25.12.23

33/812/557/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 489/6542/23 Головуючий у місцевому судді Гриненко М.В.

Провадження № 33/812/557/23 Головуючий у апеляційному суді Темнікова В.І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        25 грудня 2023 року Миколаївський апеляційний суд у складі:

   головуючого  судді      -    Темнікової В.І.,

   за участю секретаря   -  Горенко Ю.В.,

особи, що притягується до адміністративної відповідальності –

ОСОБА_1 , його захисника – Ткачук Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Ткачук Ганни Миколаївни на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2023 року, якою

        ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік,-

в с т а н о в и в:

Відповідно до постанови судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2023 року, 15 жовтня 2023 року о 08.10 год. в м. Миколаєві по вул. Новозаводська, 5, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ауді А6» д.н.з.  НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння (млява мова, бліда шкіра обличчя, розширені зіниці очей), в порушення вимог п. 2.5 ПДР України, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, а також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн в дохід держави.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, захисник Абакіна Є.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2023 року, скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова проголошена 24 листопада 2023 року, з апеляційною скаргою, захисник Абакіна Є.В. звернулась 04 грудня 2023 року, тобто з урахуванням вихідних днів у встановлений законом строк.

За таких обставин відсутні підстави для вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Посилаючись на положення ч. 1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 p., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 p., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), захисник вважає, що направлені до суду матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

На думку апелянта, суд першої інстанції невірно дійшов висновку щодо доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та взагалі не надав оцінку наданим доказів відповідно до вимог законодавства, не дослідив відповідність складених матеріалів нормам законодавства.

Вказує, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен містити безпосередньо відомості про особу, яку притягують до адміністративної відповідальності, які повинні відповідати реальним анкетним даним цієї особи. В даному випадку судом не надано оцінку тому, що документ, ідентифікуючий особисті данні ОСОБА_1 відсутній та відомості, внесені до протоколу, нічим не підтверджені ( прим.: ім`я особи). Судом не взято до уваги, що особа правопорушника не перевірена і не встановлена. В судовому засіданні ОСОБА_1 звернув увагу суду, що він точно не пам`ятає як в паспорті на українській мові записано його ім`я, « ОСОБА_2 чи ОСОБА_2 ». В військовому квитку, що був наданий до суду для ідентифікації, запис зроблено російською мовою.

Тож на думку апелянта, судом не перевірено правильність та відповідність анкетних даних особи, що притягається до відповідальності та особи, на яку склали протокол. В судовому засідання в усній формі було звернено на це увагу, однак належної оцінки даному суд не надав.

Також вказує, що відеозапис, наданий як доказ працівниками поліції, складається з двох частин. В одній частині - зафіксовано рух автомобіля та зупинка, а саме : транспортний засіб працівників поліції зупинився позаду транспортного засобу ОСОБА_1 . В іншій частині - автомобіль, що стоїть в іншому місці, недалеко від місця зафіксованого в першій частині відео і транспортний засіб працівників поліції стоїть вже попереду автомобіля ОСОБА_1 .

Вважає, що це свідчить про те, що перевіривши ОСОБА_1 на ознаки сп`яніння під час першої зупинки та будучі обізнаними, що той спішить додому бо дома сама маленька дитина і в разі пропонування пройти огляд в медичному закладі звичайно відмовиться, працівники поліції таким чином вирішили збільшити показники виявлених правопорушників. Так, оглянувши ОСОБА_1 вони його відпускають, а потім через 15 хв зупиняють неподалеку, де складають протокол за відмову від проходження огляду.

Відео розпочинається з моменту коли працівники поліції їдуть позаду автомобіля ОСОБА_1 , час 07:56 год, дата 15.10.2023. о 07:58 год. ОСОБА_1 зупиняється, за ним зупиняється транспортний засіб працівників поліції. Зупинка обох транспортних засобів зафіксована на відео. Відеозапис на цьому закінчується. Далі відеозапис розпочинається о 08:14, коли автомобіль ОСОБА_1 вже перебуває в іншому місці дороги (біля труби), а транспортний засіб працівників поліції попереду його автомобілю. Працівники поліції на відеозаписі ведуть себе так, як начебто вони перший раз зупинили ОСОБА_1 . Однак, під час розмови на питання працівника поліції щодо наявності паспорту, на відповідь ОСОБА_1 «не маю», працівник поліції самостійно продовжує «.. так как востанавливаете..» Дане свідчить, що спілкування з ОСОБА_1 вже мало місце та працівники поліції були освідомленні, що той поспішає до дитини.

