правилом заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Таким чином, заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 № 6-2667цс16.

За змістом частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, при цьому відповідно до положень ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Таким чином, на вимоги про визнання пені застосовується позовна давність в один рік, щодо решти вимог - загальний строк позовної давності - три роки.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Умовами кредитних договорів погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Ураховуючи, що за умовами договорів погашення процентів повинно відбуватись щомісячно, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. У такому випадку перебіг позовної давності починається залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду щодо порушення строків позовної давності та відхилення сум нарахованих відсотків є необґрунтованими, оскільки зі спливом позовної давності навіть за наявності рішення суду про відмову у позові з підстави порушення позовної давності, зобов'язання не припиняються. Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки як сплив позовної давності до вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Однак такі твердження є помилковими, оскільки в оскаржуваній ухвалі господарським судом зазначено, що сплив позовної давності не припиняє зобов'язання і не є підставою для припинення самого права, а лише позбавляє можливості одержати судовий захист порушеного цивільного права за умови заяви сторони у спорі до винесення судом рішення.

Отже, судом не встановлювався факт припинення зобов'язань за кредитними договорами у зв'язку зі спливом позовної давності, а зазначено лише про наслідки застосування строку позовної давності. При цьому, апелянт не зазначає про наявність або відсутність підстав для застосування судом першої інстанції строку позовної давності.

Як убачається з розрахунків заборгованості, банк здійснив донарахування процентів за кредитними договорами №805/6/18/7-145 від 04.09.2007, №805/6/18/7-221 від 25.12.2007, № 805/8/18/8-102 від 01.08.2008 за періоди, що розглядалися судом при винесенні рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2012 у справі №57/318-09,(яким стягнуто заборгованість за кредитними договорами станом на 01.02.2011), а саме: за період з 01.02.2011 по 21.11.2012.

Судом першої інстанції зазначено, що банк припинив донарахування відсотків за заявленими кредитними договорами у 2012 році, а, отже, щодо даних вимог сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено ліквідатором.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства та обставини справи, господарський суд правомірно відхилив вимоги банку у частині донарахування відсотків за користування кредитними коштами за договором № 805/6/18/7-145 від 04.09.2007 у сумі 286679,06 грн; за договором №805/6/18/7-221 від 25.12.2007 у сумі 218625,75 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом станом на 01.11.2017 (1,00 долар США=26,862019 грн) заявлено 5872724,90 грн; за договором №805/8/18/8-102 від 01.08.2008 у сумі 34765,59 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом станом на 01.11.2017 (1,00 долар США = 26,862019 грн) заявлено 933873,28 грн.

Ураховуючи пропуск строку позовної давності, суд обґрунтовано відхилив вимоги банку у частині донарахування комісії за договором №805/6/18/7-145 від 04.09.2007 у сумі 41356,02 грн, що нарахована за період з 01.02.2011 по 21.11.2012; за договором №805/6/18/7-221 від 25.12.2007 у сумі 6291,04 дол. США, що нарахована за період з 18.04.2011 по 21.11.2012, що в еквіваленті за офіційним курсом станом на 01.11.2017 (1,00 долар США = 26,862019 грн) заявлено 168989,92 грн.

Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, а тому суд правомірно відхилив вимоги банку у частині донарахованих сум пені та інфляційних втрат на суми відсотків, що відхилені судом у зв'язку із пропуском строку позовної давності щодо їх заявлення.

Стосовно заявлених банком вимог нарахованих пені та інфляційних втрат на прострочені суми неповернутого кредиту та на несплачені суми нарахованих відсотків колегія суддів виходить з такого.

Як убачається з матеріалів справи, за договором №805/6/18/7-145 від 04.09.2007 кредит надавався у гривнях та усі нарахування відповідно здійснені у гривнях.

