донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
31.07.2006 р. справа №23/91пн
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кондратьєвої С.І. |
суддів | Діброви Г.І., Калантай М.В., |
Судова колегія змінена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2006р. |
при секретареві судового засідання | Черторижських К.І. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Котов по Дов. №92 від 28.07.06, |
від відповідача: | Кортишков О.М. - по Дов. №05-29/1441 від 17.11.05, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Пролетарському районі м.Донецьк |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 26.05.2006 року |
по справі | №23/91пн (суддя Забарющий М.І.) |
за позовом | Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м.Донецьк(далі - УПФУ) |
до | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Пролетарському районі м.Донецьк (далі - Відділення) |
про | зобов"язання включити до акту щомісячної звірки суми сплаченої пенсіїу загальному розмірі 56272грн.99коп. |
В С Т А Н О В И В:
У березні 2006 року УПФУ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про зобов”язання Відділення включити до акта щомісячної звірки суми сплачених пенсій по особовим справам потерпілих за період з 01.04.2001року по 30.11.2005року на загальну суму 56272грн.99коп.
В обґрунтування позову зроблено посилання на те, що Відділенням не включено до акту щомісячної звірки та не відшкодовано суму пенсій, сплачену УПФУ по 8 особовим справам громадян: Супрун Р.А., Георги Ю.Г., Собка В.А., Щербакова О.В., Акимова Л.В., Матковського Г.Л., Ємельянченка А.В., Будильської М.А., пов”язану з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, з якими стався нещасний випадок за межами України за часів СРСР, вмотивовує свої вимоги ст..7 Закону України від 22.02.01р. №2272-ІІІ «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»( далі - Закон України від 22.02.01р. №2272-ІІІ), ст..2, ст..24 Закону України від 23.09.99р. №1105-ХІУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»( далі - Закон України від 23.09.99р. №1105-ХІУ), ст..2,5-7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов”язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв”язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 року № 5-4/4 ( далі –Порядок), ст..3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р. ( далі –Угода від 13.03.92р.).
Згідно із п.п.6,7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України „ Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України „ №2953-ІУ від 06.10.05р. господарським судом Донецької області 23.05.06р. винесено ухвалу про здійснення переведення слухання справи №23/91пн за правилами Кодексу адміністративного судочинства України ( далі –КАСУ).
Постановою господарського суду Донецької області від 26.05.2006р. у справі №23/91пн, ухваленою суддею Забарющим М.І., позов задоволено частково. Зобов”язано Відділення включити до акту щомісячної звірки суми сплаченої пенсії за період з 01.04.01р. по 30.11.05р. по 7-ми особовим справам потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, а саме: Собку В.А., Супрун Р.А., Георги Ю.Г., Щербакову Ю.Г., Будильській М.А., Акімову Л.В., Ємельянченку Р.А. у розмірі 53464грн.45коп. Урешті позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що гр.Матковський Г.Л. отримав травму 12.04.1996р. на території Російської Федерації, що підтверджується актом №14 від 19.09.96р., пунктом 2 Порядку не передбачений механізм відшкодування Фондом ПФУ витрат пов”язаних з виплатою пенсій особам, які травмувались на території незалежних держав країн учасниць СНД.
Відповідач, не погодився з зазначеним судовим актом та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 26.05.06р. у справі №23/91пн скасувати в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нове про відмову у задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга вмотивована посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначається, що в порушення ст..ст.111,121 КАСУ судом при розгляді адміністративної справи попереднє судове засідання не проводилося, не мав можливості для підготовки заперечень, ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду суд не приймав, копії судового рішення за наслідками підготовчого провадження сторонам не надсилались, сторони письмової згоди на початок судового розгляду не надавали. Також зазначив, що суд не перевірив правомірність призначення пенсії УПФУ зазначеним особам, та чи не забезпечені зазначені громадяни страховими виплатами з боку іншої держави - Росії, не з”ясовано чи є пойменовані громадяни громадянами України, суд не витребував трудові книжки вказаних пенсіонерів, безпідставно відмовив у клопотанні про виклик їх як свідків до суду. З урахуванням ст..2 Угоди, вважає, що зобов”язання включити до акту щомісячної звірки суми зазначеної пенсії сплаченої громадянам не відповідає чинному законодавству України, прийнято без достатніх підстав та без всебічного з”ясування.
В судовому засіданні повноважні представники сторін висловились на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі, та запереченнях на неї.
Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з урахування додатково поданих документів.
Позивач висловився на відхилення апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом враховано, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України ( частина 2 статті 1 цього Кодексу). Позов було заявлено за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Кодекс адміністративного судочинства України відповідно до п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу набув чинності з 01.09.05р., та на момент пред'явлення позову у даній справі був чинним.
01.11.05р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України „ №2953-ІУ від 06.10.05р., яким пункти 6 та 7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справ, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються господарським судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.11.05р. у зв”язку із зазначеним переведено здійснення провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Позовна заява та апеляційна скарга в подальшому були розглянуті за правилами КАСУ.
Господарським судом попередньої інстанції, встановлено, що сума, витрачена Пенсійним фондом на виплату пенсій громадянам Супрун Р.А., Георги Ю.Г., Собку В.А., Щербакову О.В., Акимову Л.В., Матковському Г.Л., Ємельянченку А.В., Будильській М.А. до актів щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідачем включена не була, та Пенсійному фонду не відшкодовувалася, щодо наведених сум, їх розміру заперечень у відповідача немає.
Спір між Фондами виник щодо застосування чинного законодавства та правомірності самої вимоги щодо наведених особових справ.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв”язку із нещасним випадком на виробництві, що підтверджується складеними актами про нещасний випадок на виробництві за Ф Н-1 відповідно за №2 від 26.02.80р., б/н від 29.10.89р., №32 від 15.08.73р., №1 від 18.01.95р., б/н від 23.06.73р. , №14 від 19.09.96р., №23 від 02.12.87р., №9 від 10.04.66р. громадянам: Супрун Р.А., Георги Ю.Г., Собку В.А., Щербакову О.В., Акимову Л.В., Матковському Г.Л., Ємельянченку А.В., Будильській М.А. УПФУ була призначена та виплачувалась пенсія відповідно до чинного законодавства. Підстави та правомірність її призначення знаходиться поза межами заявлених позивачем вимог, за предметом позову, тому це судом не обговорюється.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України №1105-ХІУ від 23.09.99р. особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України №2272-ІІІ від 22.02.01р. Фонд соціального страхування сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду соціального страхування. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Згідно ст. 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, - пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами ПФУ, а ст..81 цього ж Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Механізм відшкодування Відділенням ПФУ витрат, пов'язаних з виплатою зазначених пенсій визначено Порядком від 04.03.2003 року № 5-4/4. В основу якого покладено щомісячне проведення органами ПФУ з ВВД Фонду соціального страхування в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним, та складення актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, у яких визначається загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню, та які є підставою для узагальнення та узгодження довідки про відшкодування відповідних витрат на рівні головних управлінь ПФУ та виконавчої дирекції Фонду страхування ( п.п.5,6 Порядку).
Судом враховано, що у відповідності зі статтями 1,5 Угоди від 13.03.92р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється законодавством держави на території якої вони проживають, дії її норм поширюються на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав –учасниць Угоди.
Відповідно до ст..17 Закону України „Про міжнародні договори України” укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України є навід”ємною частиною національного законодавства. За приписами статті 3 Угоди від 13.03.92р. усі витрати, пов”язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення, а саме, мова в ній йдеться про взаємовідносини між державами, учасницями угоди, а не про те, що усі витрати всередині держави мають здійснюватися за рахунок бюджетних коштів, підтвердженням цього є й подальший зміст ст..3, у якому зазначено, що взаєморозрахунки між державами не проводяться, якщо це передбачено двосторонніми угодами.
У відповідності до статті 1 Угоди від 13.03.92р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється законодавством держави на території якої вони проживають.
Чинним законодавством України, а саме ст.. 46 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності” встановлено, що збір і акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування, отже Фонд є належним відповідачем у справі.
