КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.12.2009                                                                                           № 15/135

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача :          ОСОБА_1, дов. №5962 від 13.10.2008

від відповідача 1 :   не з’явився

від відповідача 2:    не з’явився

від відповідача 3:    не з’явився

від третьої особи:   ОСОБА_1, дов. б/н від 26.05.2009                      

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.11.2009

 у справі № 15/135 (суддя  

 за позовом                               ОСОБА_2

 до                                                   1. ОСОБА_3

2. ОСОБА_4

3. Відкритого акціонерного товариства „Банк „Демарк”

 третя особа позивача           акціонерного товариства закритого типу „Фірма „Проммонтаж”  

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій, передавального розпорядження та відміну реєстрації акцій

ВСТАНОВИВ:

           На розгляд господарського суду Чернігівської області передано вимоги ОСОБА_2  (далі-позивач) до  ОСОБА_3 (далі-відповідач 1), ОСОБА_4 (далі-відповідач 2), Відкритого акціонерного товариства „Банк „Демарк” (далі-відповідач 3)  про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій та передавального розпорядження про продаж та передачу акцій Акціонерного товариства закритого типу „Фірма „Проммонтаж” (далі –АТЗТ „Фірма „Проммонтаж”) номінальною вартістю одної 1000 грн в кількості 10 шт. від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 від 08.07.2005 та повернення сторін у попередній стан; про відміну реєстрації 10 простих іменних акцій АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” номінальною вартістю 1000,00грн. кожна на загальну суму 10000,00грн. від ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка відбулася  за наданням  протоколу   №7 загальних зборів  акціонерів АТЗТ „Фірма „Проммонтаж”   від 10.07.2005 та договору  і передавального розпорядження від імені  ОСОБА_5 від 08.07.2005.

Рішенням  господарського суду Чернігівської області   від 09.11.2009 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на  відсутності порушень прав та охоронюваних інтересів  позивача та недоведеності обставин, на підставі яких заявлено позовні вимоги, зокрема  позивачем не доведено факт, укладення спірного договору під впливом  обману. Крім того, судом зазначено, що спив строку позовної давності, про застосування наслідків якого було заявлено відповідачем 2 та відповідачем 3, у даному випадку  не є підставою для  відмови у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції,  позивач звернувся   до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі  позивач  посилається на  порушення судом норм матеріального  та процесуального права, невідповідність висновків суду  обставинам справи. Зокрема, позивач наполягає на тому, що  суду було надано в повному обсязі докази порушення прав та законних інтересів позивача, проте, судом у рішенні не відображено  пояснення позивача та відповідача 1, що порушує  принцип рівності прав сторін. Крім того, позивач зазначає на неправомірному застосуванні судом  строку позовної давності в три роки  щодо даного спору, незважаючи на те, що  у даному випадку слід застосовувати  строк позовної давності   в десять років.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2009 апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 10.12.2009.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПк України), ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2009 розгляд справи було відкладено на 23.12.2009.

У судове засідання 23.12.2009  з’явилися представник позивача та третьої особи, який повністю підтримав  доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду  апеляційної скарги, проте повноважних представників сторін у  судове засідання не направили.

Враховуючи, що явка представників учасників судового процесу не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов’язком учасника судового процесу  (третьої особи), Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 23.12.2009 без участі представників відповідачів.

У наданому суду відзиві,  відповідач 1 зазначив, що він повністю підтримує доводи, викладені в  апеляційній скарзі. Зокрема, відповідач 1 зазначив, що перереєстрація  прав власності  на акції відбулася  шляхом омани, а тому він цілком визнав свою провину та несвідому участь під впливом омани у зазначених подіях та  просив суд відновити справедливість та задовольнити вимоги позивача.

Відповідач 3 у  наданих суду поясненнях  заперечив проти апеляційної скарги,  посилаючись на відповідність  рішення місцевого суду  нормам матеріального та процесуального права, зазначивши зокрема, що строк позовної давності в десять років у даному випадку не застосовується, оскільки  у даному випадку заявлено позовні вимоги про визнання договору  недійсним, а  позовна давність  строком у десять років застосовується  до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Відповідач 2  письмово та нормативно обґрунтованих пояснень щодо доводів апеляційної скарги, суду не надав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами  апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, колегія суддів встановила наступне:

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, згідно з випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку станом на 09.11.2009 позивач  володіє простими іменними акціями  третьої особи (АТЗТ „Фірма „Проммонтаж”) у кількості 10 штук на загальну суму 10000,00грн. з розміром частки у статутному капіталі 50%.

