КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 750/14115/18-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3585/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,

при секретарі Пановій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання поруки припиненою, скасування постанови та припинення виконавчих дій,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Мальцева Д.О.,-

встановив:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.

Після уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила: визнати поруку позивача по кредитному договору № 014/1343/5/07229 між ПАТ «ЕрстеБанк» та ОСОБА_2 припиненою з 07 листопада 2018 року; скасувати постанову Центрального відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції від 07 серпня 2013 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «ЕрстеБанк» та припинити виконавчі дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 листопада 2007 року між ПАТ «ЕрстеБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким позивач виступила поручителем.

Позичальник умови договору не виконав у повному обсязі. Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення залишку суми боргу у розмірі 20 804, 41 доларів США.

25 червня 2013 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 20 804, 41 доларів США.

07 серпня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1

07 листопада 2018 року ПАТ «Фідобанк», який є правонаступником АБ «Факторіал-Банк», ПАТ «СЕБ Банк», ПАТ «ЕрстеБанк» відступив право вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що банком порушено права позивача як поручителя, оскільки вказаним договором відступлення прав вимоги збільшено фактично обсяг відповідальності поручителя. Вважає, що порука має бути визнана припиненою.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року позовні вимоги залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду від 26 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу головний державний виконавець Шурубенко О.М. просить відмовити скаржнику у задоволенні її вимог. Зазначає, що рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 боргу не виконано.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не підтверджено збільшення обсягу її зобов`язань за договором поруки та не надано доказів, що рішення суду було виконано нею у повному обсязі. Суд зазначив, що звернення позивача з вказаним позовом про визнання поруки припиненою, тобто відсутності права вимоги у відповідача як кредитора та кореспондуючого обов`язку позивача не є належним способом захисту. Позовна вимога в частині скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є похідною вимогою від вимоги про визнання поруки припиненою, а тому також не підлягає задоволенню.

Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна.

Встановлено, що 29 листопада 2007 року між ПАТ «ЕрстеБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір. ОСОБА_1 виступила поручителем.

Позичальник умови договору не виконав у повному обсязі. Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення залишку суми боргу у розмірі 20 804, 41 доларів США.

25 червня 2013 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 20 804, 41 доларів США.

07 серпня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , про відрахування 20 % з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику, після відрахування податків та розподілити стягнуті з боржника суми та черговість задоволення вимог стягувачів у відповідності до ст. ст. 43, 44 Закону України «Про виконавче провадження».

07 листопада 2018 року ПАТ «Фідобанк», який є правонаступником АБ «Факторіал-Банк», ПАТ «СЕБ Банк», ПАТ «ЕрстеБанк» відступив право вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс».

14 листопада 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» надіслало ОСОБА_2 повідомлення про відступлення прав вимоги за Вих. № 77. Загальна сума боргу становить 568 603 грн 86 коп.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що виконувала рішення суду протягом 5 років та 4 місяців, оскільки з її заробітної плати виконавцем здійснювались щомісячні відрахування у розмірі 20 % від доходу. Вважає, що після укладення договору про відступлення права вимоги, обсяг відповідальності позивача як поручителя збільшився, а тому порука повинна бути визнана припиненою з моменту укладення такого договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, одним з яких є сплата неустойки.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Тобто закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

Встановлено, що рішенням суду з ОСОБА_1 стягнуто кредитну заборгованість.

Судом видано виконавчий лист.

Виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» відкрито на суму 20 804, 41 доларів США.

На час розгляду справи рішення суду виконується.

Будь-яких доказів на підтвердження збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_1 за договором поруки, остання не надала.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору поруки припиненим у відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не повідомлено про укладення договору відступлення права вимоги за кредитним договором, колегія суддів відхиляє, оскільки на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом невірно встановлено фактичні обставини справи, колегія суддів відхиляє, оскільки відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтувань вимог, наведених у позовній заяві. ОСОБА_1 , звертаючись до суду, просила визнати поруку припиненою, посилаючись саме на збільшення обсягу її відповідальності (ч. 1 ст. 559 ЦК України).

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Так, звертаючись до суду із названим позовом, ОСОБА_1 заявляла вимоги про скасування постанови Центрального відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції від 07 серпня 2013 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «ЕрстеБанк» та припинення виконавчих дій.

З урахуванням вищенаведених вимог закону, вказані вимоги не підлягають розгляду в суді в порядку позовного провадження, оскільки для оскарження дій державного виконавця передбачений інший порядок.

З огляду на це, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», Центральний відділ Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови та припинення виконавчих дій провадження підлягає скасуванню із закриттям провадження в цій частині.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. ст. 255 та 257 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року в частині вимог про скасування постанови та припинення виконавчих дій слід скасувати із закриттям провадження у справі. В іншій частині позовних вимог рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 377, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», Центральний відділ Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови та припинення виконавчих дій скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», Центральний відділ Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови та припинення виконавчих дій закрити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст складено 21 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.В.Кулікова

С.Г. Музичко