Справа № 306/3506/15-ц

У Х В А Л А

15 серпня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ФАЗИКОШ Г.В., БИСАГИ Т.Ю.

при секретарі ПИЛИП Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді заяву відповідача ОСОБА_2 про роз'яснення рішення Апеляційного суду Закарпатської області у складі суддів Кондора Р.Ю., Фазикош Г.В. і Бисаги Т.Ю. від 3 квітня 2017 року у справі № 306/3506/14-ц за позовом прокурора Свалявського району Закарпатської області В. Свистака в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області до ОСОБА_2 про знесення самовільно збудованої будівлі та звільнення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 03.04.2017 апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області І. Сендака, який діяв в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, задоволено, рішення Свалявського районного суду від 19 січня 2016 року скасовано, позов прокурора Свалявського району Закарпатської області В. Свистака в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області до ОСОБА_2 про знесення самовільно збудованої будівлі та звільнення земельної ділянки задоволено, зобов'язавши ОСОБА_2 знести самочинно збудовану будівлю, розміщену на прибудинковій території АДРЕСА_1, та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0094 га.

Стягнуто з ОСОБА_2 487,20 грн судового збору в дохід держави та 535,92 грн у рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору на користь Прокуратури Закарпатської області.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про роз'яснення рішення від 03.04.2017. Заяву мотивує, зокрема, тим, що у справі виданий один виконавчий лист, при цьому, стягувачами зазначені дві юридичні особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю та Свалявська міська рада, а виконання по відношенню до стягувачів є різним. Судове рішення ухвалене на користь Інспекції ДАБК, яка ліквідована. Рішення є не зовсім зрозумілим у резолютивній частині стосовно того, які саме вимоги необхідно усунути і на користь кого. Просить роз'яснити рішення суду на предмет того, на користь якого позивача слід вчинити кожну дію і хто з позивачів управі вимагати примусового виконання судового рішення.

Заслухавши суддю, думку прокурора Романа М.С., який вказував на безпідставність і необґрунтованість заяви, оскільки рішення суду є зрозумілим і роз'яснення не потребує, розглянувши заяву за правилами ст. 271 ч. 3 ЦПК України у відсутність інших учасників процесу, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Рішенням Свалявського районного суду від 19.01.2016 у позові було відмовлено (а.с. 111-113 т. 1).

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом 03.04.2017 ухвалено рішення, зміст резолютивної частини якого викладено вище (а.с. 10-15 т. 2).

Відповідно до ст. 221 ч. 1 ЦПК України в редакції, яка була чинною на час ухвалення рішення апеляційним судом, якщо рішення суду є незрозумілим, зокрема, для осіб, які брали участь у справі, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Редакцією ЦПК України, що набрала чинності з 15.12.2017 і підлягає застосуванню на час розгляду заяви про роз'яснення рішення суду, це питання регулюється загалом аналогічно: за заявою, зокрема, учасників справи суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення (ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 271 ч. 1).

У зв'язку з оскарженням рішення Свалявського районного суду від 19.01.2016 апеляційний суд встановленим порядком перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, і прийняв відповідне рішення щодо вимог позову, які розглядалися судом першої інстанції та були предметом перегляду апеляційним судом (ст.ст. 214, 215, ст. 303 ч. 1, ст. 304 ч. 1, ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 відповідної редакції ЦПК України). Рішення апеляційного суду від 03.04.2017 є чітким і зрозумілим, містить вичерпну і детальну мотивацію, на підставі якої сформульовано резолютивну частину рішення, зміст рішення доведений до учасників процесу, які, оцінюючи зміст усіх частин рішення у взаємозв'язку, мають можливість зробити з нього відповідні висновки. Поза іншим, у рішенні апеляційного суду прямо вказано на взаємопов'язаність вимог щодо знесення самочинного будівництва та звільнення земельної ділянки та на відповідну правову позицію територіальної громади в особі представницького органу місцевого самоврядування (мотивувальна частина рішення, абзаци другий і третій на сторінці 6 рішення, а.с. 15 т. 2). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.10.2017 рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 03.04.2017 залишено без змін (а.с. 66-67 т. 2).

Тобто, зі змісту судового рішення ясно і однозначно випливає, що самочинно збудована будівля, розміщена на прибудинковій території АДРЕСА_1, має бути знесена, а самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,0094 га має бути звільнена, при цьому, зазначені дії є взаємопов'язаними та взаємозалежними, знесення будівлі є способом звільнення земельної ділянки. Звільненню підлягає земельна ділянка, що належить територіальній громаді, від імені якої діє Свалявська міська рада і яка вимагала задоволення позову в повному обсязі: знесення самочинного будівництва і, відповідно, звільнення в такий спосіб земельної ділянки, в чому і полягав сенс і предмет позову для територіальної громади в особі її представницького органу. Тож не може викликати жодних сумнівів, що цей орган місцевого самоврядування вправі вимагати виконання рішення суду в повному обсязі одночасно і за реальними обставинами та характером справи для роз'єднання в часі, способі та адресаті виконання рішення суду підстав немає. Протилежне перешкоджатиме реальному виконанню рішення суду та досягненню мети правосуддя - реального результату щодо захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналогічні положення щодо обов'язковості виконання на всій території України судового рішення, що набрало законної сили, встановлені й частиною 1 статті 14 ЦПК України, а частина 2 цієї статті містить правило, відповідно до якого невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (у редакції на час розгляду справи апеляційним судом), що відповідає положенням ст. 18 чинної редакції цього Кодексу.

Рішення суду, що набрало законної сили, за заявою особи, на користь якої воно ухвалено, звертається до виконання (відповідно, ст. 368 і ст. 431 ЦПК України). Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у «пілотному» рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн.

У цьому контексті доводи заяви, які стосуються правового статусу та функціонування Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області не мають значення для реального виконання рішення в повному обсязі на вимогу Свалявської міської ради, яка саме і є позивачем, уповноваженим і зацікавленим в такому виконанні.

Таким чином, доводи заяви є необґрунтованими, надуманими, не враховують дійсних обставин справи та змісту рішення апеляційного суду. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, зловживання процесуальними правами недопустиме, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання виконанню судового рішення (ст. 27 ч. 3 і ст. 44 відповідних редакцій ЦПК України).

Відтак, підстав для роз'яснення рішення апеляційного суду немає, тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 271 ч.ч. 1, 4, ст. 368 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про роз'яснення рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 3 квітня 2017 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 20 серпня 2018 року.

Судді