Відповідно до установчого договору про створення та діяльність третьої особи від 05.12.1997, товариство створене шляхом реорганізації повного товариства „Фірма „Проммонтаж” і його засновниками (акціонерами) є  ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок оплати акцій засновниками сформовано статутний фонд в 20000,00грн. який розподілено на 20 простих іменних акцій. Акції розподілені між засновниками у таких розмірах: ОСОБА_2 –50% - 10 акцій (на 10000,00грн. кожна ); ОСОБА_6 –50% - 10 акцій (на 10000,00грн. кожна ).

Чернігівським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку видано свідоцтво, реєстраційний №148/24/1/98, дата реєстрації 27.07.1998, про реєстрацію випуску акцій АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” на загальну суму 20000,00грн., номінальною вартістю тисяча гривень, форма випуску документарна, простих іменних –двадцять штук на суму 20000,00грн.

Послуги по веденню реєстру акціонерів АТЗТ „Фірма Проммонтаж” останньому надаються відповідачем 3 згідно з укладеним договором від 23.07.1998  №274, додатковими угодами до нього №1 від 01.10.1999, №2 від 31.12.2003, №3 від 25.11.2004.

Відповідно до пункту 2.2.2 додаткової угоди  №1 до договору №274 від 23.07.1998 про надання послуг по веденню реєстру акціонерів ЗАТ фірма „Проммонтаж” від 01.10.1999 Емітент (ЗАТ „Фірма „Проммонтаж”) зобов”язався передавати Реєстратору (відповідач 3) під звіт сертифікати з печаткою Емітента і підписами посадових осіб для виконання обов”язків щодо оформлення прав власності на іменні цінні папери у документарній формі, надавати переліки осіб, яким він вже видав сертифікати.

Доказів про виконання цих умов договору третьою особою суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України „Про господарські товариства” не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов’язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій).

Доказів про видачу сертифікатів акцій АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” акціонерам ОСОБА_2 та ОСОБА_6,  суду також надано не було.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд  погоджується з місцевим господарським судом та не приймає до уваги посилання позивача та третьої особи на те, що вказані сертифікати акцій були викрадені на підприємстві, оскільки не подано жодного доказу на підтвердження таких пояснень. Зокрема,  в постанові про відмову в порушення кримінальної справи від 01.03.2007 не вказано щодо надходження до правоохоронних органів заяви про викрадення сертифікатів акцій. Суду також не надано доказів, що позивач чи третя особа зверталися з заявою до відповідача 3 щодо взяття на облік втрачених сертифікатів на іменні цінні папери.

На підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2005  (далі-договір) ОСОБА_4 купив у ОСОБА_5 акції АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” прості, іменні, номінальною вартістю 1000,00грн. кожна у кількості 10 шт. на загальну суму 10000,00грн.

Відповідно до умов  договору  продавець (ОСОБА_3.) зобов’язався передати покупцю (ОСОБА_4П.) цінні папери, а покупець зобов’язався їх прийняти.

У договорі сторони погодили, що право власності на продані цінні папери переходить від продавця до покупця з моменту реєстрації в реєстрі акціонерів.

ОСОБА_3 складено передавальне розпорядження про перереєстрацію простих іменних акцій в кількості 10 шт. на суму 10000,00грн. АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” на ОСОБА_4

Справжність підпису ОСОБА_3 на передавальному розпорядженні засвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу 08.07.2005.

14.07.2005 відповідачем 3 внесено зміни до реєстру власників цінних паперів – акціонерів АТЗТ „Фірма Проммонтаж”, і зареєстровано право власності на 10 простих іменних акцій за відповідачем 1 на підставі договору купівлі-продажу  та передавального розпорядження, що підтверджується випискою з журналу  обліку записів у системі реєстру АТЗТ „Фірма „Проммонтаж”  від 14.07.2005.

Посилаючись на те, що  на момент укладення договору  відповідач 1  не був учасником товариства та не мав права відчужувати акції товариства,  позивач  звернувся до суду з даним позовом. Проте, в процесі розгляду справи, позивачем було  заявлено клопотання про  приєднання додаткових доказів в якому  останній  вказує на  вчинення спірного правочину  під впливом обману  відповідача  2, який надав реєстратору  підроблений протокол загальних зборів акціонерів АТЗТ „Фірма  „Проммонтаж”  та зазначає, що  у данному випадку  строк позовної давності  становить п’ять років.  

