ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2023Справа № 910/9976/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ"

про стягнення 9 874 145,64 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Степанова Ю.В. за довіреністю від 20.06.2023 року;

від відповідача: Євсєєв М.В. за ордером від 28.07.2023 року серії АІ № 1432975.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" (далі - відповідач) про стягнення 9 874 145,64 грн. штрафу за неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору поставки від 11.08.2022 року № ЦЗВ-14-02122-01.

Ухвалою від 27.06.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9976/23, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 26.07.2023 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 26.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Проте, підготовче засідання у вказаній справі, призначене на 26.07.2023 року, не відбулося, у зв`язку із оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.

Ухвалою від 26.07.2023 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання у справі № 910/9976/23 на 16.08.2023 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 16.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про продовження підготовчого провадження у справі № 910/9976/23 на 30 днів, а також клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У підготовчому засіданні 16.08.2023 року суд встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 25.08.2023 року, встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 08.09.2023 року, продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/9976/23 на 30 днів, а також відклав підготовче засідання на 13.09.2023 року.

17.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" від 11.08.2023 року на позовну заяву, в якому останнє вказало, що саме 14.10.2022 року згідно з актом прийому-передачі від 14.10.2022 року № 1 постачальник передав, а замовник прийняв 908,424 тон дизельного палива - основну частину товару. Залишок товару в кількості 359,568 тон був переданий згідно з актом прийому-передачі від 24.10.2022 року № 2. Відмітки з датами 14.10.2022 року, 15.10.2022 року та 24.10.2022 року на залізничних накладних свідчать про те, що товар був оформлений залізницею на відправлення саме у ці дати, на що постачальник технічно не впливав, тоді як фактична передача товару замовнику засвідчена актами від 14.10.2022 року № 1 та від 24.10.2022 року № 2, підписаними обома сторонами. У подальшому між сторонами були підписані додаткові акти від 31.10.2022 року з уточненнями, які стосувалися формули ціни товару, яка передбачена умовами договору, без внесення змін щодо фактичного обсягу поставленого товару. Крім того, постачальник надав замовнику виданий Київською обласною (Регіональною) Торгово-промисловою палатою сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.11.2022 року № 3200-22-1536, яким засвідчено дію в період з 10.10.2022 року по 24.10.2022 року форс-мажорних обставин, внаслідок яких було унеможливлено виконання поставки згідно з договором від 11.08.2022 року № ЦЗВ-14-02122-01.

08.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 06.09.2023 року про продовження строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву, а також відповідь на відзив на позовну заяву, в якій Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" вказало про недоведеність відповідачем причинно-наслідкового зв`язку між настанням у Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" форс-мажорних обставин та затримкою поставки товару за договором.

До початку підготовчого засідання 13.09.2023 року до господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача від 13.09.2023 року, в якій останній на підставі приписів статті 233 Господарського кодексу України просив суд зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення у даній справі штрафу.

У підготовчому засіданні 13.09.2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив продовжити позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 06.09.2023 року, а також долучив відповідь на відзив на позовну заяву до матеріалів справи та відклав підготовче засідання на 03.10.2023 року.

27.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 27.09.2023 року № ЦЗВ-20/3612, в якій останній зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" 3 107 482,64 грн.

28.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 28.09.2023 року про зменшення суми позовних вимог (на заміну заяви від 27.09.2023 року № ЦЗВ-20/3612), в якій Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" просило суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 3 116 937,38 грн. та повернути позивачу з Державного бюджету України 101 358,13 грн. судового збору. Крім того, у цій заяві позивач відкликав та просив суд не приймати до розгляду раніше подану ним заяву від 27.09.2023 року № ЦЗВ-20/3612 з огляду на наявність у ній арифметичної помилки.

У той же час, до початку призначеного підготовчого засідання 03.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду надійшла заява позивача від 03.10.2023 року, в якій Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" просило суд розглядати його позовні вимоги у первісній редакції, а раніше подані заяви про зменшення суми позовних вимог від 27.09.2023 року № ЦЗВ-20/3612 та від 28.09.2023 року не приймати до розгляду та не розглядати по суті, оскільки такі заяви були подані передчасно та без достатніх підстав.

У підготовчому засіданні 03.10.2023 року суд встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 13.10.2023 року, а також, з урахуванням заяви позивача від 03.10.2023 року, дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду раніше поданих позивачем заяв про зменшення суми позовних вимог від 27.09.2023 року № ЦЗВ-20/3612 та від 28.09.2023 року.

Ухвалою від 03.10.2023 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/9976/23 до судового розгляду по суті на 08.11.2023 року.

13.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача від 12.10.2023 року на заяву відповідача від 13.09.2023 року про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу.

До початку призначеного судового засідання 08.11.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 08.11.2023 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Враховуючи означене клопотання, у судовому засіданні 08.11.2023 року оголошувалася перерва до 29.11.2023 року.

У судовому засіданні 29.11.2023 року оголошувалася перерва до 12.12.2023 року.

11.12.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення відповідача щодо листування між сторонами та дати направлення Сертифікату про форс-мажор.

Крім того, 11.12.2023 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача.

У судовому засіданні 12.12.2023 року оголошувалася перерва до 20.12.2023 року.

До початку призначеного судового засідання 20.12.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення відповідача, до яких останній на підтвердження факту направлення позивачу Сертифікату про форс-мажорні обставини сервісом доставки "Нова пошта" долучив ряд документів. Означені докази долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2023 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні проти повного задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 11.08.2023 року, а також просив суд зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу.

У судовому засіданні 20.12.2023 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.08.2022 року між філією "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" (постачальник) було укладено договір поставки № ЦЗВ-14-02122-01 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а замовник - прийняти та оплатити "Дизельне пальне ULSD 10 ppm" (далі - товар), найменування, марка та кількість якого вказується у цьому Договорі.

Означений правочин, а також додаткові угоди до нього, підписані уповноваженими представниками його сторін та скріплені відбитками печаток наведених контрагентів.

У пункті 1.5 Договору його сторони погодили, що рознарядка, Додаткова угода про зміну ціни згідно пункту 2.6 Договору, а також будь-який інший документ (кореспонденція) за Договором, які оформлюються виключно за підписом замовника можуть направлятися замовником на адресу постачальника одним із способів на вибір замовника:

шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту постачальника з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного замовником, у форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення замовником на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення замовника (пункт 1.5.1);

шляхом направлення відповідного документа в електронному вигляді за допомогою Сервісу, при цьому такий документ вважається отриманим постачальником з моменту присвоєння Сервісом статусу документа "Відправлений". Документ, направлений за допомогою Сервісу, підписується за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) або удосконаленого електронного підпису (УЕП) уповноважених осіб замовника. Доказом належного отримання документів за допомогою Сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з Сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи, що здійснює надання послуг за Сервісом з відповідним підтвердженням (пункт 1.5.2);

шляхом надіслання оригіналу відповідного документа у паперовому вигляді на адресу постачальника, зазначену в Договорі та/або передачі її уповноваженому представнику постачальника, що підтверджується власноручним підписом такого представника (пункт 1.5.3).

Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна на товар, який продається за цим Договором, встановлюється в національній валюті України - гривні з урахуванням умов поставки товару, визначених пунктом 3.1 цього Договору, і включає: вартість товару і доставку товару, всі податки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, перелив товару в транспорт покупця та митні платежі.

Рознарядка - заявка замовника на відвантаження товару, в якій зазначаються: товар переміщення; станція призначення; обсяг товару, що підлягає поставці, станція відправлення товару, за умови надання такої інформації постачальником на виконання пункту 3.1 цього Договору.

Орієнтовна сума цього Договору на момент його підписання складає 400 000 000,00 грн. (пункт 2.2 наведеної угоди).