За вказаним договором рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2012 у справі №57/318-09 визнано та стягнуто вимоги у сумі 953478,00 грн основної заборгованості за кредитом, у сумі 199372,27 грн заборгованості за відсотками, у сумі 31531,15 грн заборгованості по комісії, 35735,10 грн пені.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав донарахування пені за період з 01.05.2017 по 31.10.2017 у сумі 117464,02 грн за несвоєчасне повернення кредиту, пені за період з 01.05.2017 по 31.10.2017 у сумі 25317,55 грн за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 199372,27 грн, інфляційних втрат за період листопад 2016 - жовтень 2017 у сумі 35696,21 грн за несвоєчасне повернення кредиту, інфляційних втрат за період листопад 2016 - жовтень 2017 у сумі 29046,73 грн за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 199372,27 грн.

За кредитним договором №805/6/18/7-145 від 04.09.2007 кредит надавався у доларах США та судом визнані вимоги банку у сумі 7004403,00 грн основної заборгованості за кредитом, у сумі 1846 535,74 грн заборгованості за відсотками, у сумі 67925,86 грн заборгованості за комісіями, 482903,79 грн пені, які стягнуті рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2012 у справі №57/318-09.

За кредитним договором №805/8/18/8-102 від 01.08.2008 кредит надавався у доларах США та судом визнані вимоги банку у сумі 1489031,49 грн основної заборгованості за кредитом, 455561,13 грн заборгованості за відсотками, 126039,65 грн пені, які стягнуті рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2012 у справі № 57/318-09.

Щодо донарахування пені за договором №805/6/18/7-145 від 04.09.2007 та договором №805/8/18/8-102 від 01.08.2008 убачається, що банком здійснено донарахування пені на суму заборгованості за кредитом та суми заборгованості за відсотками за період: з 01.11.2016 по 31.10.2017, при цьому банком при розрахунку застосована подвійна облікова ставка НБУ до сум заборгованостей, що були визначені у доларах США, а отриману суму пені у доларах США переведено в національну валюту за курсом НБУ станом на 01.11.2017.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення вимоги щодо нарахування пені за вказаною формулою, оскільки таке нарахування суперечить вимогам діючого законодавства.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно положень Закону України "Про Національний банк України" облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів. Національний банк здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

Діючим законодавством України передбачено застосування облікової ставки Національного банку України саме щодо грошових зобов'язань, визначених у національній валюті - гривні, при цьому, не передбачено встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти.

Отже, колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції про визнання вимог банку у сумах, які стягнуті рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2012 у справі № 57/318-09 та в сумі 142781,57 грн пені, у сумі 64742,94 грн інфляційних втрат додатково донарахованих за кредитним договором №805/6/18/7-145 від 04.09.2007, решту вимог господарський суд обґрунтовано відхилив у зв'язку з неправомірним перерахунком сум заборгованостей в гривню із застосуванням курсу НБУ до долара США станом на 01.11.2017, у зв'язку із пропуском строків позовної давності щодо заявлення вимог, а також неправомірним нарахуванням пені на суму в доларах США з застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Колегія суддів вважає вищевказаний висновок обґрунтованим і зазначає, що його не спростовано ПАТ "Укрсоцбанк" у ході апеляційного провадження.

Будь-яких інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, апелянтом не наведено.

Отже, апелянтом не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у розумінні ст.76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували посилання на те, що процесуальні дії суду щодо визнання сум заборгованості за кредитними договорами в гривневому еквіваленті та у розмірі, визнаному рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2012 у справі №57/318-09, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника.

Згідно зі ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини 1 ст.11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно з положеннями частини 8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Боржник - КП "Старе кафе" є майновим поручителем та відповідає перед банком за виконання зобов'язань основних позичальників лише у межах вартості майна, що є предметом іпотеки, а отже визнані вимоги є такими, що забезпечені іпотекою та підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів.

На підставі вищенаведеного, господарський суд Харківської області обґрунтовано частково задовольнив заяву ПАТ "Укрсоцбанк" з грошовими вимогами до боржника.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема: ст.7 Господарського процесуального кодексу України «Рівність перед законом та судом»; колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали врахований принцип правової рівності, оскільки усі, хто знаходяться в однаковому становищі, мають рівні права, свободи та обов'язки і є рівними перед законом і судом.

При цьому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області у відповідності до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції наведеним вище вимогам відповідає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 24.04.2018 у справі №922/3522/17 - без змін.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275-276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд; -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.04.2018 у справі №922/3522/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21.08.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя О.А.Істоміна