АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

Справа № 642/4402/17                

Провадження № 22-ц/790/2547/18

14 серпня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого         – Сащенко І.С.

суддів          – Коваленко І.П. , Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

позивач ОСОБА_2

позивач ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4 міська рада

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_4 міської ради

на заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 29 листопада 2017 року (суддя Євтіфієв В.М.)

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

встановила:

У вересні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину (частку) квартири № 2 в м. Харкові по вул. Золочівська, будинок №3, будинок готельного типу, в порядку спадкування за заповітом після померлої 06 листопада 2015 року матері - ОСОБА_5

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину (частку) квартири № 2 в м. Харкові по вул. Золочівська, будинок № 3, будинок готельного типу, в порядку спадкування за заповітом після померлої 06 листопада 2015 року баби - ОСОБА_5

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину (частку) квартири № 2 в м. Харкові по вул. Золочівська, будинок № 3, будинок готельного типу, в порядку спадкування за заповітом після померлої 06 листопада 2015 року баби - ОСОБА_5

В обґрунтування вимог вказували, що 06.11.2015 року померла ОСОБА_5 За заповітом, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 29.11.2012 року,спадкоємцями всього майна померлої у відповідних частках є: їїсин - ОСОБА_1 - 1/2 частка та її онуки: ОСОБА_2 - 1/4 частка і ОСОБА_3 - 1/4 частка. На підставі Свідоцтва про право власності на житло від 15.12.1994 року, спадкодавцю належало 66/100 часток комунальної квартири АДРЕСА_1. За цим Свідоцтвом, власниками майна, на праві сумісної власності були ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Чоловік спадкодавця - ОСОБА_7, помер 26.03.2002 року. ОСОБА_5 прийняла спадщину після померлого чоловіка, а саме - його 33/100 частки квартири, так як на момент відкриття спадщини була зареєстрована і постійно проживала з ним та не відмовлялася від спадщини. Інші спадкоємці не приймали спадщини за ОСОБА_7 Позивачі прийняли спадщину за ОСОБА_5 у встановленому законом порядку, своєчасно подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини. 18.03.2016 року заведено спадкову справу №58726271. За оформленням свідоцтва про право на спадщину, позивачі, у встановленому законом порядку, звернулися до П’ятої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори.

На підставі постанов державного нотаріуса від 27.06.2017 року № 1892/02-31 та від 19.07.2017 року № 62045/02-31 позивачам було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що у наданих нотаріусу правовстановлюючих документах по - різному вказано об'єкт та частка нерухомого майна, яка належала спадкодавцеві на праві власності «66/100 часток комунальної квартири АДРЕСА_2» або «квартира №2 у будинку готельного типу №3 по вул. Золочівській у м. Харкові», тобто немає чіткого визначення щодо складу спадкового майна.

       Справу було розглянуто за відсутності сторін.

       Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 29.11.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої 06.11.2015 року ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину (частку) квартири №2 в м. Харкові по вул. Золочівська, будинок №3, будинок готельного типу. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/4 частину (частку) квартири №2 в м. Харкові по вул. Золочівська, будинок №3, будинок готельного типу. Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/4 частину (частку) квартири №2 в м. Харкові по вул. Золочівська, будинок №3, будинок готельного типу.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_4 міська рада просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідь судді, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України ( в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що 66/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_3 та квартира №2 в будинку готельного типу №3 по вул. Золочівській в м. Харкові є одним і тим самим об'єктом спадкового майна, змінити правовстановлюючі документи на нерухоме майно за особою, яка померла , неможливо, оскільки зі смертю особи її дієздатність припиняється.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно статті 1297 спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я я кожного з них, із зазначенням імені та частки спадщині інших спадкоємців.

Згідно пункту 4.12. Глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Статтею 46 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 померла 06.11.2015 року.

Позивачі звернулись до державного нотаріуса П'ятої харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, заведено спадкову справу №58726271.

27.06.2017 року та 19.07.2017 року державний нотаріус П'ятої харківської державної нотаріальної контори виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - в оформленні спадкових прав на зазначене спадкове майно. Нотаріусом відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки зареєстроване право власності в КП «ХМБТІ» на квартиру № 2 в будинку готельного типу в цілому не відповідає праву власності спадкодавця (частка комунальної квартири), відповідно до документів, які було надано позивачами до П’ятої ХДНК.

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 15.12.1994 року, померлим ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на праві сумісної масності належало 66/100 часток комунальної квартири АДРЕСА_1, проте згідно Довідки КП «ХМБТІ»,на підставі того Свідоцтва цим же особам належить квартира № 2 в будинку готельного типу в м. Харкові по вул. Золочівська, буд. № 3.

Обґрунтовуючи постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державний нотаріус зазначила, що встановлені розбіжності у правовстановлюючих документах позбавляють її можливості чітко визначити склад спадкового нерухомого майна та видати свідоцтво про право на спадщину.

Статтями 25, 246 ЦК України передбачено, що змінити правовстановлюючі документи на нерухоме майно за особою, яка померла , неможливо, оскільки зі смертю особи її дієздатність припиняється.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», роз'яснив, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину(п.23).

Згідно ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні, але визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а лише зводяться до переоцінки доказів та не погодженням з рішенням суду, колегія суддів не вбачає законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів звертає увагу на вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якого суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в  рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з усталеною практикою якого, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За змістом ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384 ЦПК України, суд-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 міської ради – залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 29 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2018 року.

Головуючий        І.С. Сащенко

          Судді              А.І. Овсяннікова

       ОСОБА_8