Далі, працівники поліції перераховують формальні ознаки стану наркотичного сп`яніння, посилаючись що у ОСОБА_1 порушення мови, бліда шкіра обличчя та розширені зіниці ока. Однак, з огляду на відеозапис, ОСОБА_1 поводиться адекватно, порушення мови не має, нервує, так як поспішає. Жодних однак наркотичного сп`яніння не має. Про те, що зіниці його очей начебто не реагують на світло, останній заперечив вказаний факт, однак поліцейський не зазначив будь-яких інших вказаних у протоколі ознак наркотичного сп`яніння та не зафіксував їхню наявність в особи будь-яким чином. Натомість ОСОБА_1 поводив себе природньо та ґрунтовно відповідав поліцейському на його питання, заперечував припущення поліцейського про перебування його у стані наркотичного сп`яніння та відсутність реагування зіниць очей на світло.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, п. 5 розділу II передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об`єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема зафіксувати їх за допомогою відеозапису.

Так як відеозапис складається з двох відеозаписів, на одному з яких зафіксовано рух автомобілю ОСОБА_1 , а на іншому спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , але вже в іншому місці, то таким чином, працівниками поліції недотримано вимоги КУпАП та інших нормативних актів, зокрема Інструкції № 1026 щодо порядку фіксування безпосередньо керування особою транспортним засобом та/або фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Якщо відео «розбите» на декілька частин, це порушення Закону України «Про національну поліцію» і Інструкції з фото та відеофіксації правопорушення (затвердженої Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026), якою керуються працівники поліції. Отже, за таких умов суд не може визнати такий доказ (відео) належним та допустим.

Крім того, в протоколі зазначено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «з ознаками наркотичного сп`яніння», а не в стані «наркотичного сп`яніння», як визначено в ст.130 КУпАП та в п. 2.5. ПДР України (Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів). Таким чином, склад правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 та зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ст.130 КУпАП та п. 2.5 ПДР України.

В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, тоді як нормою ст.130 КУпАП визначено що особа може бути притягнена до відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Диспозицією ст.130 КУпАП не передбачено медичний огляд, а лише маються посилання на встановлений порядок огляду. Оскільки склад зазначеного в протоколі правопорушення не відповідає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, тобто правопорушенням не являється, водій не може бути притягнений до відповідальності на підставі зазначеної норми. Дане анулює склад правопорушення п. 2.5. ПДР та ч. 1 ст.130 КУпАП України.

Також апелянт зауважує, що виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП), у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП. В даному випадку протокол не може бути належним доказом, так як не відповідає вимогам ст.256 КУпАП.

Крім того, аналізуючи направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 15.10.2023 звертає увагу на те, що в направленні відсутні будь які відомості щодо отримання ОСОБА_1 даного направлення; як і відомості щодо, наприклад, відмови від підпису, в разі його вручення. Дане свідчить виключно про те, ніяке направлення для проходження огляду на стан сп`яніння в передбаченому законом порядку, ОСОБА_1 не надавалося. Жодних роз`яснень щодо самостійного проходження огляду протягом 2 годин з моменту складання протоколу також не було. На відео відсутнє будь яке посилання на направлення, в розмові з поліцейським жодного разу дане направлення не згадується. Вважає, що направлення було виписане працівниками поліції значно пізніше, ніж складання протоколу. Судом першої інстанції взагалі не надано оцінку законності складання такого направлення.

До того ж вказує, що ст. 266 КУпАП України передбачає, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія та може бути допущена до керування цим транспортним засобом. Жодної відмітки, жодної розмови щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не було.

Отже, водія ОСОБА_1 не було відсторонено від керування, що нівелює наявність стану сп`яніння або ж свідчить про невідповідність оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що судом не досліджені та не перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та рішення суду не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов до наступного.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

       Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).

       Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно пункту 2.9-А Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі – Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно диспозиції якої адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно постанови судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність, як уже зазначалося раніше, настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі наркотичного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП.

Згідно частин 2, 3, 6 ст. 266 КУпАП  огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, врегульований також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі – Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку, пункту 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), якими є порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункт 4 Розділу І Інструкції № 1452/735).

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.п. 8,10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме – відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 560019 від 15 жовтня 2023 року та доданими до протоколу направленням на огляд, поясненнями водія, відеозаписом з бодікамери 4080  4656.

       Так, згідно положень ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвище, адреса свідків і потерпілих, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інше. Протокол підписується особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідками та потерпілими. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 560019 від 15 жовтня 2023 року, дані, відображені в якому, враховуючи положення ст. 251 КУпАП, є доказом, 15 жовтня 2023 року о 08 год. 10 хв. в м. Миколаїв Інгульський район вул. Новозаводська, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ауді» н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме : млява мова, бліда шкіра, розширені зіниці очей. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством  порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений. Вказаними діями,  порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність.

Отже, в протоколі зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В протоколі зазначено, що відеозапис здійснювався на бодікамеру 4080 та 4656, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що посвідчення водія не вилучалось та тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавалось.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував, що саме він був зупинений працівниками поліції 15 жовтня 2023р. і саме стосовно нього складався протокол про адміністративне правопорушення, що на вимогу працівників поліції він надав тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом для встановлення особи та техпаспорт на транспортний засіб.

Таким чином, складений працівником поліції щодо ОСОБА_1 протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.

Крім того, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом скористався, та надав письмові пояснення на окремому аркуші.

В поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що рухався на автомобілі по вулиці Новозаводській, його зупинили працівники поліції, оскільки він не увімкнув покажчик повороту. Під час спілкування з ним, вони повідомили, що він під впливом наркотичних речовин і запропонували пройти освідування, на що він повідомив, що зараз не може так як йому зателефонувала дружина і повідомила, що дитина залишилась одна дома і погано себе почуває. Тому не має такої можливості пройти огляд.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції в повній мірі дотримано вимоги Інструкції, приписами якої встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів.

Так, відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), якими є порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

З відеозапису вбачається, що працівник поліції виявив у ОСОБА_1 такі ознаки наркотичного сп`яніння як млява мова, бліда шкіра, розширені зіниці очей.

За такого, поліцейським обґрунтовано було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, 15 жовтня 2023 року о 08.10 год. ОСОБА_1 направлено на огляд до закладу охорони здоров`я, а саме до КНП МОЦПЗ МОР, у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння : млява мова, бліда шкіра обличчя, розширені зіниці очей.

Факт відмови ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі підтверджений дослідженим судом відеозаписом, проведеним працівниками поліції, на якому зафіксовано як працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що він відповів відмовою.

Так, з відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль, оскільки при повороті він не увімкнув покажчик повороту, за кермом знаходився чоловік. Водій на вимогу працівника поліції надав документи на автомобіль та тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом для встановлення особи.

Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили в нього ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповів відмовою. Пояснюючи це тим, що він поспішає додому оскільки в нього дома залишилась одна маленька дитина, яка себе погано почуває, а очі в нього такі, оскільки він працює таксистом і цього дня почав працювати з п`яти ранку.

Працівник поліції роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду та ще раз запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, на що водій відповів відмовою та ще раз сказав, що йому потрібно їхати.

Після чого працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду на нього буде складено протокол по ст. 130 КУпАП, та роз`яснив йому права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, на що ОСОБА_1 знов відповів категоричною відмовою.

Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме, відмовою ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у передбаченому законом порядку.

     В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив те, що він відмовився пройти огляд у встановленому законом порядку в медичному закладі, проте наполягав, що зробив це вимушено, так як потрібно було їхати додому, де залишилася онука його співмешканки, яка тимчасово була вимушена йти на роботу.

Відеозапис підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "По національну поліцію". Відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність наявних в матеріалах справи та досліджених судом доказів свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки ними доведено порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху щодо обов`язку водія на вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння.