За умовами пункту 3.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 04.10.2022 року № 2 до нього, постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA Станція Вадул-Сірет Львівської залізниці або на будь-яку іншу станцію приналежності Укрзалізниці.

Відповідно до пункту 3.2 наведеного правочину поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару.

Замовник зобов`язаний надати рознарядку постачальнику не пізніше ніж протягом 1 (одного) робочого дня з дати отримання інформації про станцію (станції) відправлення, наданої постачальником на виконання пункту 3.1 цього Договору.

У випадку ненадання постачальником інформації про станцію (станції) відправлення товару у строки, передбачені умовами пункту 3.1 цього Договору, рознарядка надається замовником у встановленому умовами даного Договору порядку, при чому пов`язані із невиконанням постачальником вимог пункту 3.1 цього Договору ризики та додаткові витрати покладаються на постачальника.

Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами:

керівник (особа, що виконує його обов`язки) філії "ЦЗВ" АТ "Укрзалізниця";

заступник керівника (особа, що виконує його обов`язки) філії "ЦЗВ" АТ "Укрзалізниця".

Замовник не несе відповідальності за не надання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

Рознарядка надається постачальнику одним із способів, визначених в пункті 1.5 Договору.

За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником за взаємною згодою сторін, про що обов`язково повідомляється постачальнику у порядку, передбаченому пунктом 1.5 Договору.

Пунктом 3.3 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 04.10.2022 року № 3 до нього, встановлено, що термін поставки: протягом 10 (десяти) календарних днів з дня надання рознарядки (заявки).

Згідно з пунктом 3.6 Договору постачальник здійснює поставку товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дня надання рознарядки.

У пункті 3.10 Договору його сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній) на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка вказується в рознарядці замовника.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 Договору загальна кількість товару, який має бути поставлений за цим Договором, складає 6400,00 метричних тон + (плюс) 0 % / - (мінус) 10 % в опціоні продавця. Обсяг партії товару, який підлягає поставці, вказується в рознарядці замовника.

При виконанні постачальником своїх зобов`язань відносно поставки товару допускається відхилення (толеранс) в кількості фактично поставленого товару в розмірі +0/-3% від кількості товару, зазначеного в рознарядках. Замовник сплачує постачальнику вартість фактично отриманого товару (пункт 4.6 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору 04.10.2022 року замовник направив на електронну адресу постачальника рознарядку від 04.10.2022 року № ЦЗВ-20/2653 на поставку дизельного палива в обсязі 1 300,000 т за попередньою ціною 52 635,18 грн./т (з ПДВ) з оплатою в день завантаження товару в транспорт. У наведеній рознарядці замовник також вказав, що термін поставки - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту надання рознарядки.

Означена рознарядка 06.10.2022 року була додатково направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фіскального чека від 06.10.2022 року, накладної № 0304910806938 та опису вкладення у відправлення № 0304910806938.

Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги, позивач вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" взятий на себе за спірним Договором обов`язок щодо вчасної поставки передбаченого цією угодою товару в установлений Договором та рознарядкою від 04.10.2022 року № ЦЗВ-20/2653 строк (тобто до 14.10.2022 року включно) виконав неналежним чином, вчасно поставивши позивачу 14.10.2022 року лише товар обсягом 128,904 тони на загальну суму 7 449 295,13 грн., та прострочивши поставку решти товару на загальну суму 65 827 637,59 грн., наданого позивачу 15.10.2022 року (обсягом 779,52 тон на загальну суму 45 048 055,45 грн.) та 24.10.2022 року (обсягом 359,568 тон на загальну суму 20 779 582,14 грн.).

