ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/352 21.12.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді Групп"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 16 924,74 грн.

Суддя  Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: Радченко А.О.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканді Групп" (надалі –ТОВ "Сканді Групп") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі –ФОП ОСОБА_1) про стягнення 16 924,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №0212 від 05.12.2008р. та разового договору заявки №0512 від 05.12.2008 р. відповідачем здійснено перевезення вантажу під час якого сталася затримка доставки вантажу, внаслідок чого нараховані штрафні санкції у розмірі 1 300,00 Євро. Позивач просить стягнути штраф у гривневому еквіваленті за курсом, встановленим НБУ станом на 07.10.2009 р. у розмірі 15330,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 257,06 грн. та 3% річних у розмірі 337,68 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2009 р. порушено провадження у справі №48/352 та призначено її до розгляду на 02.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2009 р. у зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено до 21.12.2009 р.

В судове засідання 21.12.2009 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 02.12.2009 р. виконав, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача у судове засідання 21.12.2009 р. не з’явився, вимоги ухвал суду від 20.11.2009 р. та 02.12.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02091, АДРЕСА_1, на яку було відправлено ухвали суду від 20.11.2009 р. та 02.12.2009 р., підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4691593 від 14.12.2009 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

  ВСТАНОВИВ:

05.12.2008 р. між  ТОВ "Сканді Групп" (експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір №0512 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.2 Договору експедитор бере на себе зобов’язання по дорученню власника вантажу і за рахунок останнього організувати перевезення вантажу транспортом перевізника по маршруту зазначеному в разовому договорі-заявці, а перевізник бере на себе зобов’язання доставити ввірений йому експедитором вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 2.3 Договору на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення (заявка), що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення.

05.12.2008 р. сторонами було укладено разовий договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом №0512(GE) (надалі –"Заявка"), відповідно до умов якої, перевізник зобов’язався виконати для експедитора перевезення вантажу, а експедитор зобов’язався оплатити перевізнику узгоджений платіж.

Пунктом 5.1 Договору та п. 13 Заявки сторонами погоджено, що вартість перевезення вантажу становить 24 500,00 грн.

На виконання умов Договору та Заявки відповідачем здійснено перевезення кондитерських виробів по маршруту м. Суми (Україна) –м. Тбілісі (Грузія), а позивачем прийнято дане перевезення та оплачено 24 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №72 від 11.12.2008 р.

Спір у справі виник через те, що під час перевезення вантажу з вини відповідача сталася затримка на 13 діб, у зв’язку із чим позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 1 300 Євро в гривневому еквіваленті.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 9 Заявки сторони встановили строк доставки вантажу до 22.12.2008 р.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, під час виконання рейсу сталася затримка доставки вантажу з вини відповідача на 13 діб, що підтверджується накладною CMR №0080134 та актом здачі-прийняття робіт від 13.01.2009 р.

Гарантійним листом №1 від 10.01.2009 р. відповідач гарантував оплату збитків та штрафних санкцій у зв’язку із затримкою доставки вантажу.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 6.4 Договору та п. 14 Заявки за прострочення в доставці експедитор має право пред’явити та стягнути штрафні санкції з перевізника у розмірі 100 євро за добу прострочення, включаючи вихідні та святкові дні.

Таким чином, існують підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу за затримку доставки вантажу на 13 діб.

Стосовно розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, суд виходить із наступного.

Позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкцій, визначені як основна заборгованість, у розмірі 1 300 Євро в гривнях за курсом Національного банку України, який встановлено на 07.10.2009 р. (день складання позовної заяви), що складає 15 330,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення штрафу у розмірі 1 300 Євро, розрахованого в гривнях за курсом Національного банку України, який встановлено на день ухвалення рішення у справі.

Станом на 21.12.2009 р. Національним банком України встановлено офіційний курс гривні до Євро у розмірі 1142,6589 грн. за 100 Євро.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штрафу у розмірі 14 854,57 грн.

В задоволенні вимог в частині стягнення штрафу, визначеного позивачем як основна заборгованість, у розмірі 475,43 грн. необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 1257,06 грн. втрат від інфляції та 337,68 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті 15330,00 грн. у період з 13.01.2009 р. по 07.10.2009 р.

Правовою підставою наведених вимог позивач вказує приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Разом із цим, суд відзначає, що за своєю правовою природою 1 300 Євро (визначений судом гривневий еквівалент), яку позивач визначає, як сума основного боргу, є неустойкою –штрафом.

Наведене підтверджується приписами п.6.3 Договору, п.14 Заявки та фактичними правовідносинами, які виникли між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Тобто, штрафом є вид відповідальності боржника, який не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання.

В свою чергу, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, сума, на яку позивач нараховує втрати від інфляції та 3% річних, є неустойкою, а не боргом, то відсутні підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем не доведено факту знецінення Євро, тобто валюти, в якій виражено розмір штрафу. Офіційний індекс інфляції, розмір якого наведено в позовній заяві, розрахований Державним комітетом статистики України та визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Таким чином, в задоволенні позову в частині стягнення втрат від інфляції в розмірі 1257,06 грн. та 3% річних у розмірі 337,68 грн. суд відмовляє.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Сканді Групп" суму штрафу у розмірі 14 854,57 грн.

Стосовно віднесення позивачем до складу судових витрат 2 520,00 грн. в якості оплати на правову допомогу суд відзначає наступне.

03.08.2009 р. СПД ОСОБА_3 виставив позивачу рахунок №F-03.08/62 від 03.08.2009 р. на суму 2 520,00 грн. за надання юридичних послуг: а саме, підготовка позовної заяви до ОСОБА_1 (про стягнення штрафних санкцій) та представництво інтересів в господарському суді м. Києва.

Платіжним дорученням №462 від 01.10.2009 р. позивач перерахував на користь СПД ОСОБА_3 2520,00 грн. за надання юридичних послуг згідно вказаного рахунку.

Представник позивача в судовому засіданні надала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1 відповідно до якого ОСОБА_3 має право на заняття адвокатською діяльністю.

По-перше, відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Із рахунку №F-03.08/62 від 03.08.2009 р. та платіжного доручення №462 від 01.10.2009 р. вбачається, що юридичні послуги надаються Суб'єктом підприємницькою діяльності ОСОБА_3

В той же час, приписи ст. 44 Господарського процесуального кодексу України не відносять сплачені позивачем витрати на користь суб’єктів підприємницької діяльності –фізичних осіб до складу судових витрат.

По-друге, представництво інтересів позивача в судових засідання здійснювали ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 02.06.2009 р., та ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 01.12.2009 р.

Адвокат ОСОБА_3 інтереси позивача в судових засіданнях не представляв, доказів фактичного надання позивачу правових послуг матеріали справи не містять.

За таких обставин, правових підстав для віднесення сплачених позивачем 2 520,00 грн. на користь СПД ОСОБА_3 до складу судових витрат та їх покладення на відповідача  відсутні.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді Групп" задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02091, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді Групп" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1; ідентифікаційний код 31565046) штраф у розмірі 14 854 (чотирнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят чотири) грн. 57 коп., державне мито у розмірі 148 (сто сорок вісім) грн. 55 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 207 (двісті сім) грн. 13 коп. Видати наказ.

3.          В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

  Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                     Р.В.Бойко