КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"20" серпня 2018 р. Справа№ 910/406/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенко О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Сотнікова С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжгалузева машинобудівна корпорація" на постанову господарського суду міста Києва від 13.02.2018 року

у справі № 910/406/18 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЕРТ"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 13.02.2018 року у справі № 910/406/18 визнано ТОВ „ПЕРТ" банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Пономарьова В.А., вирішено інші процедурні питання.

Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого господарського суду, ТОВ „Міжгалузева машинобудівна корпорація" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 13.02.2018 року у даній справі та зупинити провадження у справі.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Зубець Л.П., Сотніков С.В.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України).

Повний текст оскаржуваної апелянтом постанови складено 14.02.2018 року, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на постанову господарського суду міста Києва від 13.02.2018 року є 06.03.2018 року.

Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану постанову місцевого господарського суду лише 07.08.2018 року, що підтверджується штампом господарського суду міста Києва про одержання апеляційної скарги із зазначенням дати та вхідного номера, тобто з пропуском двадцятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження на п'ять місяців.

Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.

Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Так, звертаючись до суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скаржник вказує, що про оскаржувану постанову останній дізнався 02.08.2018 року під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, а відтак не знав та не міг дізнатись про рішення власника ТОВ „ПЕРТ" щодо припинення діяльності товариства, натомість жодних доказів на підтвердження викладених обставин суду не надає.

При цьому, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що головою ліквідаційної комісії Пономарьовим В.А. в досудовій процедурі ліквідації боржника було повідомлено кредиторів боржника, зокрема і ТОВ „Міжгалузева машинобудівна корпорація", про прийняття рішення про припинення (ліквідації) товариства шляхом направлення 16.11.2017 року на адресу апелянта відповідного повідомлення від 08.11.2017 року № 08-12/30 (т.1, арк.с. 146), що підтверджується наявними у справі списком згрупованих поштових відправлень № 19627 та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку (т. 1, арк. с. 172).

Жодних пояснень з цього приводу та доказів на спростування отримання відповідного повідомлення від голови ліквідаційної комісії боржника скаржником не надано.

Таким чином, вказані обставини свідчать про обізнаність апелянта про початок процедури ліквідації ТОВ „ПЕРТ", а відтак останній не був позбавлений права звернення до голови ліквідкомісії з приводу отримання будь-якої інформації щодо подальшого перебігу процедури ліквідації товариства.

Крім того, судова колегія зазначає, що в силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, скаржник мав можливість своєчасно ознайомлюватись з відповідними судовими рішеннями суду першої інстанції з приводу справи про банкрутство в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За таких обставин несвоєчасне оскарження постанови місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені скаржником, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

Враховуючи викладене, скаржник, оскаржуючи постанову суду від 13.02.2018 року лише 07.08.2018 року, тобто через п'ять місяців після її прийняття, та заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, навів причини пропуску, які визнані судом неповажними.

Згідно з п. 3 ст. 260 ГПК України в чинній редакції апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ „Міжгалузева машинобудівна корпорація" на постанову Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 року підлягає залишенню без руху у зв'язку з визнанням причин пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема вказати інші підстави для поновлення вказаного строку з відповідними доказами на їх підтвердження.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство; сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Крім того, цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому, колегія суддів зауважує, що зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Судова колегія зазначає, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України, зокрема, від 12.05.2015 року у справі № 904/10023/14, від 21.07.2015 року у справі № 908/5256/14 та від 28.07.2015 року у справі № 911/4890/14, від 25.10.2016 року у справі № 904/3777/16 та від 26.10.2016 року у справі № 904/3603/16).

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону, визначені положеннями ч.3 ст.95 Закону, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Як було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, головою ліквідаційної комісії Пономарьовим В.А. в досудовій процедурі ліквідації боржника було повідомлено кредиторів боржника, зокрема і ТОВ „Міжгалузева машинобудівна корпорація", про прийняття рішення про припинення (ліквідації) товариства шляхом направлення 16.11.2017 року на адресу апелянта відповідного повідомлення від 08.11.2017 року № 08-12/30 (т. 1, арк. с. 146).

Вказаним листом повідомлено кредитора, що протоколом загальних зборів ТОВ „ПЕРТ" №2 від 27.09.2017 року було прийнято рішення про встановлення тримісячного строку для проведення ліквідаційної процедури ТОВ „ПЕРТ", а також двомісячного строку для розгляду вимог кредиторів, заявлених до ТОВ „ПЕРТ" з моменту опублікування оголошення про припинення ТОВ „ПЕРТ".

Як зазначає скаржник в апеляційній скарзі, він є кредитором боржника на суму 52 873 417,71 грн.

Натомість, будучі обізнаним про початок процедури ліквідації товариства, скаржник не звертався з грошовими вимогами до боржника ані до голови ліквідаційної комісії боржника в досудовій процедурі ліквідації, ані до суду в порядку, встановленому ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство. Доказів зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Таким чином ТОВ „Міжгалузева машинобудівна корпорація" наразі не набуло статусу учасника справи про банкрутство, оскільки не звернулося з грошовими вимогами до боржника у визначені законодавством порядок і строки.

Також, слід зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Скаржником, в свою чергу, не доведено належними доказами, що оскаржуваною постановою суд вирішив питання щодо прав та обов'язків ТОВ „Міжгалузева машинобудівна корпорація".

Таким чином, у разі подання скаржником заяви про усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги, зазначені в даній ухвалі, останньому необхідно буде надати відповідні письмові пояснення та докази на підтвердження свого статусу у справі про банкрутство та права звернення до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою.

Крім того, у прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та зупинити провадження у справі.

Водночас, в силу п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відтак, скаржнику необхідно уточнити вимоги апеляційної скарги або надати пояснення щодо доцільності та необхідності зупинення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 255, 256, 258, 259, 260 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжгалузева машинобудівна корпорація" на постанову господарського суду міста Києва від 13.02.2018 року у справі № 910/406/18 - залишити без руху.

2. Надати ТОВ „Міжгалузева машинобудівна корпорація" строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

3. Попередити скаржника про наслідки, передбачені ч. 4 ст. 260 ГПК України.

4. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Л.П. Зубець

С.В. Сотніков