На підтвердження означених обставин позивач надав суду, зокрема, копії залізничних накладних від 14.10.2022 року № 35722958, від 14.10.2022 року № 35723055, від 15.10.2022 року № 35725555, від 15.10.2022 року № 35723188, від 15.10.2022 року № 35723238, від 15.10.2022 року № 35723196, від 15.10.2022 року № 35723063, від 15.10.2022 року № 35723154, від 15.10.2022 року № 35723212, від 15.10.2022 року № 35725522, від 15.10.2022 року № 35725530, від 15.10.2022 року № 35723121, від 15.10.2022 року № 35723246, від 15.10.2022 року № 35722966, від 15.10.2022 року № 35723162, від 15.10.2022 року № 35723139, від 24.10.2022 року № 35867191, від 24.10.2022 року № 35867191, від 24.10.2022 року № 35867209, від 24.10.2022 року № 35867266, від 24.10.2022 року № 35867324, від 24.10.2022 року № 35867340, від 24.10.2022 року № 35867357, копії виставлених постачальником рахунків на оплату від 14.10.2022 року № 161 на суму 54 129 575,58 грн., від 24.10.2022 року № 165 на суму 20 716 550,95 грн., а також від 31.10.2022 року № 161 на суму 52 497 341,04 грн. та від 31.10.2022 року № 165 на суму 20 779 582,54 грн., актів прийому-передачі від 14.10.2022 року № 1 (на передачу товару обсягом 908,424 тони) та від 24.10.2022 року № 2 (на передачу товару обсягом 359,568 тони), а також акту прийому-передачі (нова редакція) від 31.10.2022 року № 1 (на передачу товару обсягом 908,424 тони загальною вартістю 52 497 341,04 грн.) та акту прийому-передачі (нова редакція) від 31.10.2022 року № 2 (на передачу товару обсягом 359,568 тон загальною вартістю 20 779 582,54 грн.).

За умовами пункту 9.4 Договору за порушення строків поставки постачальник оплачує замовнику, зокрема, штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару.

З огляду на викладене, позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 9 874 145,64 грн., що становить 15 % від вартості непоставленого в строк товару на суму 65 827 637,59 грн.

Листом від 23.12.2022 року № ЦЗВ-20/3621 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" із претензією про сплату нарахованого відповідачу штрафу в розмірі 9 874 145,64 грн.

У відповідь на означену претензію відповідач направив на адресу позивача лист від 26.01.2023 року № 26-01/23, в якому повідомив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" отримало від Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати Сертифікат № 3200-22-1536 про форс-мажорні обставини за № 221/03.23 від 24.11.2022 року, яким встановлено, що у період з 10.10.2022 року по 24.10.2022 року діяли обставини непереборної сили, що унеможливили виконання робіт за Договором. До цього листа відповідачем долучено копію вищенаведеного Сертифіката Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-22-1536. З огляду на викладене, відповідач вказав про відсутність підстав для задоволення претензії позивача від 23.12.2022 року № ЦЗВ-20/3621.

Враховуючи наведені обставини, а також відсутність правових підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" від відповідальності за несвоєчасну поставку погодженого сторонами у рознарядці від 04.10.2022 року № ЦЗВ-20/2653 обсягу товару внаслідок порушення відповідачем порядку і строків повідомлення замовника про настання форс-мажорних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з постачальника штрафу в розмірі 9 874 145,64 грн. у примусовому порядку.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін та вказаний у рознарядці від 04.10.2022 року № ЦЗВ-20/2653.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки замовнику передбаченого укладеним між сторонами Договором та рознарядкою від 04.10.2022 року № ЦЗВ-20/2653 товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" 9 874 145,64 грн. штрафу, що становить 15 % від вартості непоставленого в строк товару загальним обсягом 1139,088 тон на загальну суму 65 827 637,59 грн. (поставленого з простроченням згідно із відмітками на залізничних накладних від 15.10.2022 року та від 24.10.2022 року).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 даної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру штрафних санкцій безпосередньо в укладеному між ними договорі.

Як було зазначено вище, у пункті 9.4 Договору його сторони погодили, що за порушення строків поставки постачальник оплачує замовнику, зокрема, штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару.