При цьому апеляційний суд враховує, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Зазначені вище докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про справі щодо ОСОБА_1 .

Також, апеляційний суд наголошує, що відповідно до норм законодавства пройти огляд на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння є обов`язком особи, яка керує транспортним засобом. При цьому не має значення для правової кваліфікації дій такої особи як адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, мотиви та причини відмови від проходження такого огляду.

Стосовно посилання апелянта на те, що з відеозапису вбачається, що у ОСОБА_1 відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, що він поводить себе адекватно, ґрунтовно відповідав на запитання поліцейського, апеляційний суд зазначає, що відповідно статей 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», статей 130, 255, 266 КУпАП, вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», поліцейський є спеціально уповноваженою особою для зупинки транспортного засобу та виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що водій у відповідності до п. 2.5 ПДР зобов`язаний пройти огляд на стан сп`яніння, незалежно від того чи перебуває він у такому стані, з метою або встановлення стану сп`яніння, або для зняття обгрунтованої підозри, яка виникла у поліцейського на підставі виявлених ним ознак.  ОСОБА_1  не наділений правом оцінки дій поліцейських щодо їх правомірності. Він зобов`язаний був, як водій, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння та уразі незгоди з діями поліцейських, оскаржити їх у встановленому законом порядку. Однак він відмовився від проходження огляду.

Факт виявлення у  ОСОБА_1 таких ознак наркотичного сп`яніння як млява мова, бліда шкіра обличчя та розширені зіниці очей підтверджується відображенням цих ознак у складеному протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того викладені ознаки сп`яніння, виявлені поліцейськими в результаті огляду водія ОСОБА_1 , зазначені у направленні на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння до медичного закладу та озвучені поліцейським під час спілкування з ОСОБА_1 .

За такого матеріали, наявні у справі, підтверджують наявність у поліцейських підстав для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а не в стані наркотичного сп`яніння, як це передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП та п. 2.5 ПДР України є безпідставними.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено у якості окремих складів адміністративного правопорушення, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.        

При цьому, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції особи, яка керує транспортним засобом, наступає незалежно від того, чи перебувала ця особа у стані сп`яніння під час керування транспортним засобом, чи лише мала ознаки сп`яніння.

У даному випадку водій ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. У такому випадку в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені поліцейським, та дії водія щодо ухилення від огляду зазначаються у протоколі, як це передбачено п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду № 1103 та п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Зазначено в фабулі правопорушення, викладеній в протоколі про адміністративне правопорушення також про те, що ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи сторони захисту про необхідність вручення ОСОБА_1 примірника направлення на огляд водія до медичного закладу, складання його пізніше, оскільки у відповідності до вимог законодавства направлення на огляд водія до медичного закладу має правове значення для лікаря медичного закладу, який повинен провести медичний огляд, і не впливає на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який відмовився проходити такий огляд на вимогу поліцейського, а факт складення такого направлення свідчить про дотримання процедури огляду водія загалом.

Як вже зазначалось, в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія ОСОБА_1 .

Доводи захисника проте, що водій ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, оскільки це підтверджується відеозаписами з бодікамери поліцейського також є безпідставними, оскільки в протоколі складеному відносно ОСОБА_1 та підписаному ним власноручно вказано, що його відсторонено від керування транспортним засобом, а те, що це не зафіксовано на відеозаписі не свідчить, що такого відсторонення не було.

         Більш того, правомірність дій працівників поліції щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом, не входить до предмету доказування за ч. 1 чт. 130 КУпАП.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відомості внесені до протоколу нічим не підтверджені, а особа правопорушника не перевірена та не встановлена, то апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно положень ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як зафіксовано на відеозаписі, водій ОСОБА_1 надав працівникам поліції тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, пояснивши при цьому, що посвідчення водія відсутнє, оскільки він потрапив в ДТП, а його паспорт було втрачено та до сих пір відновлюється.

Таким чином, особу правопорушника встановлено на підставі тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, про що зазначено в протоколі та в направленні на огляд водія до медичного закладу.

