Постанова

Іменем України

08 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 303/2338/16-ц

провадження № 61-5946св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Лесько А. О., Мартєва С. Ю. Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_6,

відповідачі:-Виконавчий комітет Мукачівської міської ради, ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Леско В. В., Джуги С. Д. від 31 жовтня 2016 року,

Встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23 червня 2015 року № 178 ОСОБА_7 видано містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок об'єктів містобудування, згідно з якими їй надано дозвіл на реконструкцію власних нежитлових вбудованих приміщень магазину-офісу на АДРЕСА_1 з метою організації житлової квартири на другому поверсі. При проведенні реконструкції відповідач відхилилася від проекту та грубо порушила Державні будівельні норми (далі - ДБН) 360-92. Актом від 18березня 2016 року № 161/1007 встановлено, що у будинку на АДРЕСА_1 проведено будівництво сходової клітки з монолітного залізобетону. За відхилення від проекту ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності та вручено припис про усунення порушень вимог законодавства від 18 березня 2016 року № 65-П. Зазначає, що відповідач не виконує цейприпис та всіляко ігнорує виконання його вимог. Враховуючи такі порушення,просила суд зобов'язати ОСОБА_7 привести приміщення АДРЕСА_1 у відповідність ізмістобудівними умовамита обмеженнями забудови земельної ділянки від 23 червня 2016 року № 34/15, виданимина підставі рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23 червня 2015 року№ 178, та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення сходової клітки з монолітного бетону і привести земельну ділянку в попередній стан.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факту порушення прав чи інтересів позивача зі сторони відповідача у судовому засіданні не встановлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатськоїї області від 31 жовтня 2016 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.Зобов'язано ОСОБА_7 привести об'єкт будівництва приміщення АДРЕСА_1 у відповідність із містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки від 23 червня 2016 року № 34/15, виданими на підставі рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23 червня 2015 року № 178.

Зобов'язано ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_6 земельною ділянкою загального користування шляхом знесення зведеної з порушення містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 23 червня 2016 року № 34/15 сходової клітки з монолітного залізобетону і привести земельну ділянку загального користування у попередній стан. Стягнутоз ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 в розмірі 2 315,04 грн судовийзбір.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не з'ясував усіх обставини справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Ураховуючи те, що замість металевої конструкції сходова клітка виконана з монолітного бетону, чим порушено право позивача на вільне володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває у спільному користуванні всіх власників багатоквартирного будинку, а не в особистому користуванні ОСОБА_7, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову та зобов'язання відповідача знести сходову клітку і привести ділянку у попередній стан.

У касаційній скарзі, поданій в листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу, поданих у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_7 та залишити без змін рішення апеляційного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2016 року.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

01 лютого 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення та виклику учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є нерушним.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав суб'єктів права власності.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною третьою статті 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах, а відповідно до частини п'ятої статті 158 ЗК України, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до частини другої статті 29 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Із матеріалів справи видно, що відповідно до договору дарування від 31 жовтня 2014 року ОСОБА_7 отримала у власність (дар) приміщення АДРЕСА_1 Закарпатської області. В подальшому згідно з рішенням Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23 червня 2015 року № 178 їй надано містобудівні умови і застереження забудови земельних ділянок об'єктів містобудування щодо реконструкції нежитлових приміщень АДРЕСА_1. Також відповідача зобов'язано розробити та затвердити проектно-кошторисну документацію. Так, відповідно до містобудівних умов та обмежень планується реконструкція приміщень з метою організації житлової квартири на другому поверсі з влаштуванням окремого входу з території домоволодіння на АДРЕСА_1 з нотаріально посвідченими заявами мешканців. При цьому влаштування сходової клітки здійснюється на землях житлової та громадської забудови згідно з індивідуальним проектомбез змін існуючої висоти будинку за умови дотримання протипожежних та санітарних норм. В подальшому, а саме 11 листопада 2015 року, позивач отримала декларацію пропочаток виконання будівельних робіт.

Вході реконструкції ОСОБА_7 відхилилася від проекту, а саме влаштувала сходову клітку з монолітного залізобетону замість запроектованої конструкції з металу. У зв'язку з цим відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності та вручено припис про усунення виявлених порушень. ОСОБА_7 зобов'язано усунути виявлені в акті перевірки порушення та повідомити Управління ДАБІ України в Закарпатській області до 18 вересня 2016 року.

Враховуючи виявлені порушення при реконструкції, відповідач розробила відкорегований проект, який пройшов відповідне експертне оцінювання. При цьому також встановлено, що відповідно до листа Управління ДСУзНС у Закарпатській області від 16 червня 2016 року № 442 вимоги ДБН 360-92, та на порушення яких вказує позивач, не застосовуються у межах однієї ділянки. Крім цього, з листа Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 31 березня 2016 року № П-469/05-08 видно, що при обстеженні будинку на АДРЕСА_1 та перевірці документів у ОСОБА_7 встановлено, що проектна документація розроблена з дотриманням вимог міцності, надійності та довговічності будинків і споруд. Будівництво (реконструкція) розпочате на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована в управлінні ДАБІ у Закарпатській області від 11 листопада 2015 року № ЗК 08215351039. Будівництво ведеться в межах проекції даху над будівлею, яка знаходиться у власності ОСОБА_7, та не обмежує простір та вільний доступ до гаражів.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 порушила вимоги статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», шо полягає у відхиленні від проекту реконструкції, оскільки замість металевої конструкції сходова клітка виконана з монолітного залізобетону, чим порушено право позивача на вільне володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває у спільному користуванні власників багатоквартирного будинку.

Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, оскільки він не звернув уваги на те, що ОСОБА_7, скориставшись своїм правом і не вчинивши жодних порушень, отримала містобудівні умови і обмеження, розробила та затвердила проект, отримала декларацію про початок будівельних робіт. Разом з тим в ході судового розгляду встановленофакт відхилення від проекту реконструкції, і відповідач понесла за це визначену законом відповідальність тав подальшому відкоригувала проект. Слід зазначити, що визначенийприписом строк, наданий для усунення порушень, на час розгляду судом цивільної справи не настав.

Жодних порушень будівельних норм і правил, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміни окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність суд в цьому випадку не встановив.

Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням доказів, наявних у справі, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки жодними належними та допустимими доказами не доведено факту порушення зі сторони відповідача цивільного права чи інтересу позивача, відповідач у встановленому законом порядку отримав всю необхідну документацію, жодних порушень державних будівельних норм та правил не встановлено, строк виконання припису про усунення виявлених порушень на час розгляду справи не настав.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ухвалено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Враховуючи, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ОСОБА_7 сплатила 1 322,88 грн судового збору за подання касаційної скарги, тому судові витрати ОСОБА_7 слід покласти на позивача у справі.

Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2016 року скасувати.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 1 322,88 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А.О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська