Справа № 761/26519/23

Провадження № 1-кп/761/3289/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22023000000000511, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2023 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

установив:

26.07.2023 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22023000000000511, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 21.11.2023 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст.314-316 КПК України.

Позиція, клопотання, скарги і заяви учасників судового провадження у підготовчому судовому засіданні.

Прокурор ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні просила продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначила, що більш м`які запобіжні заходи не можуть бути обрані, оскільки не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Крім того, прокурор зазначила, що орган досудового розслідування у даному кримінальному провадженні знаходиться в Шевченківському районі, відтак вказане провадження підсудне саме Шевченківському районному суду міста Києва, враховуючи положення ст. 615 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, адвокат заявив клопотання про направлення матеріалів кримінального провадження № 22023000000000511 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України до Київського апеляційного суду для вирішення питання про звернення з відповідним поданням до колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду з приводу направлення крмінального провадження до Херсонського міського суду Херсонської області за підсудністю.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.

Положення закону, яким керувався суд.

З норм статті 314 КПК України вбачається, що після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року (зі змінами та доповненнями № 341/2022 від 17.05.2022).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 14 квітня 2022 року №2201-ІХ, у розділі IX-1 назву та статтю 615 викладено в іншій редакції.

Так, положеннями ч. 9 ст. 615 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.

Згідно положень ч. 3 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою .

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Висновки та мотиви суду.

Вислухавши думки учасників судового провадження, вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на таке.

Виходячи із загальних визначень вказаних понять, слід відмітити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Так, в обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду, прокурор наводить наступні доводи: тяжкість як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, а тому, з метою його уникнення, ОСОБА_3 може переховуватися від суду.

Враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, а також дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, суд, приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні продовження існування ризику можливості обвинуваченим переховуватися від суду.

При цьому, враховуючи обізнаність обвинуваченого щодо деяких даних про учасників кримінального провадження, останній може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Крім того, суд також приходить до переконання про продовження існування на даний час ризику того, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у зв`язку з тим, що на даний час вторгнення Російської Федерації на територію України триває.

Водночас, суд вважає недоведеним ризик знищення або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування закінчено, призначено підготовче судове засідання по розгляду обвинувального акту.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Судом враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , його вік, стан здоров`я, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя, з урахуванням чого суд не знаходить підстав для застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, оскільки враховуючи наявні ризики, підвищену суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, в даному випадку загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу.

Слід зазначити, що судом не встановлено обставин, що за станом здоров`я обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору.

Крім того, суд зазначає, що будь-який інший запобіжний захід до обвинуваченого застосувати неможливо, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою, а отже застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, як не є можливим згідно з процесуальними нормами, так і не буде достатнім для стримування ризиків не процесуальної поведінки, передбачених ст. 177 КПК України.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, з огляду на високий ступінь встановлених ризиків, застосування застави у даному випадку також не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв`язку з чим застава не застосовується.

Отже, суд вважає доведеним наявність, заявлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує прокурор, у зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню, оскільки, в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.

Під час підготовчого судового засідання суд вирішує питання, передбачені ч. 3 ст. 314 КПК України, зокрема, направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Слід зазначити, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, яке вчинено у місті Херсон, тобто за межами територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду міста Києва.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним із проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

За таких обставин, з метою недопущення порушення правил територіальної підсудності, з урахуванням правил, визначених ст. ст. 32, 34 КПК України, враховуючи позицію сторони захисту, в даному конкретному випадку, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 111-2 КК України, підлягає направленню до Київського апеляційного суду для вирішення питання про звернення з відповідним поданням до колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду для вирішення питання визначення підсудності у даній справі в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 314-315, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд

постановив:

Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави, тобто до 08 лютого 2024 року включно.

Обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000511, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2023, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про звернення з відповідним поданням до колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду для вирішення питання визначення підсудності у даній справі в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1