Згідно пунктів   2-3  статті  4  Закону   України   „Про   Національну депозитарну  систему  та  особливості  електронного  обігу  цінних паперів в Україні” (далі - Закон 710/97-ВР)  форма  випуску  цінних  паперів визначається  за  рішенням  емітента  про  випуск  цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних  паперів  та  фондового ринку  при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною  депозитарною  системою  як іменних  цінних  паперів у документарній формі,  цінних паперів на пред'явника  у  документарній   формі   або   цінних   паперів   у бездокументарній   формі,   іменна  ідентифікація  власників  яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків  власників  у зберігача.   Випуск   цінних   паперів   у   документарній   формі здійснюється  емітентом  шляхом  виготовлення  сертифікатів,   які випускаються з урахуванням вимог,  визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

    Відповідно до  статті  5  названого  Закону (710/97-ВР) іменні цінні папери,  випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально   не   зазначено,  що  вони  не  підлягають  передачі), передаються новому власнику шляхом  повного  індосаменту. Підтвердженням права власності  на  цінні  папери  є сертифікат.

          Частиною  другою статті 1 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу”, який був чинним на момент укладення спірного договору, визначено, що цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.  Іменні цінні папери, якщо інше не  передбачено  цим  Законом  або  в  них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який  засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

       Згідно з  пункту   4  статті  9    Закону  (710/97-ВР) ведення реєстрів власників іменних  цінних  паперів  передбачає  облік  та зберігання   протягом  певних  строків  інформації  про  власників іменних цінних паперів та про  операції,  внаслідок  яких  виникає необхідність  внесення  змін  до  реєстру власників іменних цінних паперів.

       Підставою для внесення  змін  до  реєстру  власників  іменних цінних  паперів  є  документи,  згідно  з  якими  переходить право власності на відповідні іменні цінні папери.

       До випуску  сертифікатів  цінних  паперів  та   передачі   їх власникам,  визначеним  способом,  право власності на цінні папери підтверджується  договорами  на  придбання   цінних   паперів   та тимчасовими свідоцтвами, виданими особам, які підписалися на цінні папери (пункт  6.4.  Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від  26.05.1998   №60, яке було чиним на момент укладення спірного договору, ділі –Положення №60).

          Відповідно  приписів  статті  35 ГПК України факти, встановлні рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторонни; рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Право власності відповідача 2 на акції АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” підтверджувалось договором купівлі-продажу цінних паперів від 28.05.2004 за яким ОСОБА_6 продала ОСОБА_3 акції АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” у кількості 10 штук, випискою з реєстру власників іменних цінних паперів станом на 28.05.2004, відповідно до якої зареєстровано перехід права власності на акції у кількості 10 шт. до ОСОБА_3 на підставі договору від 28.05.2004.

Факт продажу ОСОБА_6 10 штук акцій АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” ОСОБА_3 та відкриття на останню особового рахунку в реєстрі власників іменних цінних паперів підтверджується також і рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.07.2007 у  справі №8/128 за позовом ОСОБА_2 до відповідача –АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” про визнання недійсним рішення загальних зборів, яке відповідно до  статті 35 ГПК України є преюдиційним  до даної справи.

Оскільки на момент вчинення спірного договору ОСОБА_3 набула право власності на 10 шт. акцій АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” на підставі укладеного договору купівлі-продажу з ОСОБА_6, про що було внесено відповідний запис в систему реєстру,  та  суду не надано доказів видачі третьою особою сертифікатів цінних паперів,  Київський апеляційний господарський  суд  погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності  підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2005.  

Як на підставу своїх вимог,  позивач посилається на   витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.07.2009 щодо АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” у якому наведено перелік засновників товариства у складі ОСОБА_6І та ОСОБА_2

Проте,   зазначений доказ, не може бути прийнято судом як належний, у розумінні статті 34 ГПК України, оскільки не внесення до Єдиного державного реєстру змін до установчих документів АТЗТ „Фірма „Проммонтаж”, які пов’язані зі зміною складу засновників товариства, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним з врахуванням належних доказів про перехід права власності на акції до ОСОБА_3

Відповідно до пункту 7.16 Положення №60 внесення у   систему   реєстру   записів  про  перехід  права власності на іменні цінні папери за  наслідками  цивільно-правових угод  здійснюється  реєстроутримувачем  на  підставі подання таких документів:  передавального   розпорядження,   складеного   від    імені зареєстрованої особи (залишається у реєстроутримувача);  сертифіката цінних паперів  власника,  який  передає  цінні папери   (при   документарній   формі   випуску   цінних  паперів)(погашається та залишається у реєстроутримувача);  оригіналу     або     нотаріально     засвідченої     копії цивільно-правової угоди,  яка підтверджує перехід права  власності на цінні папери (залишається у реєстроутримувача.