З аналізу зазначених норм законів, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що доводи відповідача стосовно відсутності обов”язку УПФУ щодо виплати пенсій потерпілим, право яких на такі виплати виникло з вини підприємства, розташованого на території іншої держави є необґрунтованими.
Безпідставним є посилання скаржника на те, що суд попередньої інстанції не перевірив правомірність призначення пенсії пойменованим громадянам, так як в матеріалах справи наявні документи, надані УПФУ про знаходження на обліку в відділі пенсійного забезпечення зазначених громадян, наявність їх пенсійних справ, підстави призначення пенсій, та докази виплати пенсій ( відривні талони відомостей) ( Том І-ІІ).
Судова колегія вважає доведеними позивачем вимоги заявлені до відповідача по семи особовим справам щодо включення оспорюваних сум у акти звірок до їх відшкодування.
Таким чином витрати понесені, ПФУ у зв”язку із виплатою пенсій по інвалідності особам, які одержали каліцтво під час дії законодавства СРСР підлягають прийняттю до заліку та відшкодуванню Фондом соціального страхування у встановленому законом порядку.
Судова колегія зазначає, що господарський суд відмовив у задоволені вимог щодо відшкодування витрат пов”язаних з виплатою пенсії гр. Матковському Г.Л., правомірність якої позивачем не спростовується з приводу того, що акт №14 про нещасний випадок не відповідає за своєю формою чинному законодавству.
На час розгляду справи відповідачем не узгоджені та не включені до актів щомісячних звірок суми пенсій виплачених з 01.04.2001 року по 30.11.2005 року, включно, у розмірі 53464грн.45коп., цю суму Фондом соціального страхування УПФУ не відшкодовано, тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов”язання останнього до виконання певних дій.
Враховуючи принцип змагальності судового процесу, положень ст..ст.2,3,6 Закону України „Про судоустрій” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів усім су”єктам правовідносин незалежно і неупереджено.
Що стосується тверджень скаржника про порушення господарським судом норм Кодексу адміністративного судочинства України, то вони також не є підставою для скасування по суті правильного рішення.
Статею 7 Кодексу адміністративного судочинства України закріплюється, що принципами адміністративного судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданними суду доказами. Суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Право відповідача порушено не було.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом за захистом свого права у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача позивачем рекомендованою поштою були направлені позовна заява та додані до неї документи, що підтверджується квитанцією „Укрпошти” від 21.03.06р. за №2773, яка додана до наданих документів до суду.
Ухвалою господарського суду Донецької області розгляд даної справи був розпочатий за правилами Господарського процесуального кодексу України, зобов”язано сторони надати додаткові документи на підтвердження своїх вимог та заперечень. 18.04.06р. у розгляді справи оголошувалась перерва до 23.05.06р. Судом в подальшому здійснено переведення слухання справи №23/91пн за правилами КАСУ на підставі п.п.6,7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України „ Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України „ №2953-ІУ від 06.10.05р. Неодноразово під час розгляду справи в присутності повноважних представників сторін оголошувалась перерва в судовому засіданні для надання сторонам можливості використати своє право надане ст.ст. 49,51 КАСУ і відповідач мав змогу їх використати у встановленому законом порядку.
У відповідності до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об”єктивному дослідженні в судовому процесі, керуючись законом.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення суду попередньої інстанції є неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 Постанови від 29 грудня 1976 року №11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Оспорюване рішення цим вимогам відповідає.
Виходячи з наведеного, господарським судом при вирішення спору по суті було додержано норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин справи судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає приписам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.160,167,195,196,198,200,205, п.п..6,7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 26.05.2006року у справі №23/91пн залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 26.05.2006 року у справі №23/91пн залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає чинності з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 04.08.2006 року.
Головуючий: С.І. Кондратьєва
Судді: Г.І. Діброва
М.В. Калантай
Надруковано 6екз.:позивачу-1екз., відповідачу-1екз., в справу-1екз, ДАГС-2екз., ГСДО- 1екз.,
Черторижських К.І.