Разом із тим, судом встановлено, що відповідно до підписаного між уповноваженими представниками сторін Договору та скріпленого відбитками їх печаток акту прийому-передачі від 14.10.2022 року № 1 постачальник передав, а замовник прийняв завантажений в цистерни товар загальним обсягом 908,424 тон, вартість якого, з урахуванням акту прийому-передачі (нова редакція) від 31.10.2022 року № 1, склала 52 497 341,04 грн. Будь-яких заперечень щодо отримання позивачем саме 14.10.2022 року (тобто в межах передбаченого Договором та рознарядкою від 04.10.2022 року № ЦЗВ-20/2653) товару обсягом 908,424 тон позивачем під час розгляду даної справи висловлено не було.

Під час розгляду справи позивач в обґрунтування пред`явлених ним вимог, зокрема, про нарахування штрафу за несвоєчасну поставку товару в обсязі 779,52 тон, посилався на те, що у залізничних накладних № 35725555, № 35723188, № 35723238, № 35723196, № 35723063, № 35723154, № 35723212, № 35725522, № 35725530, № 35723121, № 35723246, № 35722966, № 35723162, № 35723139 були проставлені відмітки (штампи) станції відправлення з датою 15.10.2022 року, а відтак, на переконання замовника, датою отримання ним товару, поставленого за цими накладними, є саме 15.10.2022 року, що свідчить про допущення відповідачем прострочки у поставці товару обсягом 779,52 тон вартістю 45 048 055,45 грн.

Так, згідно з положеннями пункту 3.10 Договору датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній) на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка вказується в рознарядці замовника.

Разом із тим, як було встановлено судом, товар обсягом 779,52 тон вартістю 45 048 055,45 грн. був без жодних зауважень чи заперечень фактично поставлений відповідачем та прийнятий позивачем саме 14.10.2022 року, про що свідчить акт прийому-передачі від 14.10.2022 року № 1.

При цьому, судом враховано, що за умовами пункту 3.8 Договору поставка товару підтверджується актом прийому-передачі. Акт приймання-передачі складається на підставі накладної (залізничної) та підписується, за умови надання постачальником, зокрема, рахунку-фактури на поставлений товар та копії накладної (залізничної).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що на момент підписання вищенаведеними контрагентами акту прийому-передачі від 14.10.2022 року № 1, складеного на підставі відповідних залізничних накладних (тобто станом на 14.10.2022 року), постачальником вже були надані замовнику відповідні залізничні накладні (незалежно від проставленої у них дати - 15.10.2022 року штампу станції відправлення, яка є підпорядкованою Акціонерному товариству "Українська залізниця", а проставлення таких відміток фактично перебуває поза волею відповідача), а також, зокрема, рахунок на оплату від 14.10.2022 року № 161, в якому також зазначено обсяг товару - 908,424 тон (128,904 тон + 779,52 тон).

Слід також зазначити, що сума вказаної у залізничних накладних від 14.10.2022 року № 35722958, № 35723055 та залізничних накладних (з відміткою станції відправлення - 15.10.2022 року) № 35725555, № 35723188, № 35723238, № 35723196, № 35723063, № 35723154, № 35723212, № 35725522, № 35725530, № 35723121, № 35723246, № 35722966, № 35723162, № 35723139 маси вантажу повністю відповідає масі цього вантажу, зазначеній в акті прийому-передачі від 14.10.2022 року № 1, що додатково свідчить про факт поставки вантажу за всіма вищевказаними накладними саме 14.10.2022 року, тобто у передбачений Договором та рознарядкою від 04.10.2022 року № ЦЗВ-20/2653 строк.

Отже, враховуючи встановлену під час розгляду справи відсутність прострочення відповідача у поставці товару обсягом, зокрема, 779,52 тон, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" штрафу в сумі 6 757 208,32 грн., нарахованого внаслідок прострочення поставки товару вартістю 45 048 055,45 грн. Отже, у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" 6 757 208,32 грн. штрафу слід відмовити за необґрунтованістю.

Разом із тим, зважаючи на підтверджене матеріалами справи допущене відповідачем прострочення поставки погодженого сторонами товару обсягом 359,568 тон загальною вартістю 20 779 582,54 грн., суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" штрафу в сумі 3 116 937,32 грн., що становить 15 % від вартості цього несвоєчасно поставленого товару.

Посилання відповідача на наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення спірного штрафу внаслідок настання обставин непереборної сили не беруться судом до уваги з огляду на таке.

За змістом пунктів 7.1, 7.2 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажор). У цьому випадку строк виконання зобов`язань за Договором змінюється за взаємною згодою сторін, про що вони (сторони) укладають додаткову угоду.

Відповідно до пункту 7.3 Договору у разі виникнення форс-мажорних обставин сторони протягом 5 (п`яти) календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність вказаних обставин з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів з дня виникнення таких обставин. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення і наявність форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання цього Договору та/або посилатися на дію обставин непереборної сили як на причину невиконання/неналежного виконання своїх обов`язків за цим Договором.

Належним доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (пункт 7.4 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 19.10.2022 року № 19-10/22 Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин, а саме: масові ворожі ракетні обстріли, що мали місце в Києві та Україні 10, 11, 17 та 18 жовтня 2022 року, які вплинули на вчасність організації процесу поставки товару за Договором.

У відповідь на означене звернення позивач листом від 25.10.2022 року № ЦЗВ-20/2853 повідомив відповідача про те, що належним способом підтвердження настання для суб`єкта господарської діяльності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є саме відповідний сертифікат (висновок), виданий ТПП України або відповідними регіональними ТПП.

Листом від 23.12.2022 року № ЦЗВ-20/3621 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" із претензією про сплату нарахованого відповідачу штрафу в розмірі 9 874 145,64 грн.

У відповідь на означену претензію відповідач направив на адресу позивача лист від 26.01.2023 року № 26-01/23, до якого долучив копію відповідного Сертифіката Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-22-1536.

Проте, всупереч умовам пункту 7.3 Договору відповідачем не було надано доказів дотримання ним порядку наданням підтверджуючих форс-мажорні обставини документів (Сертифіката Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-22-1536) у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів з дня виникнення таких обставин, а між сторонами не укладено додаткової угоди про зміну строку виконання зобов`язань за Договором у порядку пункту 7.2 Договору.

Посилання відповідача на те, що Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-22-1536 був виданий в межах 30 робочих днів, виходячи із початкової дати настання форс-мажорних обставин, також не свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасну поставку товару в обсязі 359,568 тон, оскільки не підтверджують факту надання постачальником такого Сертифіката замовнику в строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів з дня виникнення відповідних обставин.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на вчасне направлення на електронну адресу позивача Сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-22-1536, яке, за посиланнями Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ", відбулося 28.11.2022 року, оскільки, за твердженням самого відповідача, початковою датою настання обставин непереборної сили було 15.10.2022 року, а відтак останнім днем встановленого пунктом 7.3 Договору строку на надання підтверджуючих форс-мажорні обставини документів (30 робочих днів з дня виникнення таких обставин) було 25.11.2022 року.

З аналогічних підстав суд не бере до уваги в якості належного і допустимого доказу на підтвердження факту вчасного направлення на адресу позивача Сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-22-1536 й надану відповідачем копію витягу із сервісу відстеження поштових відправлень Нової Пошти з трек-номером № 59000893776656.

Крім того, означений витяг свідчить про направлення КОРТПП на ім`я Мартинюк Лілії Володимирівни певної посилки без уточнення її виду, назви чи будь-якої іншої ідентифікації, зокрема, реквізитів.

Слід також зазначити, що у Сертифікаті Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-22-1536 датою початку форс-мажорних обставин зазначено 10.10.2022 року.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної поставки товару в обсязі 359,568 тон за Договором чи добровільного погашення заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 3 116 937,32 грн.