Згідно з пунктів 7.5, 7.13 Положення №60 реєстроутримувач аналізує пакет прийнятих документів на достатність підстав для внесення змін до реєстру; однією з підстав для відмови щодо внесення змін до системи реєстру є відсутність документів, що визначені цим Положенням як необхідні для внесення змін до системи реєстру.

Отже, відсутність сертифіката цінних паперів є підставою для відмови щодо внесення змін з систему реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, внесення в систему реєстру запису про перехід права власності на акції АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” відповідачем 3 здійснено на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2005 та передавального розпорядження. Сертифікат цінних паперів відповідачу 3 не передавався, що було підставою для відмови у внесенні змін до систему реєстру відповідно до вимог Положення №60.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд  погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо відхилення посилання відповідача 3 на роз’яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.12.2005 №5 „Щодо неможливості здійснення переходу права власності на іменні цінні папери за умови відсутності сертифіката цінних паперів” від 06.12.2005 №43, оскільки на момент внесення змін до системи реєстру вимоги Положення №60 щодо необхідності надання сертифіката були чинними.

Відповідно до пункту 11 частини 2  постанови пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” від 24.10.2008 №13 при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулась з позовом, суб’єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з’ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Згідно  саттті 3.5 статуту АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” акціонери не можуть продавати, передавати будь-яким способом належні їм акції без згоди правління товариства ( за виключенням спадкування ).

За розділом V статуту АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” органи управління до них віднесено загальні збори акціонерів та виконавчий орган товариства –директор.

Тобто статутом на передбачено створення такого органу управління товариством як правління.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.07.2007 у справі №8/128 за позовом ОСОБА_2 до відповідача АТЗТ „Фірма „Проммонтаж”, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення загальних зборів від 10.07.2005 протокол № 7 якими прийнято рішення про продаж акцій ОСОБА_3 ОСОБА_4

Із наданої суду   копії рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.03.2007 (справа № 2-331/200),  що набрало законної сили, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ВАТ „Банк „Демарк” про перевід прав та обов’язків покупця за договором купівлі –продажу акцій АТЗТ „Фірма „Проммонтаж”, зобов’язання ВАТ „Банк „Демарк” перереєструвати на неї 10 простих іменних акцій, які були предметом договору купівлі  - продажу від 28.05.2004  та 08.07.2005, вбачається, що судом було  встановлено, що  інтереси акціонера ОСОБА_2 в АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” представляв ОСОБА_8 згідно довіреності від 19.03.2004.

          З липня 2004 року представник акціонера ОСОБА_2 в товаристві ОСОБА_8 знав про існування домовленості про продаж ОСОБА_3 акцій ОСОБА_4, дав згоду на це та отримав кошти за уступку переважного права на придбання акцій.

          Вчинені ОСОБА_8 правочини створили, змінили та припинили цивільні права та обов’язки ОСОБА_2 як особи, інтереси якої представляв ОСОБА_8

          Отже, факти, встановлені в рішенні Деснянського районного суду м.Чернігова від 13.03.2007 у цивільній справі №2-331/200, спростовують посилання позивачки на порушення її прав та інтересів.

          Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.08.2008 у справі №11/228/19 за позовом ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2005, яке набрало законної сили, встановлено, що підставою позову було те, що позивач не надавав згоди на продаж акцій і не відмовлявся від свого переважного права на придбання цих акцій. У задоволенні позову  відмовлено з посиланням на факти, встановлені рішенням Деснянського райсуду міста Чернігова від 13.03.2007  у  справі №2-331/200.

          Крім того, рішенням Деснянського райсуду міста Чернігова від 13.03.2007  у  справі №2-331/200 встановлено, що з липня 2004 року представник ОСОБА_2 в акціонерному товаристві ОСОБА_8 знав про існування домовленості про продаж ОСОБА_3 акцій ОСОБА_4 і дав згоду на це.

          Відповідно  до пункту 20  постанови Пленуму   Верховного Суду  України „Про   судову практику   розгляду  цивільних справ  про  визнання  правочинів недійсними”  №9 від 06.11.2009  правочин  визнається  вчиненим під  впливом  обману  у випадку навмисного  введення іншої сторонни в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї  зі сторін правочину. Наявність умислу  у діях відповідача, істотність  значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під  впливом  обману.  Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Доказів про укладення спірної угоди внаслідок обману суду не надано, оскільки, як вже було зазначено вище, ОСОБА_3 на час укладення договору була акціонером АТЗТ „Фірма „Проммонтаж”, а  тому не могла не знати про неправомочність рішення загальних зборів від 10.07.2005  на якому не була присутня позивачка та був присутній ОСОБА_4 у якого не виникло право приймати участь у загальних зборах акціонерів, що встановлено рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.07.2007 у справі №8/128.