Протокол про адміністративне правопорушення складено на  ОСОБА_1 , який, як вже зазначалось, підписаний ним без будь– яких зауважень. При цьому, як в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі,  ОСОБА_1  не заперечував, що саме він керував транспортним засобом 15 жовтня 2023 року в 08 год. 10 хв., був зупинений працівниками поліції, та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а лише  зазначав що не пам`ятає як на українській мові в його паспорті зазначено « ОСОБА_2  або ОСОБА_2 », що не впливає на доведеність вини правопорушника в інкримінованому адміністративному правопорушенні та не спростовує, що особою, яка вчинила правопорушення є саме ОСОБА_1 . Доказів зворотного матеріали справи не містять. Більш того, в апеляційній скарзі, захисником також вказано, що апеляційну скаргу подано в інтересах правопорушника ОСОБА_1 .

З приводу доводів апеляційної скарги про неналежність та недопустимість як доказу у справі відеозапису, оскільки він не є безперервним, складається з двох частин, на одній частині зафіксовано рух автомобіля та як автомобіль ОСОБА_1 зупинився, а на іншому – спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 в іншому місці що свідчить про недотримання Інструкції №1026 щодо порядку фіксування безпосереднього керування особою транспортним засобом та фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, слід зазначити наступне.

Так, відповідно вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

          Відеозапис долучений до протоколу дійсно складається з двох частин, на одній частині зафіксовано рух та зупинка автомобіля ОСОБА_1 , а на другому – відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

        В той же час ОСОБА_1  ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі чи в суді апеляційної інстанції не заперечував, що саме він керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. З другої частини відеозапису чітко вбачається як ОСОБА_1  неодноразово відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, як працівником поліції водію роз`яснені його права та наслідки відмови від проходження огляду, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та є допустимим доказом згідно положень ст.251 КУпАП. Ця частина запису є безперервною. Зафіксовано на відеозаписі також діалог правопорушника та працівників поліції щодо причин зупинки транспортного засобу.

Апеляційний суд вважає, що зафіксовані відеозаписом обставини, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з відеореєстратора службового автомобіля поліції та нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

       Доводи апеляційної скарги, про те що працівники поліції зупиняли автомобіль ОСОБА_1  двічі з різницею в 15 хв., що свідчить проте що вони вже з ним спілкувались та знали що він поспішає додому, фактично є припущенням захисника, не підтвердженим належними доказами у справі, та

ні як не спростовує доведеність вини правопорушника в інкримінованому адміністративному правопорушенні.

Приймаючи рішення у справі, апеляційний суд враховує також те, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен з`ясувати вплив цих порушень на ті, чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

При цьому порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.

Розглядаючи справу, суд зобов`язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з`ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень на достовірність отриманих відомостей.

У даній справі встановлення особи на підставі тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом та не безперервно проведений відеозапис під час фіксації правопорушення працівниками поліції, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, не впливають на можливість встановлення фактичних обставин скоєного правопорушення та особи, яка його скоїла, а тому не є безальтернативною підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, неналежними та недопустимими доказами у справі та скасування постанови суду.

Враховує апеляційний суд також практику Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Хан проти Сполученого Королівства», ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку суд повинен вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то навіть отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи "Ван де Хурк проти Нідерландів", §61, "Болдеа проти Румунії", §30, "Морейра Феррейра проти Португалії", § 84).

З огляду на зазначене, викладені в обґрунтування апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних у справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду щодо їх оцінці.

При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

З урахуванням встановлених фактичних обставин даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винуватість водія ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а також що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 130 КУпАП як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння є доведеною «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Слід також зазначити, що у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

При накладенні стягнення на ОСОБА_1 за правопорушення, вчинене 15 жовтня 2023 року, визначенні його виду та розміру, місцевим судом дотримані загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначені ст. 33 КУпАП.

При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.

Отже, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив наявні в даній справі докази відповідно до вимог ст. 251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а також що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 130 КУпАП. Тому підстав для скасування постанови судді  Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Ткачук Ганни Миколаївни залишити без задоволення.

Постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва 24 листопада 2023 року , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави в розмірі 17000 грн з позбавленням керування транспортним засобом строком на один рік – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду В.І. Темнікова