Разом із тим, як було зазначено вище, у заяві від 13.09.2023 року відповідач на підставі приписів статті 233 Господарського кодексу України просив суд зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення у даній справі штрафу.

З огляду на викладене, суд зазначає таке.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

За частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен, зокрема, об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Мотивуючи клопотання про зменшення штрафу, відповідач посилався, зокрема, на те, що ще 16.09.2022 року постачальник направляв на адресу замовника лист № 16-09/22 про готовність відвантажити заявлену кількість дизельного палива в об`ємі 1 300 тон, у зв`язку із чим просив направити відповідну рознарядку. 20.09.2022 року замовник направив відповідачу рознарядку на відвантаження дизельного палива в об`ємі 1 300 тон за зазначеними в ній кількістю та адресами, вказавши термін поставки - протягом 10 днів з моменту надання рознарядки. Разом із тим, 22.09.2022 року від замовника на адресу постачальника надійшов лист від 22.09.2022 року № ЦЗВ-20/2518, в якому позивач повідомив про відсутність у нього станом на 22.09.2022 року можливості забезпечити зберігання замовленого об`єму дизельного палива внаслідок військової агресії російської федерації, а також просив вважати недійсною рознарядку від 20.09.2022 року № ЦЗВ-20/2488.

У той же час, після отримання відповідачем іншої рознарядки - від 04.10.2022 року № ЦЗВ-20/2653 з установленим строком поставки дизельного палива - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту надання рознарядки, в останнього виникли форс-мажорні обставини, які зумовили прострочення поставки на користь позивача товару об`ємом 359,568 тон. Про настання означених обставин, які підтверджуються Сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-22-1536, Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" повідомило позивача листом від 19.10.2022 року № 19-10/22.

Крім того, судом враховано повне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" своїх зобов`язань за рознарядкою від 04.10.2022 року № ЦЗВ-20/2653 за Договором, а також допущення при цьому незначного прострочення поставки частини товару в обсязі 359,568 тон (на 9 календарних днів), що, за фактичних обставин цієї справи, об`єктивно свідчить про добросовісність відповідача.

Судом також враховано попередню поведінку позивача, яка полягала у направленні на адресу постачальника рознарядки від 20.09.2022 року № ЦЗВ-20/2488 та подальше повідомлення відповідача про її недійсність, обґрунтоване фактично аналогічними обставинами, що й несвоєчасна поставка відповідачем товару, - збройна агресія російської федерації. Крім того, судом взято до уваги відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків внаслідок прострочення відповідачем поставки частини погодженого цими контрагентами товару, а також значний розмір нарахованого позивачем штрафу.

Суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" заявленої (обґрунтованої до стягнення) суми штрафу у повному обсязі може призвести до невиправданих негативних наслідків для відповідача як суб`єкта господарської діяльності.

З огляду на вищевказані обставини та з урахуванням інтересів обох сторін, враховуючи поведінку обох контрагентів під час виконання Договору, зважаючи на незначне прострочення відповідачем поставки меншої частини погодженого контрагентами товару за рознарядкою від 04.10.2022 року № ЦЗВ-20/2653, а також беручи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків та інші викладені у заяві відповідача від 13.09.2023 року доводи, суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру обґрунтованого до стягнення штрафу на 70 %. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків.

Відтак, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" на користь позивача підлягає 935 081,96 грн. штрафу, тоді як у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача решти нарахованої суми цієї штрафної санкції слід відмовити.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування сторін не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, суд звертає увагу на положення пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" (01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгена, будинок 36Д, офіс 45 "З"; код ЄДРПОУ 43821306) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15; код ЄДРПОУ ВП 40081347) ) 935 081 (дев`ятсот тридцять п`ять тисяч вісімдесят одну) грн. 96 коп. штрафу, а також 46 754 (сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.12.2023 року.

Суддя В.С. Ломака