Відповідач 3 не є стороною спірного договору, а надання реєстратору доказів про згоду іншого акціонера закритого акціонерного товариства на продаж акцій третій особі не передбачено Положенням №60.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України „Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Таким чином, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оскарження прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами – конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин, суд повинен  з’ясувати чи були порушені корпоративні права позивача внаслідок  недотримання товариством норм законодавства або вимог установчих документів (аналогічна позиція закріплена у  п. 2.2 рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 №04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин).          

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який  повинен був довести факт порушення його прав у зв’язку з вчиненням відповідачами оспорюваного договору.

Оскільки  судовою колегією не було встановлено факту обману  при укладенні спірного договору  та порушень прав  та інтересів позивача у зв’язку з його вчиненням,  судова колегія  погоджується з  висновком місцевого господарського  суду  щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання  недійсним договору купівлі-продажу акцій акцій АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” від   08.07.2005.

Оскільки вимоги  позивача у даній справі про повернення сторін у попередній стан та  про відміну реєстрації 10 простих іменних акцій АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” номінальною вартістю 1000,00грн. кожна на загальну суму 10000,00грн. від ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка відбулася  за наданням  протоколу   №7 загальних зборів  акціонерів АТЗТ „Фірма „Проммонтаж”   від 10.07.2005,  договору  і передавального розпорядження від імені  ОСОБА_5 від 08.07.2005, є за своєю природою   застосуванням наслідків недійсності договору,  факт недійсності якого  судом не встановлено, зазначені вимоги є  такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, рішення місцевого господарського суду від  09.11.2009 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.07.2005 повернення сторін у попередній стан; про відміну реєстрації 10 простих іменних акцій АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” номінальною вартістю 1000,00грн. кожна на загальну суму 10000,00грн. від ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка відбулася  за наданням  протоколу   №7 загальних зборів  акціонерів АТЗТ „Фірма „Проммонтаж”   від 10.07.2005 та договору  і передавального розпорядження від імені  ОСОБА_5 від 08.07.2005,  є таким, що  прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав  для його скасування в зазначеній частині.

При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання   позивача на застосування судом загального строку позовної давності, оскільки в мотивувальній частині  оскаржуваного рішення зазначено, що  спив строку позовної давності, про застосування наслідків якого було заявлено відповідачем 2 та відповідачем 3, у даному випадку  не є підставою для  відмови у задоволенні позову.

Щодо  позовних вимог в частині  визнання   недійсним  передавального розпорядження  від імені  ОСОБА_5 від 08.07.2005, Київський апеляційний господарський суд вважає їх такими, що не підлягають розгляду в господарських судах з наступних підстав.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 Цивільного кодексу України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України. Одним із таких способів, як зазначено у пункті  10 частини 2 названої вище статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою) також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 20 Господарського/ кодексу України серед актів, визнання незаконними які передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Оскаржене передавальне розпорядження,  за своїми ознаками до такого акту не відноситься, оскільки не носять характеру обов'язкового   до   виконання   ненормативного   акту,   а   є   лише    письмовим розпорядження власника, номінального утримувача,  який дає розпорядження  реєстроутримувачу внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів у зв’язку з передачею іменних цінних паперів іншій особі та може бути використане в якості доказу  і підлягає оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 ГПК України.

Відповідно до частини  1 пункту  1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, провадження у справі в частині визнання   недійсним  передавального розпорядження  від імені  ОСОБА_5 від 08.07.2005 підлягає припиненню, а рішення господарського суду Чернігівськї області від  09.11.2009, в зазначеній частині позовних вимог,  скасуванню.

Судові витрати  розподіляються між сторонами відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2   на рішення господарського суду Чернігівської області  від  09.11.2009  задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області  від  09.11.2009, в частині позовних вимог про визнання   недійсним  передавального розпорядження  від імені  ОСОБА_5 від 08.07.2005,  скасувати.

3. Провадження у справі, в частині  позовних вимог про визнання   недійсним  передавального розпорядження  від імені  ОСОБА_5 від 08.07.2005, припинити.

4. В іншій частині рішення господарського суду Чернігівської області  від  09.11.2009   залишити без змін.

5. Матеріали справи  №15/135 повернути  до господарського суду Чернігівської області.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання  законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 29.12.09 (відправлено)